ЗМІСТ

1. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГЕРБ МІСТА РІВНЕ

2. ПРО ПРАПОР МІСТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ

3. ПЕРША ПИСЬМОВА ЗГАДКА ПРО МІСТO

4. УКРАЇНСЬКА НАЗВА РІВНОГО

5. ВУЛИЦІ МІСТА

6. ОКОЛИЦІ МІСТА

7. ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ

8. ТЕРИТОРІЯ ЗАСНУВАННЯ СУЧАСНОГО РІВНОГО

9. РІВНЕ В АРХІВНИХ ДОКУМЕНТАХ з XIII до XX ст.

10. КОРОТКА ХРОНОЛОГІЯ

11. ОСВІТА І КУЛЬТУРА

12. БІБЛІОГРАФІЯ ОСНОВНИХ ПРАЦЬ ПРО М.РІВНЕ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

9. РІВНЕ В АРХІВНИХ ДОКУМЕНТАХ з XIII до XX ст.

Державний архів Рівненської області є найбільшою джерельною базою з вивчення історії нашого міста. І тому не дивно, що в тиші його читальних залів постійно робляться цікаві відкриття, дослідники знаходять нові, ще невідомі сторінки розвитку міста. Двадцять років минуло з часу виходу збірника документів «Ровно 700 років», який було підготовлено держархівом області. За цей час виявлено багато нових документів, з якими ми і вирішили ознайомити рівненчан і гостей нашого міста.

Усі документи подані в хронологічному порядку і мають редакційні заголовки, в яких зазначені: дата, різновидність документа, автор, адресат і зміст. Документи скановані, з великих за обсягом документів подаються витяги, а заголовки таких документів починаються з прийменника «із». Окремі документи польською мовою даються у перекладі українською мовою.

З метою створення в даній добірці цілісного комплексу документів, який відображає основні етапи історичного розвитку Рівне від маленького поселення до сучасного обласного центру, сюди вміщені найстаріші документи, виявлені в центральних історичних архівах ще до збірника «Ровно 700 років» у 1983 році.

ВОРОТА СТАРОВИННОГО МІСТА

12 травня 1873 року газета «Волын­ские губернские ведомости», яка виходила в адміністративному центрі Волинської губернії Житомирі, повідомила про те, що 25 травня відкривається рух вантажних потягів через станції Оженин, Здолбунів, Рівне, Клевань... до Бреста. Жителі Рівного, читачі цієї газети, передавали цю приємну звістку своїм родичам, близьким, знайомим. Усе місто з нетерпінням чекало цієї події. І ось настав день 25 травня. До залізниці, яка пролягала через місто і над спорудженням якої довго трудилися робітники, вийшли рівняни від малого до старого — всім було цікаво подивитися на «диво» тодішньої техніки.

...Зі сторони Здолбунова на обрії з'явилася небачена досі рівнянам незвичайна машина, їх реакція була неодно­значною: дехто тікав від залізниці, дехто хрестився. Але більшість з цікавістю роз­глядала паровоз, вагони.

Основне призначення залізниці — відправка продовольства в Європу. У будівництво залізниці вклали немалі кошти акціонерні об'єднання. Адже лише одна верства залізниці коштувала 104,9 тисячі карбованців.

Розпочався і регулярний рух пасажир­ських потягів, якими швидко та комфортно можна було дістатися до розташованих вздовж залізниці станцій. Зрозуміло, що далеко не всі рівняни могли дозволити собі таку розкіш — надто дорогими були квитки. Проте після введення в дію руху поїздів ціни в Рівному неймовірно зросли, адже підприємливі люди скуповували продукти та відправляли туди, де за них можна було мати немалий зиск. Так, протягом 1881 року зі станції Рівне їх було відправлено 7000000 пудів, з них — 20 відсотків цукру і 25 відсотків хліба, отримано стільки ж пудів вантажів, з них —25 відсотків меляси (патоки). Кількість пасажирів, які виїхали зі ст. Рівне в 1881 році, становила 38 тисяч чоловік. Крім того, з Рівного пошту відправляли поїз­дами й вона отримувалась двічі на добу.

З середини 1883 року розпочалосябудівництво ще однієї гілки залізниці -Вільнюс-Пінськ-Лунінець-Рівне-Бара-новичі-Білосток-Гомель, яке тривало аж до 1899 року. На спорудження цієї вітки було залучено десятки солдатів заліз­ничних батальйонів. Рейки та пересувний склад надходили з державних запасів. До речі, Олександр IIIзатвердив графік будівництва залізниці на три роки. Проте воно велося втричі довше. Кожна верства залізниці коштувала 35,1 тисячі карбо­ванців.

Отже, з введенням у дію залізниці Рівне-Вільнюс через Сарни наше місто стало вже залізничним вузлом, через який проходили потяги Брест-Київ і Рівне-Вільнюс.

Планувалося з'єднати Рівне ще й з ав­стрійським кордоном, зокрема з м.Радивилів. Адже, як вказують офіцери російської армії, автори нарису «Рівне», що побачив світ у травні 1882 року, цей факт «... повинен би ще більше посилити значення міста як торгового центру цілої губернії, проте внаслідок непорозумінь, які виникли між власником міста (кн. Любомирським — Г.Б.) і тими, хто проводив цю залізницю, проект цей не здійснився і дорога була проведена з с.Здолбунов».

Але потяги через місто Рівне курсували на радість його жителів. А керівники міста і станції робили все, щоб краще обслужити пасажирів. Так, газета «Волинь» (Жито­мир) у 1895 році писала: «Нині наш обиватель може в самому центрі міста, не поспішаючи, придбати квиток до будь-якої станції, тут же здати свій багаж».

Йшли роки. До послуг рівняй у 1911 році вже було 7 потягів на добу, які направлялись на Київ, 6 — на Брест, 4 — на Полісся. Це були кур'єрські, поштові, швидкі, пасажирсько-змішані, прискорено-пасажирські, прискорено-вантажні потяги.

Залізницею до Рівного прибували й високі посадові особи, серед них — цар Олександр III, у 1915 році — американ­ський письменник і публіцист Джон Рід, відомий політичний і церковний діяч Іван Огієнко (митрополит Іларіон), міністр закордонних справ Української держави, історик Дмитро Дорошенко та ін.

У 30-ті роки XXст. поляки відправ­ляли через станцію Рівне українських патріотів у концтабір Береза Картузька, в тюрми, а в 1939-1941 pp. більшовики відправляли українців у радянські конц­табори.

Через рік-два після цього зі станції таким же способом відправляли на роботу до Німеччини тисячі наших земляків.

У 1952 році гостинно відчинив двері новий залізничний вокзал. Він виріс замість підірваного в 1944 році радян­ськими підпільниками при відступі гітле­рівців з Рівного.

Нині оновлений залізничний вокзал постає перед гостями міста і області в усій своїй красі. Його стіни вінчають символічні герби незалежної України та міста Рівне. Всередині — просторе, світле приміщення, прикрашене великоформат­ними картинами, які розкривають історію Волинського краю від давнини до сього­дення. Працьовитий дружний багато­сотенний колектив залізничників відзначив своє свято — 130-річчя станції Рівне.

ЖИТТЯ І СЦЕНА

Театр на Рівненщині існує ще з часів Князів Любомирських, але найбільше рівняни мали можливість спілкуватися з театром у 20-30-ті pp. XXст. Безліч мандрівних театрів, гастролюючих труп та маса аматорських колективів виносили на суд глядача найкращі здобутки як української, так і світової драматургії.

В 20-ті р. головною етнічною групою у Рівному були євреї.

Друге місце посідала українська гро­мада. Політика польського уряду вигля­дала як повне приниження, дискримінація корінного населення.

Всупереч усім утискам українці розгор­тають досить таки великий за масштабами національно-культурно-мистецький рух. Представники місцевої інтелігенції за короткий час організовують у Рівному низку українських громадських органі­зацій. Головною громадською спілкою того часу в місті була «Просвіта». Завдя­ки таким просвітянам, як Олександр Карпинський, Галина Журба, Микола Багринівський, Антін Нивинський, Федір Пекарський, Арсен Зінченко у Рівному починає діяти мережа аматорських колек­тивів художньої самодіяльності.

У Рівному на той час не було жодного стаціонарного українського театру. Єди­ним стаціонарним театром того періоду був єврейський театр Х.Гільдорфа, котрий проіснував аж до середини 30-х років. Його діяльність зводилася, в основному, до виїздів у навколишні села та містечка. Усі театральні трупи, котрі відвідували місто, орендували для виступів театр А.Зафрана. За описами, приміщення театру відповідало усім тогочасним вимогам театрального мистецтва. Сцена була обладнана відповідним освітленням та технічними засобами. Що стосується глядацької зали, то вона була дуже просторою: вісімнадцять рядів партеру, сім лож, кілька рядів балконів та галерей. А оскільки у Рівному не було стаці­онарного театру, то зала Зафрана слугу­вала для виступів гастролюючих театрів, проведення різного роду мистецьких вечорів, а пізніше — для демонстрації кінофільмів.

З появою добротного приміщення гастролюючі театральні трупи стали з'являтися в Рівному досить часто. Це такі відомі на той час колективи, як трупа Онисима Суслова, театр М.Дальського, Санкт-Петербурзький театр оперети, брати Адельгейми, російсько-українське драматичне опереткове товариство під керівництвом Ю.Сагайдачного, гастролю­ючий театр Б.Бродерова, Симонова, а також оперні трупи Г.Шумського, Київський оперний театр.

Хоча самодіяльні театри міста були підтримані «Просвітою», перебували вони у важкому становищі, бо увесь час відчували усілякі перепони влади.

У 1927 році в Рівному було створено режисерські курси. Керував ними пись­менник А.Зінченко. Курси готували пос­тановників п'єс та концертів. За сприяння «Просвіти» починає розвиватися художня самодіяльність у робітничих товариствах. Видається журнал «Аматорський театр». Але різного роду проблеми: брак репер­туару, коштів, утиски цензури призвели до того, що театральні колективи, як аматорські, так і напівпрофесійні, ледве зводили кінці з кінцями.

Важливою подією для рівняй стало відкриття у 1925 році театру залізнич­ників. Для виступів було збудовано літній павільйон. Проте проіснував цей колектив усього рік. У 1926 році внаслідок підпалу дерев'яне приміщення згоріло. Актори змушені були шукати роботу. Склад саме цього робітничого театру стає основою трупи Рівненського українського музично-драматичного театру, відкритого з прихо­дом радянської влади.

Незважаючи на постійні пересліду­вання, заборони та утиски, бідність і при­ниження польською владою, український театр на Рівненщині все-таки існував, тому що справжнє мистецтво непідвладне ні політиці, ані часу, адже театр не просто приносив насолоду, а виховував і навчав, вселяючи в душі глядачів надію на краще та віру в завтрашній день.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 70

Безкоштовна робота

Закрити

Місто Рівне

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.