План

1. Японія в другій половині ХІХ ст. Криза токугавського режиму

2. Особливості соціально-економічного та політичного розвитку КНР

Література   

1. Японія в другій половині ХІХ ст. Криза токугавського режиму.

Гостра незадоволеність різних соціальних шарів і класів режимом сегуната виражалася в селянських повстаннях, міських «рисових бунтах», в участі в озброєних виступах представників торгової промислової буржуазії, що зароджувалася, і навіть представників правлячого самурайського стану. Це була та соціальна сила, яка постійно розхитувала режим сегуната і привела на початку XIX в. до глибокої політичної кризи.

Одним з крупних антиурядових виступів було повстання Осіо Хейхатіро (1794—1837) в Осака в 1837 р. Осіо належав до самурайського стану і посідав посаду начальника міської варти. Що почався в окрузі голо будинок скористалися торговці рисом, що напружили ціни. Осіо звернувся до чиновників сегуната з вимогою покарати торговців-багачів, що розв'язали спекуляцію. Діставши відмову, Осіо розпродав своє майно, зокрема фамільну бібліотеку з рідкісними, цінними рукописами і книгами, і, купивши рис на виручені гроші, роздав його міському населенню.

Осіо і його прихильники розіслали відозву до народу і прокламації в 33 адміністративних пункту осакськой і сусідніх провінцій — Сецу, Каваті, Харіма, Ідзумі.

17 лютого 1837 р. триста озброєних повстанців відкрили склади багачів і почали роздавати мал. У місті захоплювали і палили багаті квартали, удома лихварів, оптовиків – рисоторговців, зокрема були спалені будинки і склади двох впливових фірм, що вже у той час об'єднували торгову і промислову діяльність — Міцуї і Коноїке [13, з. 135]. У повстанні, передчасно розкритому і пригніченому, не встигли взяти участь селянські загони, що йшли на допомогу в Осака з навколишніх провінцій.

Повстання Осіо викликало широку у відповідь хвилю в самих різних районах країни.

Наростання селянських і міських бунтів по всій Центральній Японії після повстання 1837 р., підривши економіки і політичної стабільності можуть пояснити нову спробу сегуната укріпити феодальні порядки.

Здійснював введення реформ будинок Мідзуно, після відставки Мацудайра Саданобу що фактично керував політикою сегуната протягом 30 років. У 1834 р. енергійний представник цього будинку Мідзуно Тадакуні зайняв пост члена Ради старійшин (родзю), а після смерті сегуна Іенарі в 1841 р. отримав майже необмежені повноваження правителя при новому сегуне Іееси (1838—1853).

Реформи Мідзуно Тадакуні в значній їх частині з'явилися повторною спробою здійснити заходи Мацудайра Са данобу по зміцненню економічного стану самурайства і підняттю його престижу.

Найбільший ефект повинне було дати серйозне обмеження діяльності торговий-лихварського капіталу — указ про розпуск в грудні 1841 р. монопольних гільдій кабунакама [17, з. 37]. Проте за тривалий час існування ці організації придбали таку економічну потужність і вплив, що сегунат опинився не в змозі добитися реформами яких-небудь результатів.

Спроба ліквідовувати відсотки на борги самурайства у торговців рисом викликали такий вибух незадоволеності з боку торговців і лихварів, що Мідзуно Тадакуні у вересні 1842 р. був вимушений піти у відставку, а ліквідація кабунакама була офіційно відмінена в 1851 р. Крах третьої спроби реформ, що мали на меті укріпити феодальний лад, свідчив про подальше ослаблення позицій класу феодалів і неухильне зростання активності буржуазних шарів.

Відхід значної частини феодалів від підтримки токугавского режиму визначався також невдачами у внутрішній політиці сегуната, регламентації, що спиралася на систему, і фактичним крахом політики ізоляції. «Закриття» країни консервувало найбільш застійні форми феодальних відносин і привело до відставання Японії від європейських країн, але не могло припинити розвиток продуктивних сил, товарно-грошових відносин, хоча певною мірою і загальмувало цей процес. В умовах внутрішньої кризи всієї феодальної системи токугавського сегуната почастішали спроби візитів європейських і американських військових кораблів до японських берегів.

31 березня 1854 р. в Канагава (Іокогама) був підписаний перший японо-американський договір. Американські кораблі отримали право заходу в порти Симода (п-ов Ідзу) і Хакодате, де на гроші або в обмін на товари через посередництво сегунських чиновників могли набувати продовольства, води, вугілля і інших товарів. Договір, підписаний в Канагава, не був торговою угодою, і американці наполягали на укладенні ще одного за зразком американо-китайського договору 1844 р. 14 жовтня 1854 р. був підписаний англо-японский договір, що повторює основні положення Канагавського [4, з. 67].

Договір між Росією і Японією був підписаний 7 лютого 1855 р. в Симода. Межа була проведена між островами Уруп і Ітуруп, проте питання про Сахалін залишилося недозволеним, острів залишався в сумісному володінні обох країн.

Підписані в 1856—1857 рр. два голландський-японські договори оформили встановлення консульської юрисдикції для голландців, введення митних зборів у розмірі 35% від вартості товару, відкриття для торгівлі порту Нагасакі і т.д.

7 серпня 1858 р. в Едо був підписаний договір про торгівлю і мореплавання між Росією і Японією що діяв до 1895 р.. Торгова угода забезпечила російською право екстериторіальності, найбільшого сприяння і інші привілеї. Проте, російський-японський трактат не мав статей посередництві і наданні Японії судів і озброєнь.

Ціла серія так званих ансейських договорів увязнених Японією із західними країнами в 1854 – 1858 рр. завершили тривалу ізоляцію країни і в теж час стали рубежем нового періоду – перетворення її на залежну державу.

Якщо в перші роки після відкриття країни опозиційні уряду сили лише формувалися і охоплювали головним чином різноманітні шари правлячого класу, то висновок договора став поштовхом до розширення соціальної бази і активізації всього руху.

Селянські повстання і міські бунти розхитали токугавський феодальний лад. Перемога дворянсько-буржуазного блоку південних феодальних князівств стала можливою лише завдяки селянській війні, що розширювалася і наростаючій, паралізувавшій основні економічні і політичні центри системи сегуната. Але разом з бідним селянством і місцевим плебсом у виступах брали участь і багаті селяни, що мали землю, експлуатували безземельних бідняків, змикалися по своїх інтересах з представниками торговий-лихварського капіталу.

Таким чином, політика ізоляції яку вітав Сегунат Токугава прищепила до того, що багато феодалів перестали підтримувати цей режим, що надалі могло привести до краху Сегуната.

Японія могутня як в політичному, так і в економічному плані країна, пройшла своєрідний шлях розвитку.

З XII століття в Японії піднісся Камакурський сегунат, для якого було характерне двовладдя. У цей період відбулося зміцнення общини, розвивалися товарно-грошові відносини. Феодали експлуатували селян, що приводило до хвилювань. Камакурський сегунат був позбавлений влади.

У 1333 році було створено уряд Кемму під владою Годайго. У цей період проголошується політична формула нового режиму: «Єднання придворних аристократів і самураїв».

У 1336 році до влади приходить будинок Асикага, який став іменуватися сегунатом Муроматі. Це період посилення феодалів і зміцнення їх впливу на політику країни. Під час сегуната Муроматі стали активно розвиватися селянські виступи, які у поєднанні з міжусобними війнами, створили загрозу існування феодалів. Все це привело до необхідності об'єднання країни. Декілька впливових династій намагалися об'єднати під своєю владою країну, але лише одній з них це вдалося. Це династія Токугава, яка надовго закріпила своє положення в країні. Саме у цей період було проведено велику кількість реформ. Мета сегунів Токугава створення і збереження стабільного і соціального порядку, заснованого на пануванні військово-дворянського стану. В цей же час відбулося відкриття міста, і інтенсивний розвиток культури.

Але Токугавський уряд наполегливо зберігав режим ізоляції країни від інших країн. Будь-яке нововведення розглядалося ним як загроза стабільності існуючого феодального порядку. Що надалі привело до політичної кризи системи сегуната Токугави, і надалі могло привести до краху сегуната.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 24

Безкоштовна робота

Закрити

Історія країн Азії і Африки 1

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.