Вплив мікро- і макросередовища на діяльність малого підприємства в ринкових умовах
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
1.1 Роль і місце малих підприємств в ринковому середовищі
1.2. Критерії віднесення підприємств до малих форм господарювання в Україні і світі
1.3. Фактори формування та розвитку малого бізнесу в УкраїніРОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКА МАЛОГО БІЗНЕСУ
2.1. Законодавство України про державну підтримку малого бізнесу
2.2. Аналіз основних показників розвитку малого бізнесу в Україні
2.3. Аналіз стану розвитку малого підприємництва в Рівненській областіРОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДТРИМКИ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
3.1. Світовий досвід регулювання малого підприємництва
3.2. Фінансові технології у сфері малого підприємництва в Україні і регулювання їх державою
3.3. Шляхи удосконалення регулювання і підтримки малого підприємництва на державному та регіональному рівнях
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Розділ 3. Організаційно-правовий та економічний механізми регулювання підтримки діяльності малих підприємств
3.1. Світовий досвід регулювання малого підприємництва
В розвинутих країнах сектор малого бізнесу в економічному відношенні за масштабами співставляється з великим бізнесом — і за числом працівників (50% на 50%), і за часткою у створюваному валовому продукті (більше 50%), послуг в різноманітних галузях (80% послуг населенню, 60% в обробній промисловості). В таблиці 3.1 наведеніпоказники розвитку малого та середнього підприємництва в деяких країнах світу.
Таблиця 3.1
Стан малого та середнього підприємництва (МСП)
в деяких країнах світу, 2002 р.
Країна МСР | Кількість малих та середніх підприємств, тис. шт. | Кількість малих та середніх підприємств, на 1000 населення | Зайнято в МСП млн. чол. | Частка МСР у загальній кількості зайнятих, % | Внесок у ВВП, % |
Великобританія | 2630 | 46 | 13,6 | 49 | 50-53 |
Німеччина | 2290 | 37 | 18,5 | 46 | 50-54 |
Італія | 3920 | 68 | 16,8 | 73 | 57-60 |
Франція | 1890 | 35 | 15,2 | 54 | 55-62 |
Країни ЄС | 15770 | 45 | 68 | 72 | 63-67 |
США | 19300 | 74,2 | 70,2 | 54 | 50-52 |
Японія | 6450 | 49,6 | 39,5 | 78 | 52-55 |
Росія | 836,2 | 5,65 | 8,1 | 9,6 | 10-11 |
Україна* (на 1.01.98) | 151,4 | 2,0 | 2,1 | 5,7 | 0,8 |
* Розраховано за даними Державного комітету статистики України.
Отже цей сектор економіки виконує вагому, а в деяких відношеннях, і вирішальну роль в забезпеченні соціально-економічного прогресу країн .В трьох відношеннях, наприклад, великий бізнес не в змозі замінити малий бізнес:
в інноваційному відношенні — початкові стадії більшості нових розробок машин, обладнання, технології, товарів виконуються малими фірмами;
в забезпеченні зайнятості населення — від 60 до 80% нових місць, що з’являються щорічно належать сектору малого бізнесу;
в здатності до швидкої перебудови — дрібні підприємці швидше вловлюють потреби, що постійно змінюються, гнучкіше реагують на них і мобільніше змінюють номенклатуру продукції, види послуг.
Залежно від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки обирає підприємство на ринку, в економіці західних країн виділяють такі види малих підприємств: комутанти, патієнти, експлеренти.
Малі підприємства—комутанти спеціалізуються на виготовлені окремих вузлів деталей. Ці підприємства тісно взаємодіють із великими підприємствами через систему кооперативних зв’язків та субпідряду. З їх допомогою великі підприємства звільняються від невигідного виробництва. Малі підприємства даної групи знаходяться у великій залежності від великих і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між собою.
Малі підприємства—патієнти спеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні канали збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини та матеріалів. Вони досить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними за якістю продукції.
Малі підприємства—експлеренти—це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних та пробних партій товарів.
Практично у всіх країнах утворені спеціальні урядові органи у справах малих підприємств, в Канаді і Великобританії є Міністерство у справах малого бізнесу.
Діють загальнонаціональні і регіональні програми сприяння розвитку малого бізнесу, видаються спеціальні « білі книги « про стан малого бізнесу, проводяться соціологічні обстеження і наукові дослідження. Але, все-таки, центр вагомості в роботі з новими і діючими підприємствами припадає на місцеві органи влади. Можна стверджувати, що малий бізнес — справа місцевої влади. Три причини бізнес пояснюють це:
більша частина малого бізнесу працює на потреби місцевого населення;
розширення масштабів малого бізнесу веде до появи нових робочих місці, зменшуючи рівень безробіття в даній місцевості;
пропорційно зростанню кількості малих підприємств і збільшенню об’єму обороту зростають податкові надходження в місцевий бюджет.
Отже, підприємництву в розвинутих країнах сприяють чотири основні функціональні групи:
місцева влада, на яку спирається і реалізація національних програм;
бізнес-сервіс організації, в тому числі ті, які отримують державне фінансування, надають безкоштовні послуги;
торгово-промислові, торгово-ремісничі і тому подібні палати, які допомагають переважно своїм членам;
асоціації, спілки та інші об’єднання підприємців.
Звичайно, в даний час в Україні ще немає того фонду, на якому місцеві органи влади можуть здійснювати лише спрямовуючий вплив на характер розвитку малого бізнесу. Проте, досвід країн з перехідною економікою показує, що місцева влада в перехідний період може і повинна вирішувати двоєдине завдання:
організовувати і сприяти зародженню і встановленню інфраструктури малого бізнесу по всій території;
надавати пряму підтримку початківцям і вже діючим підприємцям.
У світовій практиці можна зустріти як приклади повсякденної опіки і турботи у відношенні малого бізнесу, так і акти його повного ігнорування. В одних країнах є вже чітко установлена система державної підтримки цього сектора національної економіки, в інших же — подібна система лише становлення.
Цікава діяльність малих фірм, так званих «інкубаторів» в США. Їх призначення — первісна підтримка дрібного підприємництва. Малими фірмами (від 5 до 30 чоловік) створюються «тепличні» умови для тих, хто хоче професійно підготуватися до організації власного діла. Досвідчені експерти, спеціалісти на визначених заздалегідь умовах протягом певного часу опікують новачка: за невисоку плату надають приміщення для фірми, консультації і рекомендації, вводять в курс справи, знайомлять з світом бізнесу, погашають їх кредити і збитки.
В Німеччині фінансова допомога дрібним підприємствам здійснюються за наступними напрямами:
надання позик на розширення, реконструкцію, а також придбання і створення підприємств;
фінансування участі в капіталі великих підприємств;
довгострокове інвестування, створення або збереження робочих місць;
поручництво перед кредитними товариствами;
інвестиційна допомога в проведенні енергозберігаючих заходів;
стимулювання, впровадження передової технології, підвищення кваліфікації кадрів, охорони навколишнього середовища;
субсидування науково-дослідних робіт;
регулювання доходів підприємств, капвкладень шляхом встановлення диференційованих податкових ставок.
Безкоштовна консультативна допомога по всіх питаннях надається малому бізнесу у Великобританії. Уряд гарантує 70% позик малим фірмам.
В Японії знижені для малих підприємств ставки по місцевих податках. В залежності від річного доходу вони коливаються від 6 до 12%.
Виходячи з досвіду зарубіжних країн по формуванню середовища для розвитку підприємництва на початковому етапі ринкових відносин, можна вказати чотири джерела (напрямки) як побудови інфраструктури малого бізнесу, так і стимулювання розвитку малого бізнесу:
державні програми і, відповідно, дії центральних органів;
використання зарубіжної допомоги;
підтримка місцевої ініціативи;
організовуючи діяльність місцевих органів влади.
Є практичний сенс з врахуванням світового досвіду створити в Україні центри з підтримки підприємництва, які б сприяли технічному оснащенню виробництва, пошуку ринків збуту, представляли інтереси малого бізнесу в урядових установах і банках. Організація «малих» бірж, створення комерційних банків, що акумулюють вільні кошти малих підприємств, товариств взаємного кредитування — в ряді можливих напрямків колективної підтримки малого бізнесу в нашій країні.