Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 59

Платна робота

Ціна: 300.00грн.

Замовити роботу

План 

Вступ. 3

Розділ І. Життєвий шлях імператора Павла І 7

Розділ ІІ. Основні напрямки політики Павла І. 15

2.1. Зовнішня політика Павла Першого. 15

2.2. Військова реформа. 25

Розділ ІІІ. Економічні перетворення. 36

3.1.  Селянські реформи і промисловість. 36

3.2. Розвиток торгівлі і фінансова політика. 42

3.3. Завершення правління Павла І. 54

Висновки. 57

Список використаної літератури. 60

Вступ

А. С. Пушкін назвав Павла I «романтичним імператором», «ворогом підступності і неуків» і збирався написати історію його царювання. Л. Н. Толстой вважав, що «характер, особливо політичний, Павла I був благородний, рицарський характер». У листі до історика Бартеневу в 1867 році він писав: «Я знайшов свого історичного героя. І якщо б Бог дав життя, дозвілля і сил, я б спробував написати його історію». Йшлося про Павла I.

Інтерес до нього двох російських геніїв був невипадковий. Життя Павла Петровича відрізнялося такими трагічними рисами, «подібних яких не зустрічається в житті жодного з вінценосців не тільки російської, але і всесвітньої історії».

До імператора Павла Першому як у істориків-фахівців, так і у рядових читачів, відношення неоднозначне. Довгий час його зображали як навіженого, прихильника порожніх парадів і муштри, гонителя Суворова. Але це лише одна сторона його особи.

Павло I народився 20 вересня 1754 року. Дізнавшися про народження внука, Єлизавета Петрівна наказала негайно ж принести його до неї, і з цього дня колиска хлопчика знаходилася в спальні імператриці. Катерина Олексіївна побачила сина лише на восьмий день. Імператриця нікому не довіряла внука, навіть матері, яку дитина бачила рідко, та і те у присутності Єлизавети Петрівни або її наближених. Хлопчик часто хворів — в кімнатах було жарко натоплено, а його колиску, обшиту зсередини хутром чорно-бурої лисиці, накривали ще і ковдрами, боячись простуди.

Суспільство мам і няньок, що оточували дитину, зробило на нього поганий вплив: розповіді про домовиків і привидів сильно діяли на уяву вразливого хлопчика. Іноді від страху він ховався під стіл і все життя боявся грози.

Дитинство Павла пройшло в турботах самотньої і велелюбної бабці, без материнської ласки і тепла. Мати залишалася для нього малознайомою жінкою і з часом все більш і більш віддалялася. Коли спадкоємцю виповнилося шість років, йому відвели крило Літнього палацу, де він жив з своїм двором разом з вихователями. Обер-гофмейстером при ньому був призначений Микита Іванович Панін — один із знаменитих державних діячів свого часу.

Павла I учили математиці, історії, географії, мовам, танцям, фехтуванню, морській справі, а коли підріс — богослов’ю, фізиці, астрономії і політичним наукам. Його рано знайомлять з просвітницькими ідеями і історією: у десять— дванадцять років Павло вже читає твори Монтеск’є, Вольтера, Дідро, Гельвеція, Даламбера. Порошини розмовляв з своїм учнем про твори Монтеск’є і Гельвеція, примушував читати їх для освіти розуму. Він писав для великого князя книгу «Державний механізм», в якій хотів показати різні частини, якими рухається держава.

Вчився Павло легко, проявляючи і гостроту розуму, і непогані здібності; відрізнявся надзвичайно розвиненою уявою, відсутністю посидючості і терплячості, непостійністю. Але, мабуть, було щось в Цесаревичі таке, що викликало пророчі слова його молодшого вихователя З. А. Порошина: «При найкращих намірах ви примусите ненавидіти себе».

Коли Павлу I було сім років, померла імператриця Єлизавета. Згодом Павло взнав, як Катерина зробила свій переможний похід на чолі гвардії в Петергоф і як її розгубився чоловік, що відрікся від престолу, був відвезений в Ропшу. А Микита Іванович Панін, до якого Павло скоро звик, вселяв йому майстерно деякі дивні і неспокійні думки про імператрицю. Нашлися і інші, які розтлумачили хлопчику, що після смерті Петра III належало імператором бути йому, Павлу, а дружина задушеного государя могла бути лише регентшею і правителькою до його, Павла, повноліття. Павло це дуже запам'ятав. Тридцять чотири роки думав він про це дні і ночі, таївши в серці болісний страх перед тією принцесою, яка заволоділа російським престолом, зовсім не сумніваючись в своєму праві самодержавно управляти багатомільйонним народом.

20 вересня 1772 року був день його повноліття. Багато хто був упевнений, що Катерина приверне до управління країною законного спадкоємця. Але цього, зрозуміло, не трапилося. Катерина розуміла, що з її смертю, якщо Павло зійде на престол, вся її державна програма буде знищена в перші ж дні його правління. І вона задумала усунути Павла від престолу. І він про це здогадувався.

Виявлятися характер Павла почав з того часу, коли він подорослішав і став усвідомлювати своє положення при дворі: обійденого увагою матері спадкоємця престолу, з яким зневажливо обходяться фаворити, якому не довіряють ніяких державних справ.

Павло, побувавши в Берліні і чаруючись прусською регламентацією і беззаперечною дисципліною, став різко критикувати політику матері. Послідувало усунення від двору: у 1783 р. Павло одержав в подарунок Гатчина і переїхав туди з своїм «двором». У тісному гатчинськом маленькому світі, абсолютно усунений від урядових інтересів, він замкнувся на улюбленій військовій справі: організував три батальйони по прусському зразку, одягнув їх в мундири прусського війська, сам займався вахт-парадамі, оглядами, маневрами по суботах, наслідуючи при цьомуФрідріху II в одязі, ході, навіть манері їздити на коні. Схожість з діями батька, Петра III, була разючою, і сама Катерина відзначала це, іронічно озиваючись про гатчинськіх батальйони: «батюшкино військо».

Гатчинське самітництво і чутки про наміри матері повторно позбавити його престолу, зробивши спадкоємцем сина Олександра, остаточно зіпсували характер Павла. Він став підозрілим, запальність і дратівливість все частіше проривалися назовні у вигляді припадків нестримного гніву, усмиряти який могли лише його дружина Марія Федорівна і фрейліна Е. І. Нелідова. Разом з тим він був відхідливий: визнавав свої помилки і просив вибачення, був щедрий, прагнув піклуватися про підлеглих, мав добре, чутливе серце. Поза Гатчини був строгий, похмурий, неговіркий, уїдливий, з гідністю зносив насмішки фаворитів (не випадково за межею йому дали прізвисько — «російський Гамлет»). У крузі сім'ї не геть був повеселитися, потанцювати.

Що стосується етичних засад Павла, то вони були непохитні. Він обожнював дисципліну і порядок, сам був зразком в цьому, прагнув бути справедливим і дотримуватися законності, був чесний і прихильний строгим нормам сімейної моралі. Не випадково деякі історики однієї з визначальних рис особи і навіть його ідейних переконань рахували «лицарственність», поставлене в розділ всього життя рицарське поняття про честь. Політична мета, усвідомлена ще до запанування, — максимальна централізація влади як єдиний шлях до «блаженства всіх і кожного». Мрія про «тверду благородну» владу поєднується із засудженням придворної розкоші, аморальності, ліні, марнослів'я. «Государ привчав до порядку і вельмож, доводить і найзнатніших панів до ретельного виконання своїх посад».

Ідеаліст, внутрішньо порядна людина, але з надзвичайно важким характером і без досвіду і навиків державного управління, Павло вступив на російський престол 6 листопаду 1796 року. Ще, будучи спадкоємцем, Павло Петрович продумував програму своїх майбутніх дій, але на практиці став керуватися швидше особистими відчуттями і поглядами, що вело до посилення елементу випадковості в політиці, додавало їй зовні суперечливий характер.

Закрити

Основні напрямки політики Павла І

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.