План

1. Сутність, функції і типи каналів розподілу товарів виробничого призначення

2. Класифікація і характеристика посередників промислового ринку

3. Маркетингова політика розподілу товарів виробничого призначення

Список використаної літератури

У практиці функціонування промислового ринку розрізняють два основних способи реалізації ТВП (рис. 10.4): розробку на за­мовлення і роботу на вільний ринок.

Для реалізації ТВП найчастіше застосовують перший спосіб, проте практикується також реалізація на вільний ринок через оп­тову і роздрібну торгівлю.

Рис. 10.4. Способи реалізації ТВП

Окремі промислові підприємства реалізують товари через влас­ну роздрібну мережу (наприклад, окремі нафтові компанії прода­ють бензин через власні автозаправні станції) з таких причин:

  • реалізація через оптові організації іноді невиправдано до­рога;
  • реалізація через власні магазини дає змогу досліджувати ринок, випробовувати нові форми торгівлі та технічного об­слуговування;
  • реалізація через власні магазини полегшує формування рин­ку і застосування на практиці пробного маркетингу для пе­ревірки та вивчення попиту на нові товари.
  • Форми прямого маркетингу використовують як інструменти передавання інформації про товар цільовим покупцям з метою стимулювання продажів.

    До основних форм прямого маркетингу належать:

  • індивідуальний продаж;
  • маркетинг поштою;
  • маркетинг за каталогом;
  • телефонний маркетинг;
  • купівля в інтерактивному режимі.
  • Пряму реалізацію ТВП підприємства можуть здійснювати че­рез власні регіональні збутові філіали (наприклад, для реалізації споживачам запасних частин, виконання сервісних послуг). У розвинених країнах виробники через свої збутові філіали реа­лізують нові види продукції, оскільки за допомогою таких фі­ліалів можуть не лише зберігати продукцію, а й контролювати обсяги її реалізації.

    Виробники можуть також реалізовувати свою продукцію через власні збутові контори, які, як правило, розташовуються у вироб­ничих приміщеннях і не створюють запасів. Іноді виробники орга­нізовують склад своєї продукції у споживача, якщо останній заку­повує її на певну суму щорічно.


    2. Класифікація і характеристика посередників промислового ринку

    Посередники — це суб’єкти ринкових відносин, які сприяють встановленню контактів між виробниками та споживачами щодо оперативного і якісного руху товарів з метою ефективного задово­лення потреб споживачів на комерційній основі.

    Діяльність посередників базується на таких принципах:

  • чесності і рівноправності у відносинах з партнерами;
  • підприємливості (кмітливості, комерційному інтересі у роз­в’язанні конкретних завдань тощо);
  • оперативності (передбачає мобільність, динамічність та своє­часність виконання завдань постачально-збутової діяльності);
  • обслуговуванні контрагентів (надання комплексу послуг);
  • економічному інтересі суб’єктів господарювання в органі­зації опосередкованих каналів розподілу.
  • У сфері товарного обігу існує багато різноманітних підпри­ємств і організацій, які виконують посередницькі функції: купу­ють і продають товари, зберігають і транспортують їх, здійснюють сервісне обслуговування тощо. Класифікують їх за кількома озна­ками.

    Класифікацію посередницьких підприємств і організацій за­лежно від товарної спеціалізації наведено в табл. 10.1.

    Таблиця 10.1

    Класифікація посередницьких підприємств і організацій залежно від товарної спеціалізації

    Критерій класифікації Види посередницьких підприємств та організацій
    За товарною спеціалізацією Універсальні Спеціалізовані
    За виконуваними функціями Функціонально універсальні Функціонально спеціалізовані
    За правом власності Власники товарів Розпорядники товарами Повірені (виконавці доручень і вказівок клієнтів)
    За ступенем залежності Незалежні (оптова торгівля стандартною продукцією) Формально незалежні (договори з торговельними агентами) Залежні (брокери, закупівельні центри/контори, промислові агенти/агенти зі збуту, акціонери)
    За наявністю складського господарства Власні (агенти, дистриб’ютори, відділи збуту) Орендовані Такі, що не мають складського господарства (торговельні маклери)
    За організацій­ними основами Організовані адміністративно (державою) Договірні

    Крім того, посередників класифікують за такими ознаками [5, с. 222]:

  • використовуваними методами реалізації товарів;
  • регіонами діяльності;
  • тривалістю відносин з клієнтами;
  • обсягом товарообігу;
  • способом винагороди.
  • У свою чергу, посередницькі оптові підприємства поділяють на залежні і незалежні (рис. 10.5).

    Ще один варіант класифікації оптових торговців пропонують дослідники В. Прауде і О. Білий [31, с. 233]: з повним та обмеже­ним циклами обслуговування; оптові відділення і контори вироб­ників; спеціалізовані оптовики; оптовики-акціоністи.

    Рис. 10.5. Класифікація оптових посередників

    Оптовиками з повним циклом обслуговування на промислово­му ринку є дистриб’ютори засобів виробництва, які надають по­слуги зі зберігання товарних запасів, кредитування, забезпечення поставки товарів, а також консультативні послуги.

    З погляду товарної номенклатури дистриб’ютори пропонують матеріали для технічного обслуговування, ремонту і експлуатації, деталі основного обладнання (двигуни, підшипники) або безпосе­редньо устаткування.

    Оптовики з обмеженим циклом обслуговування надають своїм постачальникам і споживачам набагато менше послуг. Наприклад, оптовики — організатори замовлень працюють у сферах постачан­ня сировини або вантажів (важке устаткування) без тари. Такі оп­товики не створюють товарних запасів. Отримавши замовлення, вони шукають виробника, який відсилає товар безпосередньо по­купцеві на певних умовах поставки. При цьому з моменту прий­няття замовлення до моменту завершення поставки оптовик-орга- нізатор бере на себе право власності на товар, а також ризик, пов’язаний з його реалізацією.

    Брокери і агенти на відміну від оптовиків-покупців не мають права власності; нічого не купують; реалізують лише ті товари, які їм пропонує виробник; винагороду одержують у вигляді від­сотка;не визначають вид сервісу (його визначає виробник); не мають складів, крім виставочних залів; не займаються рекламою; не залучають субагентів без дозволу виробника; не визначають цін; постачають товар конкретному покупцеві.

    Брокери зводять покупців з продавцями і беруть участь у пе­реговорах щодо умов поставки товару. Послуги брокера оплачує сторона, яка його залучає. При цьому він не тримає товарних запасів, не фінансує угоди і не ризикує.

    Агенти репрезентують покупця або продавця на триваліший період, ніж брокери. Існують такі типи агентів:

  • виробників;
  • з продажу;
  • із закупівель;
  • комісіонери.
  • Оптові відділення і контори виробників є різновидом під­приємств оптової торгівлі. Вони здійснюють торговельні операції самостійно, без залучення незалежних оптових торговців.

    Відділення і контори з продажу виробники організовують для того, щоб забезпечити більш жорсткий контроль за управлінням товарними запасами, продажем товарів і стимулюванням реалі­зації. При цьому відділення з продажу зберігають товарні запаси (найчастіше дерево, деталі для автомотообслуговування), а конто­ри з продажу їх не мають (як правило, це текстильні та галанте­рейні товари).

    Закупівельні контори утримують роздрібні торговці. їх функ­ції приблизно аналогічні функціям брокерів і агентів. Вони є структурними підрозділами роздрібних підприємств.

    Характеристика роботи

    Реферат

    Кількість сторінок: 27

    Безкоштовна робота

    Закрити

    Розподіл і переміщення товарів виробничого призначення

    Замовити дану роботу можна двома способами:

    • Подзвонити: (097) 844–69–22
    • Заповнити форму замовлення:
    Не заповнені всі поля!
    Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

    Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.