Карпатська Україна в міжнародних відносинах 1918 – 1938 роках
Зміст
Вступ. 3
1. Проблема визначення приналежності краю після Першої світової війни. 5
2. Міжнародний аспект інтеграції Підкарпатської Русі до державно-правових інституцій Чехо-Словацької Республіки (20-ті роки ХХ ст.) 16
3. Від провінційної Підкарпатської Русі до автономної Карпатської України: міжнародний фактор. 26
Висновки. 40
Список використаних джерел та літератури. 42
Додатки. 46
Вступ
70 років тому, відбулася подія загальноєвропейського значення – Чехословаччина перетворилась на федерацію чехів, словаків і українців. На європейській карті з’явилась– автономна Карпатська Україна, яка стала одним із головних об’єктів міжнародної гри у центрі Європи напередодні Другої світової війни. Та до цієї події Закарпаття пройшло багатовіковий та тернистий шлях
У IX-X ст. Закарпаття складова частина Київської Русі. Це перебування закарбувалося в народній пам’яті. Для Закарпаття назва „русини” була впродовж всієї його історії символом незалежності та приналежності до Великої Русі. З XI ст.. до листопада 1918 року воно перебуває під угорським пануванням. Визначальним періодом для майбутнього краю став період після Першої світової війни і перебування у складі Чехословацької Республіки ( вересень 1919 – 11 жовтня 1938 р.р. ).Одним із найважливіших факторів цього періоду, що справив вагомий вплив на досліджувані події став міжнародний фактор.У зв’язку з цим розгляд карпатоукраїнського питання та його місце у політиці європейських країн, аналізу їхніх зовнішньополітичних концепцій та геополітичних цілей у східно та центральноєвропейському регіонах сприяння кращому розумінню основних тенденцій сучасних інтеграційних процесів у Європі.
Разом з тим чимало сюжетів передодня війни, що стосується розглядуваної теми, залишаються недостатньо розкритими, викликають гострі дискусії, а створені ще в роки радянської влади концепції досліджуваних подій вимагають серйозної модернізації з урахуванням багатої джерельної бази, що стала нинідоступною для науковців.
Об’єктом дослідження є зовнішня політика європейських країн у міжвоєнний період. Предметом дослідження є карпатоукраїнське питання в політиці європейських держав.
Мета дослідження полягає у відтворенні та поясненні ставлення європейських країн до КарпатськоїУкраїни у міжвоєнний період.
Задана мета визначила головні завдання дослідження:
прослідкувати політику світових держав після Першої світової війни щодо вирішення питання про державно-правову приналежність Закарпаття;
висвітлити розгляд питання щодо долі Закарпаття на Паризькій мирній конференції;
проаналізувати нормативно-правові акти, що закріплювали державно-правовий статус Закарпаття у складі Чехословацької Республіки;
охарактизувати політику офіційної Праги щодо Підкарпатської Русі у вирішенні питання надання автономії краю і ставлення європейського співтовариства до цієї політики;
простежити еволюцію зовнішньої політики Англії і Франції відносно Чехословаччини і Закарпаття як її адміністративної одиниці;
показати ставлення реваншистських країн до Карпатської України;
розкритивплив міжнародних відносин 1918 – 1938 р.р. на отримання Карпатською Україною автономії.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період із листопада 1918 до 11 жовтня 1938 р.р. Це обумовлено тим, що у листопаді 1918 р. в Австро-Угорська імперія перестала існувати і постала проблема державної приналежності Закарпаття, а 11 жовтня 1938 р. Підкарпатська Русь отримала автономію у складі Чехословаччини і з цього часу виходить на якісно новий рівень міжнародної дипломатії.
Дана тема привертала і привертаєувагу українських і зарубіжних дослідників. У 50-80 рр. XX століття вийшли праці Н. Коцауера, Д. Ранкі, М. Адамс, П. Магочія, В. Шандора, М. Папа та інші. Особливе місце посідає книга американського вченого українського походження Петра Стерча „Карпато-Українська держава”, в якій простежуєття визвольна боротьба карпатських українців у 1919-1939 рр.
Після здобуття незалежності почались дослідження цього питання і в Україні, головним чином закарпатськими істориками. В цьому плані слід відзначити колективну працю „Історія Закарпаття (1918 – 1945)”. Провідним дослідником історії Карпатської України є М. Вегеш. Карпатоукраїнському питанні в міжнародних політичних кризах 1938-1939 рр. присвятив свою працю М. Швагуляк. Історія Карпатської України розглядається в роботах Д. Довганича, В. Задорожнього, І. Гранчака, М. Болдижара та інших.
Позитивно оцінюючи внесок дослідників у вивчення даної теми, слід, однак з’ясувати, що ряд її аспектів, в тому числі ставлення Англії, Франції, Польщі, Німеччини і Радянського Союзу до Карпатської України висвітлені ще недостатньо. Тому тема і зберігає наукову актуальність.
Джерелами для написання роботи послужили публікації документів і матеріалів, преса, монографії, мемуарна література. Узяті у сукупності і критично проаналізовані вищезазначені джерела і спеціальна література дали можливість, на наш погляд, об’єктивно висвітлити дану тему.