У 1648 році за Владислава-Домініка Заславського, який князював після Януша Острозького, Дубенський замок намагалися взяти авангардні загони війська Богдана Хмельницького на чолі з Максимом Кривоносом. Причина - ті ж самі скарби. Однак, побачивши укріплення фортеці, на наступ козаки не наважились.

У 1660 році під стінами замку стояли російські війська боярина Шереметьєва, але прихід кримського хана Іслам-Гірея перешкодив їм здійснити свої наміри.

Дубенський замок уцілів під час Північної війни 1700-1721 рр. Російський цар Петро І, намагаючись привернути на свій бік волинських магнатів, охороняв їх інтереси і права.

Наступний князь - Януш Сангушко - тримав у замку численний двір і жив на широку ногу. А відтак розтринькував і скарби, які йому дісталися у спадок від Острозьких. Згодом Сангушко скасував Острозьку ординацію, землі розділив між кількома десятками польських сімей. Замок Януш Сангушко занедбав, а Дубно подарував Станіславу Любомирському.

У другій половині XVIII ст., за часів Станіслава і Михайла Любомирських, Дубенський замок почали відновлювати. На старому фундаменті побудували палац Любомирських з великими бальною та бенкетною залами. Їх декорував відомий італійський майстер Доменіко Мерліні. До сьогоднішнього часу збереглися вакханки і сатири, що завмерли в танці. Під час контрактових ярмарків Любомирські частину палацу надавали гостям, аби ті могли гарно розважитись та відпочити. Тут влаштовували азартні ігри, які за один вечір могли перетворити багачів на бідняків, а бідняків - на багачів. На знамениті Дубенські контракти, що проіснували 20 років, щорічно з'їжджалися до 30 тисяч чоловік, у той час як населення самого міста становило лише шість з половиною тисяч. У 1794 році контракти перевели до Звягеля, а потім до Києва. Вони і дали назву столичній Контрактовій площі на Подолі. А Дубно почало занепадати.

Прийоми, які у палаці влаштовував князь Юзеф Любомирський на початку ХІХ ст., не мали тієї величі й пишності, як за контрактів. Напередодні війни 1812 року гарнізон Дубенської фортеці очолював Кутузов, армія якого стояла на кордоні з Австрією.

Юзеф Любомирський та його син Марцелій програли у карти велику суму грошей. І тому у 1844 році Сторожова башта вирішили продати Дубно разом зі старим південного бастіону родинним замком військовому відомству. Проте молодий князь Марцелій сам продав місто і замок уральському золотопромисловцю Яковлєву і втік до Англії.

Згодом права на Дубно і замок перейшли до сина Яковлєва, офіцера гусарської армії. Пізніше замок купила княгиня Єлизавета Барятинська. А наприкінці ХІХ ст. вона продала його державній скарбниці. До Першої світової війни в замку дислокувався один батальйон 41-го Селенгінського піхотного полку.

До початку ХХ ст. ніхто і ніколи не міг взяти замок. І тільки в роки Першої світової війни його сильно зруйнувала австрійська артилерія. Руїни простояли до 1934 року, аж доки польська влада не відбудувала замок заново. До 1939 року там розташовувались польські державні установи, а під час німецької окупації дислокувалися угорські частини. Після приходу Червоної армії у замку розмістилися органи радянської влади. На початку 50-х років сюди перевезли військову частину, яка проіснувала до 1986 року.

Нині Дубенський замок поступово відновлюється, у відреставрованих приміщеннях розміщені музеї, виставки. Рідкісний за красою та історичною важливістю, цей ансамбль фортифікаційних споруд є перлиною не тільки Рівненщини, але і всієї України. У 1993 році замок увійшов до складу створеного в Дубно Державного історико-культурного заповідника.

Кожен народ має свої національно-духовні святині, які особливо зворушують і бентежать його душу. Одним із таких місць є поле Берестецької битви, де в 1651 році на вівтар свободи Україна поклала понад 30 тисяч найкращих своїх синів. Тут земля найгустіше перемішалася з кров'ю і кістками. Ось чому вона стала святою для українського народу.

Державний історико-меморіальний заповідник "Поле Берестецької битви" був створений у 1991 році на базі музею-заповідника "Козацькі могили".

Саме тут, біля сіл Пляшева, Острів, Солонів, Рідків, Митниця (теперішній Радивилівський район Рівненської області) у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького в 1651 році відбулася одна зі значних битв в історії України. Козаки, селяни зійшлися у смертельному бою з поневолювачами рідної землі - польською шляхтою.

На місці битви, на острові Журавлиха (с. Пляшева) у 1910-1914 роках було побудовано величезний храм-пам'ятник - Георгіївську церкву, у підземеллях якої зберігаються численні останки загиблих на полі бою під Берестечком козаків і повстанців. Це монументальна споруда вражає і зачаровує. Церква-пам'ятник не має собі аналогів, побудована в стилі українського бароко, поширеному на Україні в XVII-XVIII ст. Проект церкви розробив студент петербурзької Академії мистецтв В. Максимов. Будівельними роботами керував волинський єпархіальний архітектор В. Леонтович.

Живопис церкви представлений картинами та іконами роботи народного художника України І. Їжакевича, розписами О. Корецького та П. Пилипчука. Оригінальність Георгіївської церкви полягає в тому, що вона триярусна: нижня церква святої Параскеви, другий ярус - церква святого Георгія Переможця, верхня - князів великомучеників Бориса і Гліба. Свято-Георгіївська церква використовується як парафіяльна, тут відбуваються богослужіння.

Поряд розміщена Михайлівська церква, пам'ятка української дерев'яної архітектури XVII ст. У червні 1912 року її перевезено на острів Журавлиху і тут складено в первісному вигляді. За переказами в Михайлівській церкві перед битвою молився Богдан Хмельницький, а митрополит Йоасаф благословив його на війну за православну віру.

В центрі церкви є спуск у підземний хід, довжиною 50 м, що з'єднує Михайлівську і Георгіївську церкву, завершенням якого є саркофаг з останками кісток і черепів загиблих.

Крім церков, у заповідник входить двоповерхова споруда колишніх келій, де розміщено музей. В музеї висвітлено історію Берестецької битви, експонуються козацькі речі, які знайдено на полі битви під час розкопок 1970-1992 рр. археологічною експедицією під керівництвом І.К. Свєшнікова. Розкопками знайдено понад 90 людських та 50 кінських кістяків і близько 5000 речей, що належали учасникам битви - козакам, селянам, ремісникам і польській шляхті. Серед речей: зразки селянського взуття - шкіряні "ходаки"; зброя повстанців - бойові коси, мушкети, шаблі, списи, порохівниці з порохом; особисті речі козаків - чоботи, люльки, ложки, гаманці з монетами й кулями, лікувальні засоби, музичні інструменти, гральні кості. Групу військових речей складають наконечники прапорів і бунчука, залишки канцелярії Війська Запорізького, мідні казани для варіння їжі тощо.

Болота правого берега Пляшівки в багатьох місцях до сьогодні зберегли сліди трагедії. Неподалік колишньої переправи є болотне озерце, назване Козаковою Ямою. Перекази пов'язують його із загибеллю останнього захисника табору - козака, який відкинув пропозицію короля здатися. Поблизу Козакової Ями, на пагорбі, - старовинне кладовище, "монастирщина", на якому жителі навколишніх сіл поховали вбитих повстанців і поставили кам'яні хрести (на одному вирізьблено дату "1615"). На північ від кладовища можна побачити оточений болотами острів Гайок, де зупинив польсько-шляхетське військо загін із трьохсот козаків. Цілий день вони вели нерівний бій, гордою відмовою відповіли на пропозицію здатися і замість безславного життя у неволі обрали почесну смерть із зброєю в руках.

На території заповідника у 1991 році урочисто відкрито пам'ятник козакам та селянам повстанцям (скульптор Анатолій Кущ).

Діє Свято-Георгіївський чоловічий монастир української православної церкви Київського патріархату.

Багато років тому під Берестечком відгриміли гармати, віддзвеніли шаблі. Поля, колись щедро помиті людською кров'ю, перетворилися на мирні лани. Люди приходять сюди, щоб прилучитися до витоків своєї історії, вдихнути цілющого її подиху.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 42

Безкоштовна робота

Закрити

Cім чудес Рівненщини

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.