Походження

Як вважають Андрєєв О. А. та Дем'янова В. О., Рівне древнє місто, та ймовірно це той легендарний Суренж - столиця Дулібії.

Місто Рівне (обласний центр) згадується, починаючи з ХІІІ ст. Назва словянська, прозора. Для хлібороба, можна сказати життєдайна: легко обробити землю і плекати врожай, коли поле рівне, без горбів та долин, не порізане ярами і не закидане камінням. Та Рівне - не лише назва міста, а й характер місцевості - плоскої, рівнинної. Схожі назви поселень Міжгір'я, Плоске, Курган та багато інших. Чому ж думки про походження назви міста розійшлися? Дехто проводить паралель між назвою Рівне - "Рівно" і називає ще Дубно, Ратно, Березно (є й інші поселення з назвами такого типу на Волині). Назви ці розкладаються так: Дуб-н-о, Рат-н-о, Берез-н-о, Рів-н-о. Ми бачимо, як змінюються при такому підході основи цих слів (суфікси і закінчення у них однакові). Тоді в назві Рівне(о) основа "рів" - оборонний рів мається на увазі.

Назва походить від слова рів, рови, котрими була оточена рівенська фортеця, що знаходилася в долині ріки Устя.

Читаємо в паперах 16 століття що, поселення це зазначається під іменем Рівноє — Рівне, як волинський поміщик Іван Дичко продає своє селище князю Семену Василевичу Несвицькому. Наприкінці 15 століття Рівне ще було у властності князя Семена Васильовича Несвіжського, який після смерті своєї дружини переселився до Рівного і збудував тут найдревніший в цій місцині палац в сирій долині річки Устя. Окопав він острівець глибочезними ровами, зупинив гаттю воду в річці Усті, сповнюючи глибочезні й широченні рови водою.

У 1707 році Рівне описується в „Днєвнику і путєвих замєтках князя Куракина" під ім’ям Ровное (на польській мові - РУВНЕ, по-українськи РІВНЕ). Дослідивши старі укріплення древнього рівенського замку він припускає, що фундаментальними захисними фортифікаціями стояли рови і вали, котрими була оточена ця фортеця в долині р. Устя. Словник Сташевського з 1959 року надає „Rowne" — ім'я це не показує рівне поле, як говорить Брікнер, але виділяє кінцівку „но" до назви Рів. Підкріпляється це так само й вимовою сієї назви тутешніми мужиками — Рівне, до Рівного і т.д.

Є також легенди й перекази, повязані з родиною князів Острожських: це вони розбудували місто, бо саме тут закінчувались їхні володіння ("рівно до цього міста"). Або ще: у князів Острожських разом з цим містом було "рівно сто міст". І ще одна версія "Маєтки Острозькими, нібито простягалися рівно цією місцевістю".Такі відомості залишаються лише народною легендою, бо насправді місто Рівне переходить до власності роду Острожських тільки у 1518 році.

Цікаво, що перша згадка про місто датується 1283 роком й записана в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej» де згадується місто Ровно.Тому найпереконливішим видається "рівнинне" походження міста.

Матеріал взятий з книги Сергія Шелухина "Україна - назва нашої землі з найдавніших часів".

Є також легенди й перекази, повязані з родиною князів Острожських: це вони розбудували місто, бо саме тут закінчувались їхні володіння ("рівно до цього міста"). Або ще: у князів Острожських разом з цим містом було "рівно сто міст". І ще одна версія "Маєтки Острозькими, нібито простягалися рівно цією місцевістю".Такі відомості залишаються лише народною легендою, бо насправді місто Рівне переходить до власності роду Острожських тільки у 1518 році.

Цікаво, що перша згадка про місто датується 1283 роком й записана в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej» де згадується місто Ровно.Тому найпереконливішим видається "рівнинне" походження міста.

Матеріал взятий з книги Сергія Шелухина "Україна - назва нашої землі з найдавніших часів".

Засновниця

Мабуть, в історії нашого міста ця жінка назавжди залишиться найвидатнішою і найзагадковішою постаттю. Знаємо міста, які засновували могутні володарі, мужні войовники, розширюючи тим межі своїх володінь. А от Рівне вписане в історію з ім'ям жінки, що його заснувала і щиро дбала упродовж років про його зростання та добробут. Ця жінка носила ніжне благоговійне ім'я Марія, але й ділами своїми життєвими (про помисли і почуття на відстані віків говорити важко) цілком виправдала мудру символіку цього імені.

В українській минувшині жінці належала особлива роль. Річ не тільки в тім, що вона завжди була берегинею роду. Жінка нерідко з огляду на умови і час змушена була вершити справи, які традиційно пов'язують із чоловічим началом, виявляти чудеса патріотизму, мужності, благородства. Цілий ряд уславлених імен давніх часів засвідчує особливу роль жінки-благодійниці, меценатки, просвітянки. Анастасія Гольшанська жертвувала кошти на українську першокнигу «Пересопницьке Євангеліє», Гальшка Гулевичівна стала засновницею київської братської школи, що переросла згодом у славетну Академію. У цьому ж ряду варто поставити також ім'я Марії Рівненської - засновниці українського міста, жінки широкої душі і активного благотворення. На жаль, про її життя і долю відомо нам із історичних джерел вельми небагато. Отож, щоб звалювати портрет цієї незвичайної жінки, вдамося не лиш до свідчень історичних, але й до уяви..

Життя Марії Рівненської справді не раз підтверджувало ту істину, що вона була незвичайною жінкою, людиною великих і нереалізованих, як це часто буває у житті, духовних можливостей. Тим-то й можна пояснити незрозумілі, з першого погляду, перипетії її долі. Будучи шляхтянкою з походження, не обрала собі шляху салонної пані тихого домашнього достатку і палацового відчуження. Але виявила себе в активних діях, не гребуючи братися за поважні справи, які традиційно вершилися чоловіками. Такою справою можна вважати заснування міста - на ті часи дуже непроста й недешева турбота.

Уперше ці місця Марія побачила ще замолоду. Тоді разом із чоловіком - князем Семеном Несвізьким (чи Несвіцьким, за іншими джерелами) їй довелося оглядати землі, щойно придбані як їхні нові маєтності. Було це року 1461-го, саме цим роком датована відповідна грамота про купівлю-продаж села Рівного (на ті часи це було тільки село!) з околицями-присілками, полями, лугами, сіножатями, дібровами, ріками та ставками. Місця тутешні, вочевидь, відразу сподобалися Марії Несвізькій і, можливо, ще тоді вона задумала тут оселитися. Але маєстат жінки змушував коритися в таких справах волі чоловіка.

Рід Несвізьких, який продовжила Марія, вийшовши заміж за князя Семена, належав до числа волинської шляхти і давніше мав осідок у Луцькому повіті (від назви села Несвід походить і родове прізвище). Сліди Маріїного родоводу губляться. але вочевидь, вона також вийшла із княжої родини, найімовірніше, з Волині. Із Семеном Несвізьким Марії судилося прожити двадцять років. За цей час виховала вона дочку Анастасію; зіграли й весілля, віддавши її заміж за князя Семена Гольшанського. А тоді чоловік згас, і далі їй належало жити вдовою, дбаючи самотужки про справи мирські та духовні. 

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 42

Безкоштовна робота

Закрити

Cім чудес Рівненщини

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.