Створення і діяльність Української Галицької Армії

План

Вступ.
Розділ 1. Утворення УГА:
1.1 Організація та політичне становище ЗУНР.
1.2 Збройні сили ЗУНР – УГА.
Розділ 2. Боєві дії УГА:
2.1 Перші воєнні дії УГА.
2.2 Три офензиви на Львів.
2.3 Проти більшовицький фронт УГА
2.4 Бої за Бережани, Золочів, та Рогатин.
2.5 Перехід УГА до р. Збруч
Розділ 3. Організація УГА
3.1 Загальна організація
3.2 Піхота
3.3 Кіннота
3.4 Розвідка
3.5 Перехід УГА за Збруч
Розділ 4. Завершення (кінець) діяльності УГА:
4.1 Кінець Галицької Армiї.
4.2 Табір полонених вояків УГА в Тухолі 20-23р.
Висновок
Список використаної літератури

Вступ

Боротьба за національну державність в Україні наприкінці 1917-1920 рр. відбувалась в умовах жорстокої громадянської війни та іноземної воєнної інтервенції. У цiй боротьбi вирiзняються кiлька етапiв. На першому етапi нацiональну революцiю очолила Центральна Рада. У листопадi 1917 р. було проголошено Українську Народну Республiку. Другий етап — це перiод (з кiнця квiтня 1918 р.) Гетьманщини в умовах окупацiї Украни нiмецькими й анстро-угорськими вiйськами. Значною подiєю у нацiонально-державному вiдродженнi стало проголошення у захiдних регiонах України у листопадi 1918 р. Захiдноукраїнсько Народноiї Республiки (ЗУНР). І, нарештi, майже водночас з проголошенням ЗУНР на бiльшiй частинi України, починаючи з листопада 1918 р., вiдбувалося вiдродження УНР на чолi з Директорiєю i здiйснювалися спроби об’єднання и з ЗУНР. Це також значний етап у національно-державному будiвництвi. Однак наприкiнцi 1920 — початку 1921 рр. процес нацiонально-державного вiдродження був перерваний перемогою радянської влади на бiльшiй частинi територiї Украни й окупацiсю Західноукраїнських регiонiв Польщею, Румунiсю, Чехословаччиною.

Ця боротьба свідчить, що успіх міг бути досягнутий саме у цей важкий період але тільки за умови згуртованості народу, його солідарності. На жаль, цього не сталося. Протистояння соціальних, національних та політичних прошарків, груп і партій, які так чи інакше виступали за державне відродження України на тому чи іншому етапі боротьби, набуло гострих форм, що гальмувало розбудову української національної держави і в кінцевому результаті призвело до кризи.

Тiльки опора на власнi сили могла привести до перемоги. А вона, в свою чергу, передусiм потребувала злагоди в Украiнi. Безперечно, досягти iдеальної, повної злагоди в умовах громадянської вiйни та iноземної iнтервенцiї було неможливо. Iншим фактором, що спричинив значнi труднощi, була переоцiнка iноземних сил як опори у боротьбi за незалеждiсть України. Всi iноземнi сили, що залучалися до справи збереження самостiйностi України, у кiнцевому пiдсумку, переслiдували власнi iнтереси, дуже часто протилежнi iнтересам народу Украiни. Цi внутрiшнi й зовнiшнi чинники й визначили характер кожного з етапiв боротьби за державне вiдродження України у 1917—1921 рр.

Поряд з гiркотою поразки цей час для українського народу є перiодом i певних досягнень. Зросла нацiональна свiдомiсть. Значна частка українського народу впевнилась у власних силах. Тому хоча за роки й не відбулася переможна соцiально-полiтична революцiя, однак безперечно, що нацiональна революцiя у свiдомостi, почуттях народу здiйснилася, i це був великий крок уперед, крок до справжньої державностi.


Розділ 1. Утворення УГА

1.1 Організація та політичне становище ЗУНР.

Утворення ЗУНР. 18 жовтня1918 р. українська парламентна репрезентація скликала у Львові збори всіх українських послів австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, представників політичних партій, духівництва та студентства Галичини та Буковини. Збори обрали Українську Центральну Раду як політичного представника українського народу в Австро-Угорщині. Її головою( президентом ) став Є. Петрушевич.[1]

Українська Національна Рада постановила взяти долю народу в свої руки. В її рішенні було записано: I) всі українські землі під орудою Австрії становлять єдину етнографічну цілісність; 2) тепер вони представляють окрему Українську державу; 3) всі національні меншини мають вислати до Української Національної ради своїх делегатів; 4) Українська Національна Рада прийме найближчим часом конституцію нової держави; 5) Українська Національна Рада приймає рішення, що на майбутній мирній конференції український народ презентуватимуть його власні представницькі органи, оскільки австрійська влада не має права говорити від імені незалежної України.

Це рішення було проголошено 19 жовтня 1918 р., і цей день є початком існування ЗУНР.

Вищі органи влади і управління ЗУНР. З проголошенням ЗУНР вищу владу захопила Українська Національна Рада. Саме з цього виходив Основний тимчасовий закон, прийнятий 13 листопада 1918 р. на сесії Української Національної Ради. В ньому, зокрема, говорилось: 1) держава, проголошена Українською Національною Радою 19 жовтня 1918 р., має назву Західна Українська Народна Республіка; 2) до неї входять усі українські етнографічні території, що знаходяться під управлінням Австрії; 3) ця територія утворює самостійну ЗУНР; 4) її сувереном є увесь народ, що обирає своїх представників до установчих зборів ЗУНР, а Українська Національна Рада і державний Секретаріат здійснюють владу; 5) гербом ЗУНР є золотий лев на синьому полі.[2]

Прийнявши такий закон Українська Національна Рада Взяла на себе компетенцію парламенту. [3]З часом сталися зміни в структурі та персональному складі Української Національної Ради. Так, 15 листопада на її засідані було закон про її складу делегатами з повітів та великих міст краю. Тобто вирішено зробити її більш представницьким органом.

4 січня 1919 р. Українська Національна Рада утворила ще один важливий орган – Відділ Української Національної Ради. Він складався з президента (голови Ради ) і дев’яти членів та виконував функції колегіального глави держави. До компетенції відділу відносило; призначення членів уряду; оголошення амністії; затвердження і публікування законів.

У березні 1919 р. Рада прийняла закон про скликання Сейму ЗУНР, а у квітні-виборчий закон. Однопалатний Сейм скликався президентом. З обранням Сейму Українська Національна Рада мала Припинити свою діяльність.

Право голосу надавалось громадянам ЗУНР з 21 року, а право бути обраним-з 25 років. Позбавлялись виборчого права душевно хворі та засуджені судом за вчинення злочину.

Сейм складався з 226 послів. Згідно з національним складом населення краю належало обрати 160 українців,33 поляка,27 євреїв,6 німців,Відповідно до цього утворювалися виборчі округи. Обраний таким чином Сейм мав бути скликаний у червні 1919 р. Проте розвиток воєнних подій перешкодив як його скликанню, так і проведенню самих виборів.

9 листопада 1918 р. було створено перший уряд ЗУНР - Державний Секретаріат у складі: К. Левицький – прем’єр; Л. Цегеласький – внутрішні справи; В. Панейко – закордоні справи; С. Голубович – судові справи; О. Барвінський – освіта та віросповідання; Д. Вітовський – військові справи; С. Баран – земельні справи; А. Чернецький – праця; І. Коровець – здоров’я; І. Мирон – шляхи; С. Федак - харчові справи; Я. Литвинович – торгівля і промисли; О. Пісецький – пошта і телеграф; І. Макух – громацькі роботи.[4]

Це був перший уряд УНР. Він саморозпустився і був створений новий уряд на чолі С. Голубовичем.

Щодо місцевих органів влади, то згідно з розпорядженням Української Національної Ради від 1 листопада 1918 р. у всіх місцевостях старі органи влади і управління належало ліквідувати. Замість них слід було утворити нові, українські. Такими органами влади мали стати міські та повітові комісари з дорачними органами при них – національними радами.

Основним представником влади у повіті був повітовий комісар, якого призначав державний секретар внутрішніх справ. Він призначав у села та містечках громадських комісарів, якщо такі ще не були обрані населенням; де були обрані – затверджував кандидатури. Він мав право оголосити розпущеними місцеві громадські ради.

В усіх повітах шляхом виборів слід було утворити повітові національні ради (що на практиці в більшості випадків вже було зроблено раніше), а у громадах та містах – громадські і міські ради. Вибори до них проводилися на засадах загального і рівного виборчого права.

Після оголошення ЗУНР у багатьох повітах і населених пунктах було ліквідовано колишню австрійську жандармерію. Замість неї місцеві комісари почали на добровільних засадах формувати, так звану, народну міліцію. Але така система не могла забезпечити надійної охорони порядку в усій державі. Тому 6 листопада 1918 р. Українська Національна Рада прийняла рішення про утворення корпусу української національної жандармерії. До нього набирали добровольців, в першу чергу з числа військовослужбовців.

Державна жандармерія підпорядковувалась спочатку Державному секретаріату військових справ, але з часом була відокремлена від військової влади.

Незабаром в усіх повітах було утворено станиці державної жандармерії, які очолювали жандармські повітові коменданти. Вони повністю підпорядковувались повітовим комісарам, а по службовій лінії – команді державної жандармерії, а остання – відділу громадської безпеки секретарства внутрішніх справ.

Правда, переможним державам Антанти залежало на тому, щоб і на сході Європи запанував мир, щоб хтось повалив більшовиків, але в цих планах українці не входили. Розчислення Антанти спирались із одного боку на поляків, з другого – на праві кола Росії. І коли, нарешті, Мировій Конференції довелося лагодити українсько – польський спір, тоді її делегати стали по стороні поляків. І так антантська місія, під проводом Французького ген. Бертельмі, що в лютому 1919 р. приїхала була з цією метою до Галичини, зажадала від уряду З.О.У.Н.Р., щоб його війська відступили на лінію Буг – Камінка Струмилова – Миколаїв – Стрий – Скол’є (це відома лінія Бертельмі), залишаючи полякам Львів і нафтову заглибину. Дальші намагання уряду З.О.У.Н.Р. та Начальної Команди, в березні, квітні і нарешті в травні 1919 р., щоб в Найвищій Раді добитися справедливого вирішення українсько-польського конфлікту, не мало успіху. Поляки прямо не слухали порядків Мирової Конференції і відповідали на них посиленою акцією на фронті. Так було у квітні, коли Падеревський прийняв постанову Конференції припинити офензиву поляків, так сталось й у травні, коли то поляки з допомогою армії Галлєра, призначеної до боротьби з більшовиками, погнали Галицьку Армію до Збруча.

Та Найвища Рада нічим не зареагувала на таке очевидне легковаження її власних постанов. Навпаки, незабаром, бо вже в липні, поляки одержали від неї уповноваження заняти цілу Галичину. Сила могутнішого взяла верх над справедливими правами й домаганнями слабшого.


[1] Полянська-Василенко Н. Історія України. – Т.2. – С.508.

[2] Слісаренко А.Г.,Томенко М.В. Історія української конституції К., - С.125.

[3] Гунчак Т. Україна:перша половина XXст. – С. 159-160.

[4] Тищик Б.Й. ВівчаренкоО.А. ЗУНР 1918-1923. – С. 24

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 37

Безкоштовна робота

Закрити

Створення і діяльність Української Галицької Армії

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.