План

1. Охарактеризувати вертикальну структуру атмосфери.

2. Сутність і особливості сонячної радіації

3. Охарактеризувати загальні особливості теплового балансу

4. Обгрунтувати географічні закономірності розподілу річних температур на земній поверхні

5. Розкрити сутність баричного поля Землі

6. Охарактеризувати особливості загальної циркуляції атмосфери. Що таке пасати і мусони.

7. Охарактеризувати сутність та особливості місцевих вітрів. Чому виникають місцеві циркуляції повітря.

8. Розкрити сутність повітряної маси та атмосферного фронту. Охарактеризувати основні географічні типи повітряних мас.

9. Охарактеризувати причини та особливості циклонів та антициклонів.

10. Обгрунтувати причини випадання атмосферних опадів. Що таке конвективний та орфографічний тип опадів.

4. Обгрунтувати географічні закономірності розподілу річних температур на земній поверхні

Нагрівання атмосфери відбувається досить складним шляхом. Короткі хвилі сонячних променів у діапазоні від видимого червоного до ультрафіолетового світла перетворюються біля поверхні Землі в більш довгі теплові хвилі, які пізніше, при випромінюванні їх з поверхні Землі, нагрівають атмосферу. Нижні шари атмосфери розігріваються швидше верхніх, що пояснюється вказаним тепловим випромінюванням земної поверхні і тим, що вони мають більшу щільність і насичені водяною парою. Характерною рисою вертикального розподілу температури в тропосфері є її зниження з висотою. Охолодження вологого повітря супроводжується конденсацією вологи. При цьому виділяється певна кількість теплоти, яка була затрачена на утворення пари. Іноді температура повітря з висотою зростає. Це явище одержало назву інверсії. Причини u' прояву різноманітні: радіаційне випромінювання Землі над льодовими покривами, проходження сильних течій теплого повітря над холодною поверхнею. Добові і річні зміни температури повітря відображає тепловий стан поверхні. В розподілі річних температур на земній поверхні виявлено певні географічні закономірності: 1) В обох півкулях середні температури знижуються в напрямі до полюсів; 2) Від екватора на північ і південь температури змінюються нерівномірно. Між екватором і 25-тою паралеллю зниження температури відбувається дуже повільно — менше двох градусів на кожні десять градусів широти; 3) Середні річні температури всіх паралелей Південної півкулі менші за температури відповідних паралелей Північної півкулі.

У позатропічних областях обох півкуль ізотерми над материками вигинаються на північ відносно положення її на океанах. Над океанами липневі ізотерми відбивають вплив холодних течій на температури повітря. Найвищі середні температури липня спостерігаються в пустелях, розташованих північніше від екватора.


5. Розкрити сутність баричного поля Землі

Баричним полем називається просторовий розподіл атмосферного тиску. Баричне поле – скалярне і характеризується певною величиною тиску в кожній точці простору. Це безперервна функція координат. Відсутність розривів у полі тиску та поступова зміна тиску від точки до точки – одна з найважливіших особливостей атмосфери. Зі збільшенням висоти над рівнем моря атмосферний тиск швидко падає. На висоті 5,5 км він удвічі менший, ніж на рівні моря. На перший погляд складається враження про тісну залежність атмосферного тиску від зонального розподілу температур і тепла на Землі. Дійсно, постійний низький тиск над екватором і підвищений тиск в приполярних областях легко пов'язується з термічними умовами цих областей. розподілом температур зональність баричного рельєфу не можна повністю пояснити. Особливо добре видно це на прикладі існування чітко виражених антициклонів у субтропічних широтах. Перепади тиску в атмосфері, які зумовлені в основному нерівномірним розподілом сонячної енергії, є причиною руху повітря. Вітер являє собою рух повітря переважно в горизонтальному напрямі з області високого тиску в область низького тиску під дією гравітаційних сил. Повітряними потоками називають в основному вертикальні переміщення повітря. Як приклад зазначимо конвекційне підняття теплого вологого повітря і низхідний потік холодного сухого. Нагрітий від земної поверхні шар повітря піднімається вгору і розширюється в об'ємі, а на його місце пересувається більш важке повітря. Такі переміщення повітряних мас є не тільки локальними, вони охоплюють в узагальненому вигляді всю тропосферу. Саме нерівномірність нагрівання земної поверхні є основною причиною змін атмосферного тиску, що і зумовлює постійні рухи повітря, тобто вітри різної сили і різних напрямів. різниця атмосферного тиску між двома точками викликає горизонтальне переміщення повітряних мас — вітер. Для його характеристики використовують два показники — швидкість і напрям. Швидкість вітру прийнято виражати в метрах на секунду, кілометрах на годину. Всі вітри в сукупності виконують геркулесову роботу — вони переносять над земною поверхнею величезні маси повітря разом з водяною парою, пилом і піском. Адже вся маса атмосфери, що становить багато мільярдів тонн, перебуває в безперервному русі.


6. Охарактеризувати особливості загальної циркуляції атмосфери.Що таке пасати і мусони.

Під загальною циркуляцією атмосфери розуміють сукупність основних видів повітряних рухів у нижній атмосфері, внаслідок яких здійснюється обмін великих мас повітря в горизонтальному і вертикальному напрямах. Ці повітряні течії зумовлені перш за все різницею температур між екваторіальними і полярними широтами, материками й океанами, а також обертанням Землі навколо своєї осі.Коли б поверхня Землі була рівною і одноманітною, тобто тільки сушею або водною оболонкою, і на повітряних потоках не позначалась би відхиляюча дія обертання Землі, тоді схема циркуляції повітря була б досить простою: холодне повітря розтікалось би в приземному шарі від полюсів до екватора, а більш легке тепле утворило б на певній висоті компенсаційний потік від екватора до полюсів. Рух повітря, таким чином, здійснювався б уздовж меридіанів.

Істотну роль у загальній циркуляції атмосфери відіграють мусони (тропічні і позатропічні) — Мусони — стійкі вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій напрямок два рази на рік. Зимовий мусон має напрямок з суходолу на море, літній — з моря на суходіл. Характерні райони мусонів — східні узбережжя материків, а також тропічні широти північної півкулі.

В екваторіальній смузі сходяться і затихають північно-східні і південно-східні пасати. Це так звана зона екваторіального затишку, відома раніше як пояс штилів. Для неї характерний низький атмосферний тиск і слабкі змінні вітри. Повітря в зоні затишку нагрівається і піднімається вгору, де розтікається на північ і південь, відхиляючись у Північній півкулі праворуч, а в Південній — ліворуч. Так утворюються антипасати. Висхідні течії повітря, охолоджуючись, виділяють водяну пару. Тому в зоні затишку часто спостерігається велика хмарність і випадає багато опадів. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 14

Безкоштовна робота

Закрити

Землезнавство 5

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.