Історія виникнення скла

До числа великих відкриттів, які змінили життя людства, таких як винахід колеса, добування вогню й електрики, можна впевнено віднести одержання скла й освоєння процесу його виробництва. Дивне сполучення механічних і оптичних властивостей, хімічна й термічна стійкість роблять скло неповторним і унікальним матеріалом, що широко застосовується у різних галузях промисловості.

Мистецтво виготовлення скла було відомо ще в Древньому Єгипті за 7 тис. років до нашої ери, про що свідчать знайдені археологами скляні бусинки й амулети - предмети прикрас і релігійного культу. Як будівельний матеріал скло стали застосовувати значно пізніше - на межі нашої ери, коли на зміну процесу плавлення й формування скла та гарячої скломаси в Сидоні в 50 р. до н.е. прийшла нова технологія - видування скла. Техніка склодувів удосконалювалася і через деякий час видуванням навчилися одержувати довгі циліндри, які після розкриття розпрямляли до плоского віконного скла.

Промислова революція привнесла безліч нововведень у процес виробництва скла. Так винахід насосу високого тиску в 1859 році в Англії зробило необов'язковим застосування майстрів-склодувів на цій операції. Зусиллями хіміків скло стало більш міцним та жаростійким. В 1871 році Вільям Пілкінгтон винайшов машину, що автоматизувала виробництво плоского скла шляхом використання циліндричного методу. Цей механізований процес був поліпшений Лаббером в 1903 році в Америці.

Трохи пізніше виробники скла відкрили, що плоске скло може бути загартоване шляхом його повторного розігріву до певної температури, з наступним швидким охолодженням. Така обробка підвищила механічні властивості скла на 400%. Це мало надзвичайно значення для автомобільної промисловості, що перебувала в той час ще в стадії становлення.

Технологія циліндричного виробництва була незабаром повністю витиснута новим автоматичним процесом, одночасно винайденим американською компанією Irving Colburn і бельгійською Emile Fourcault. Розплавлене скло витягалося з ванни розплаву у вигляді тонкої стрічки, а потім, остигаючи, прокочувалося між двома азбестовими роликами. Незважаючи на те, що скло, виготовлене таким методом, було далеким від досконалості, воно було найкращим на той час виробленим плоским склом.

Розширення застосування цієї технології в період з 1920 по 1930 роки призвело до 60% зниженню цін. На основі цього технологічного процесу було освоєне виготовлення рельєфного скла, що дозволило архітекторам розширити застосування скла. Справжній скляний бум почався після першої світової війни.

Однак, незважаючи на загальне поліпшення справ у галузі, каменем спотикання залишалося полірування. Полірування продовжувало бути самостійним технологічним процесом, що усе ще віднімав значну кількість часу та сил.

Виробництво скла назавжди змінилося в 1959 році з моменту винаходу Аластером Пілкінгтоном флоат-процесу, яке зняло розбіжності в поняттях плоского й полірованого скла.

У відмінності від перерахованих вище технологій, скло з печі плавлення проходить по горизонтальній площини й простягається через ванну з розплавленим оловом у вигляді плоскої стрічки з наступним охолодженням до температури різання. У результаті проходження через ванну з оловом скло як би полірується й стає абсолютно рівним. Тому прозоре скло, виготовлене за технологією флоат, називають полірованим склом. Метод флоат забезпечує виробництво скла зі стабільною товщиною (від 2 до 25 мм) і практично без дефектів.

Існує цікава легенда про виникнення скловиробництва. У ній розповідається, що одного разу, в дуже далекі часи, фінікійські купці везли по Середземному морю вантаж брили соди. На ночівлю вони висадилися на піщаному березі й почали готувати собі їжу. Не маючи під руками каміння, обклали багаття великими брилами соди. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердим, як камінь, горів вогнем на сонці й був чистим і прозорим, як вода. То було скло. Так майже шість тисячоліть тому виникло скловиробництво. Ця історія була написана римським вченим Плінієм у головній праці його життя «Природнича історія”. Він писав її багато років. Довгий час вірили, що саме так і винайшли скло. Лише в середині XX століття знайшлись люди, які вирішили перевірити розповідь Плінія. Кілька спеціалістів із скловиробництва зробили спробу зварити скло таким же чином, як зробили це фінікійські моряки. Вони так само, на піщаному березі розпалили багаття, поставили великі брили соди, а на них – казан з водою. Довго і терпляче слідкували за багаттям, не шкодуючи, підкладали в нього дрова. Вітер роздмухував полум’я. Але все було марно. Коли вогонь загас, ніякого скла у попелі не знайшли. Адже при такому невеликому жарі, який дає полум’я багаття, сода не може сплавитись з піском і перетворитись на скло. Так була доведена помилка Плінія.

Легенда про рубінове скло

До наших днів крізь віки дійшла легенда про те, як вдалося розгадати таємницю виготовлення рубінового скла. Жив колись давно на світі бідний скловар. Справи в нього йшли погано — ніяк не вдавалося йому вибратись з боргів та скрутного становища. Бідність привела до відчаю його дружину, яка одного разу в пориві відчаю та безсилля зірвала з пальця обручку і кинула до чана з киплячою скломасою. І раптом здійснилось диво — на очах скловара гаряча сіра маса забарвилась у яскраво-червоний колір. Майстер не розгубився, а виготовив з неї чудовий посуд. З того часу він почав працювати переважно за таким рецептом, вдосконалив технологію варіння рубінового скла і досить скоро це принесло йому багатство і славу.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 4

Безкоштовна робота

Закрити

Історія виникнення скла

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.