План

1. Грецький поліс – суспільний і державний лад

2. Білль про права. Поправки

Використана література 

1. Грецький поліс – суспільний і державний лад

Полісний етап історії Стародавньої Греції поділяється на три періоди:

1. Гомерівський період (XІ–ІX ст. до н.е.) – характеризується пануванням родоплемінних відносин, які починають розпадатись на кінець даного періоду.

2. Архаїчний період (VІІІ – VІ ст. до н.е.) – відбувається формування класового суспільства і держави у формі полісів.

3. Класичний період (V – ІV ст. до н.е.) – характеризується розквітом стародавньогрецького рабовласницького суспільства, полісного ладу.

Гомерівська Греція описана відомим поетом в “Іліаді” та “Одіссеї”. Населення проживало сільськими общинами, що займали невелику територію і були майже ізольовані від сусідських общин. Політичним та економічним центром общини було поселення, що називалось містом. Основну масу населення міста складали землероби, скотарі, а також не чисельні ремісники і торгівці.

Земля була не племінною власністю і надавалась членам роду в користування за умови періодичного перерозподілу. Але вже в той час наділи багатих відрізнялись розмірами та якістю, а базилевси отримували, крім того, особливий наділ – “теменос”.

У гомерівський період держави ще не було. Це був період військової демократії. Управління суспільством здійснювалось за допомогою наступних органів. Постійно діючим органом влади була рада старійшин (буле). Вона формувалась не стільки за віковими ознаками, скільки за знатністю і багатством. Первісна демократія ще зберігалась, тому народні збори відігравали в суспільній організації значну роль. Очолював усю організацію базилевс, який виконував функції воєначальника, верховного судді і верховного жерця. Він фактично діяв разом з представниками родоплемінної знаті. Посада була виборною, але при її заміщенні стали віддавати перевагу сину померлого базилевса, і, таким чином, посада закріплювалась спадково в одній сім’ї.

Таким чином, гомерівська Греція була країною, роздробленою на багато самостійних округів, з яких пізніше виросли перші міста-держави або поліси.

На рубежі ІX – VІІІ ст. до н.е. в історичному розвитку Стародавньої Греції відбулися законні зміни: родовий лад перетворюється на рабовласницький. Йде процес розвитку приватної власності. Багато простих землеробів позбавляються своїх ділянок, які зосереджуються в руках родової знаті. Формується велике землеволодіння. Розвиток ремісничого виробництва і торгівлі ще більш прискорював процеси соціально-правової нерівності. Стародавні форми об’єднання родів – філи і фратрії – ще деякий час продовжують зберігати своє значення, але скоро поступаються місцем новим формам поділу, що базувались на майнових і територіальних ознаках. Так, на базі родових і сільських общин виникли нові соціально-політичні організації, що одержали назву полісів.

В історії Стародавньої Греції важливу роль відіграли два поліси: Афіни і Спарта.Соціальна структура полісів передбачала існування трьох основних класів: класу рабовласників, вільних дрібних виробників і рабів самих різних категорій.

Однієї з найважливіших особливостей соціальної структури в грецьких полісах було існування такої соціальної категорії, як цивільний колектив, тобто сукупність повноправних громадян даного поліса. До громадян поліса належали корінні жителі, що проживають в даній місцевості декілька поколінь, що володіють спадковою земельною ділянкою, що беруть участь в діяльності народних зборів і що мають місце в фаланзі важко озброєних гоплитів.

Володіння земельною ділянкою розглядалося як повноцінна гарантія виконання громадянином своїх обов'язків перед полісом, перед всім цивільним колективом.

У Греції середини V в. до н.е. сформувалося економічна система, яка без особливих змін проіснувало до кінця IV в. до н.е. і яку можна визначити як класичну рабовласницьку економіку.

Грецька економіка загалом не була однорідною. Серед численних грецьких полісів можна виділити два основних господарських типу, відмінних по своїй структурі.

Для першого типу поліса(аграрний) було характерне абсолютне переважання сільського господарства, слабий розвиток ремесла і торгівлі (найбільш яскравий приклад Спарта, а також поліси Аркадії, Беотії, Фессалії і інш.).

Інший тип поліса можна умовно визначити як торгово-ремісничий, в структурі якого роль ремісничого виробництва і торгівлі була значно вищою, ніж полісах першого типу.

Саме в полісах другого типу був створена та, що стала класичною рабовласницька економіка, яка мала досить складну і динамічну структуру, а продуктивні сили розвивалися особливо швидко (прикладом таких полісів були Афіни, Корінф, Мегари, Родос і інш.). Поліси цього типу задавали тон економічному розвитку, були провідними господарськими центрами Греції V - IV вв.до н.е.

Визначення провідного типу грецьких полісів не означає, що сільське господарство в них відійшло на задній план, перестало бути важливою галуззю економіки. Сільське господарство в торгово-ремісничих полісах було провідним нарівні з торгівлею і ремеслом, було основою економічної системи.

Загалом сільське господарство Греції V - IV вв. до н.е. мало наступні особливості: багатогалузевий характер, переважання трудомістких інтенсивних культур (виноградарство, маслиноводство), впровадження рабської праці як основи землеробства, товарна спрямованість рабовласницького маєтка як нового типу організації сільськогосподарського виробництва.

Маєтки афінських великих землевласників VI-V вв. до н.е. швидше всього являли собою не єдине централізоване виробництво, забезпечене рабською силою, а сукупність декількох відносно невеликих ділянок, можливо, розташованих в різних місцях поліса і або що здаються в оренду, або що обробляються на інших умовах.

Потрібно зазначити, що описана структура великого афінського землеволодіння повинна була переживати серйозну внутрішню кризу по мірі того, як зміцнювалося правове і майнове положення афінського громадянства, росла його самосвідомість, збільшувалося багатство афінського поліса, зміцнювалася система афінської демократії з її продуманою політикою матеріального забезпечення бідних громадян, інтенсивного розвитку міського життя і міського ремесла.

Передусім різко зросло власне міське населення, що втратило зв'язок з сільським господарством, а отже, збільшилася і потреба в сільськогосподарській продукції. З іншого боку, зміцнення майнового і соціального положення середніх і дрібних землевласників в державі повинне було позбавити великих землевласників джерел робочої сили, необхідної для обробки їх ділянок.

У Афінах в V в. до н.е. в сільськогосподарському секторі економіки виникла і розвинулася потреба в товарній продукції і в додатковій робочій силі, яка в тих умовах могла бути тільки рабською.

Загальна економічна ситуація в Греції загалом і в Афінах зокрема (розвиток міського життя, підвищення потреби міського населення в сільськогосподарській продукції, збільшення чисельності рабів, скорочення зевгітського прошарку і інші ознаки кризи поліса)створювала більш сприятливі умови для появи і поширення таких господарств.

Ремесла і торгівля не могли розвиватися без залучення додаткової робочої сили. Цю додаткову робочу силу давало сільське населення, яке в зв'язку з розвитком міст і поширенням рабовласницьких маєтків витіснялося з сільської місцевості і скупчувалося в межах міських стін.

Цей тип господарства визначається як товарна вілла, оскільки в самій структурі маєтка різко виділялася по своїй питомій вазі культура, орієнтована на продаж.

Товарний маєток був пов'язаний з міським ринком самими різноманітними способами, з яких головними були три:

1) виготовлення продукту на віллі (наприклад, приготування вина, масла) і його виклик в сусіднє місто на ринок, де і здійснювалася його реалізація;

2) приготування продукту і його продаж тут же на віллі скупнику, що переправляв потім продукт на міський ринок власним силами;

3) продаж урожаю на кореню скупнику, який своїми силами збирав урожай, готував продукт, транспортував його в місто і реалізовував на ринку.

Основою основ ремісничого виробництва загалом було отримання металу і необхідних виробів з нього, тобто металургія і металообробка. У класичну епоху грецькі майстри отримували металу більше по кількості і краще за якістю, ніж їх попередники, а залізо увійшло у виробництво і в повсякденне життя глибше і ширше, ніж коли б те не було раніше.

Для грецького ремесла характерний тісний зв'язок з ринком, де ремісник продавав свою продукцію, купував сировину, знаряддя праці, рабів, продовольство для їх прожитку. Розвиток ділової активності в грецьких торгово-промислових центрах, успіхи грецького ремесла, спеціалізація ергастериїв при стійких джерелах поповнення рабів робили заняття ремеслом вигідною справою.

Задоволене багатолюдне населення торгово-ремісничих полісів з його різноманітними потребами, що все більш зростали по мірі розвитку міського життя, нестача зерна і різних видів сировини для ремесел, з одного боку, надлишки вина і масла, великі запаси різних ремісничих виробів, з іншою, створювали сприятливі умови для бурхливого розвитку грецької торгівлі загалом.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Історія держави і права зарубіжних країн

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.