Вітаміни (лат. vita – життя) – група органічних речовин різного хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих функцій. Вітаміни надходять в організм із рослинними або тваринними продуктами. Деякі вітаміни синтезуються мікрофлорою кишечника.

При недостатньому надходженні в організм вітамінів з продуктами харчування або за деяких інших умов розвиваються захворювання – авітамінози. Симптоматика їх є специфічною і залежить від того, в яких видах обміну бере участь даний вітамін. Якщо причинами розвитку авітамінозу чи гіповітамінозу є повна відсутність або недостатнє надходження вітаміну з їжею, такий, авітаміноз чи гіповітаміноз називається первинним. В основі розвитку вторинного гіпо- та авітамінозу лежать ендогенні фактори. Наприклад, при недостатньому надходженні в кишечник жовчі порушується всмоктування жиророзчинних вітамінів. При захворюваннях кишечника, інтенсивній антибактеріальній терапії порушується утворення вітамінів кишковою мікрофлорою. Причиною ендогенного гіповітамінозу може бути підвищена потреба організму у вітамінах, що спостерігається в період росту, вагітності, лактації, при інфекційних захворюваннях, тиреотоксикозі та ін. При тяжких ураженнях печінки, нирок може порушуватись утворення активних метаболітів деяких вітамінів у цих органах. Іноді причиною гіпо-, авітамінозу бувають спадково зумовлені розлади обміну вітамінів.

Класифікація вітамінів.

1. Жиророзчинні вітаміни (ретинол – вітамін А, кальцифероли – вітамін D, токоферол – вітамін E, філохінони – вітамін К).

2. Водорозчинні вітаміни (кислота аскорбінова – вітамін С, рутин – вітамін Р, тіамін – вітамін B 1, рибофлавін – вітамін В 2, піридоксин – вітамін В 6, кислота нікотинова – вітамін РР, кислота пантотенова – вітамін В 3, кислота пангамова – вітамін В 15, ціанокобаламін – вітамін В 12, кислота фолієва – вітамін Вс).

До водорозчинних належать вітаміни групи В, аскорбінова кислота, рутин та ін., до жиророзчинних – вітаміни А, Д, Е, К. Окремо виділяють провітаміни – біологічно неактивні сполуки, що містяться в рослинних продуктах. Після надходження в організм із них утворюються біологічні метаболіти, які проявляють вітамінну активність. Прикладом є b-каротини, які в організмі перетворюються на актив­ні форми вітаміну А.

Препарати водорозчинних вітамінів

До вітамінів групи В належать тіамін (В1), рибофлавін (В2), піридоксин (В6), кислота нікотинова (В3 або РР), ціанокобаламін (В12), кислота фолієва (Вс), кислота пантотенова (В5), кислота пангамова (В15).

Тіамін – вітамін В1, або антиневритний вітамін. Природні джерела його– це дріжджі, висівки, бобові, зародки та оболонки злакових, неполірований рис, жовток, нирки та ін. Мікрофлора кишечника синтезує вітамін В1, але істотного значення для поповнення запасів його в організмі цей пул не має.

Щоденна потреба у вітаміні В1 становить 1-2 мг. Депонується у внутрішніх органах – нир­ках, мозку, серці, печінці; після всмоктування у кишечнику фосфорилюється з утворенням тіамінпірофосфату. Останній є коферментом транскетолази – ключового ферменту пентозного циклу метаболізму глюкози, кофер­ментом декарбоксилаз, які каталізують окислювальне декарбоксилювання піровиноградної та a-кетоглутарової кислот. Таким чином, вітамін В1 бере участь у регуляції вуглеводного обміну, утилізації глюкози, прискоренні метаболізму піровиноградної, молочної кислот, кетонових тіл. Сприяє ліквідації метаболічного ацидозу, є синергістом інсуліну. Він необхідний для синтезу ацетилхоліну, нуклеїнових кислот, білків, жирних кислот, утворення нікотинамідних коферментів. У мозковій тканині вітамін В1 контролює активність медіаторів ЦНС, зокрема g-аміномасляної кислоти, ацетилхоліну, серотоніну.

При недостатності тіаміну порушується функція ЦНС, здатність до концентрації уваги, пам’ять. Виникають стомлюваність, парестезії кінцівок, адинамія. У тяжких випадках розвивається хвороба бері-бері, при якій спостерігаються неврити, анорексія, блювання, судоми, серцева недостатність.

Коферментною формою вітаміну В1 є кокарбоксилаза – дифосфорний ефір тіаміну. Вводиться внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Застосовують препарати вітаміну В1 (тіаміну хлорид та тіаміну бромід) та кокарбоксилазу при ацидозі, поліневритах і серцевих аритміях, пов’язаних із гіповітамінозом В1, для підвищення секреції соляної кислоти в шлунку і активності ферментів кишечника, при атонії шлунково-кишкового тракту, неврозах, токсикозі вагітних, при хворобі бері-бері.

Вітамін В1 проявляє алергізуючі властивості, описані випадки розвитку анафілактичного шоку. Великі дози тіаміну мають гангліо­блокуючу і міорелаксантну дію. Швидке внутрішньовенне введення вітаміну В1 може призвести до падіння артеріального тиску, порушення скорочення смугастих м’язів, у тому числі дихальних, пригнічення ЦНС. Для усунення цих явищ застосовують препарати кальцію і прозерин.

Вітамін В1 не можна вводити в одному шприці з пеніциліном, стрептоміцином, тому що ефективність останніх знижується внаслідок утворення неактивних комплексів. Введення його в комбінації з вітаміном РР призводить до руйнування тіаміну, з вітаміном В6 – порушення перетворення його на активні форми. При комбінуванні з ціанокобаламіном зростають алергізуючі властивості вітаміну В1.

Рибофлавін – вітамін В2. Природними його джерелами є дріжджі, печінка, нирки, м’ясо, молоко, яйця, сир, зелені овочі. Синтезується мікрофлорою кишечника. Добова потреба становить 2 мг (для дорослих), 0,6-2 мг (для дітей).

Рибофлавін є складовою двох коферментів – ФМН (флавінмононуклеотиду) та ФАД (флавінаденіндинуклеотиду). Ці коферменти входять до складу флавінових ферментів (оксидаз та дегідрогеназ), які необхідні для нормального перебігу оксидаційних процесів у тканинах, білкового, вуглеводного та жирового обмінів.

При недостатності вітаміну В2 спостерігаються анорексія, головний біль, біль в очах, тріщини в ділянці кутків рота (ангулярний стоматит), дерматит, себорейна екзема та фолікулярний гіперкератоз. Характерними є васкулярний кератит (розширення кон’юнктивальних судин навколо рогівки), сльозотеча, світлобоязнь, зменшення гостроти сутінкового зору. Язик стає яскраво-червоного кольору із згладженими сосочками, може розвиватися анемія.

Вітамін В2 застосовується у всіх випадках, коли порушується його всмок­тування. Призначають при гострій і хронічній гіпоксії, опіках, обмороженнях, недостатності білкового і надлишку вуглеводного харчування, при лікуванні антибіотиками. Рибофлавін також показаний у комплексному лікуванні гіпотрофій, анемій, гепатитів, при гострих інфекційних захворюваннях, особливо при дифтерії (підвищує стійкість організму до дифтерійного токсину). При призначенні хворим аміназину, імізину, амітриптиліну може розвиватися гіповітаміноз В2, тому що ці препарати є антивітамінами В2 (порушують його включення до складу ФМН і ФАД). У цьому випадку, разом із вказаними засобами, обов’язково призначають рибофлавін всередину в таблетках. Для парентерального введення використовується ампульований препарат – рибофлавін-мононуклеотид.

Піридоксин – вітамін В6. Ця назва об’єднує групу речовин, до складу якої входять піридоксин, піридоксаль та піридоксамін. У великій кількості міститься у молоці, м’ясі, рибі, печінці, нирках, дріжджах, зернах злаків, бобових. Добова потреба у вітаміні становить 1-2 мг.

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 24

Безкоштовна робота

Закрити

Препарати вітамінів

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.