Особливості соціального регулювання у Стародавньому Римі в період Республіки

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 103

Платна робота

Ціна: 450.00грн.

Замовити роботу

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Соціально-економічний і політичний розвиток Римської Республіки в VI - III ст. ст.. до н.е. Зміни в органах держаного управління. 10

1.1. Соціальний розвиток Риму. 10

1.2. Політичний розвиток Риму. Боротьба патриціїв з плебеями. 13

1.3. Закони ХІІ таблиць. Перший написаний закон у Римській Республіці. 20

1.4. Демократизація суспільно-політичного ладу Римської Республіки. 22

Розділ 2. Органи державного управління періоду кризи та занепаду Республіки (Ш-І ст. до н.е.) 29

2.1. Соціальна еволюція органів державного правління. 29

2.2. «Золотий вік» Римської Республіки. Назрівання соціальної кризи республіканських інститутів. 34

2.3. Спроба соціальних реформ братів Граків. Знищення сенату і заміна олігархічної конституції демократичною. 41

Розділ 3. Міжусобні війни. Епоха диктатур. 51

3.1. Реформа в армії. Тріумф Марій. 51

3.2. Затвердження диктаторської форми правління. 62

3.3. Кінець Республіки та причини її падіння. 72

3.4. Порівняльна характеристика органів державного правління ранньої та пізньої Римської Республіки. 76

Висновки 83

Список використаних джерел та літератури 90

Додатки 95

Вступ

Актуальність теми. Відомий римський оратор, письменник, політичний діяч Марк Тулій Цицерон з гордістю говорив, що немає на землі народу, який, подібно до римлян, знав би історію свого минулого не тільки з дня заснування рідного міста а навіть з моменту народження самого засновника міста [45,91]. І дійсно, у римських легендах дуже докладно розповідається історія заснування Риму і біографія його засновника і першого царя.

Одна з ймовірних дат заснування Риму-21 квітня 753 р. до н.е. Роком заснування Риму вважають 753 (за Варроном) або 751р. (за Катоном ).

Римську історію зазвичай поділяють на кілька періодів: 1) царський період (VІІІ-VІ ст.ст.), 2) республіканський (VІ-І ст.ст.) і 3) імператорській період (I-V ст. ст. нашої ери).

В наш час, для розуміння сучасних державно-правових інститутів дуже важливо знати як вони виникли, які основні етапи пройшли у своєму розвитку, які причини зумовили їх зміни або заміну одного державно-правового інституту іншим, а також який вплив вони мали на подальший розвиток держави та її органів управління. Одним із таких державно-правових інститутів є державний устрій та органи державного управління Римської Республіки, вивчення та аналіз яких дасть змогу відповісти на питання розвитку соціальної системи країни.

Мета дослідження - простежити виникнення та еволюцію форм правління та органів державного управління від періоду виникнення Римської держави до падіння Римської Республіки і їх вплив на соціальний розвиток країни.

Завдання дослідження обумовленні його метою:

1. Вивчити та проаналізувати джерельну базу по темі дослідження.

2. Розглянути систему правління та органи державного управління в Римській Республіці раннього періоду, а саме:

- трансформація римського сенату;

- запровадження народного трибунату;

- демократизацію органів державного управління в Республіці.

3. Дослідити органи державного управління в Римській республіці періоду її кризи та занепаду, а саме:

- перетворення сенату в головний орган Римської Республіки;

- державне управління періоду «золотого віку»;

- знищення сенату після реформ Гая Гракха;

- обмеження влади народних зборів в епоху диктатур;

- заміна республіканського устрою диктаторським;

- дати порівняльну характеристику органів державного управління.

Об'єктом дослідження є історія Стародавнього Риму, зокрема, період Ранньої та Пізньої Римської Республіки.

Предмет дослідження - органи державного управління Ранньої та Пізньої Республіки, соціальні структури країни.

Методи дослідження. Методологічними засадами дослідження є принципи історизму, наукової об'єктивності, системності при висвітленні історичних фактів. При аналогії походження і різних значень історичних понять та термінів використовувались історичний та порівняльний методи. Для вирішення конкретних завдань застосовувалися методи історіографічного і термінологічного аналізу, інтерпретації, узагальнення та моделювання.

Хронологічні межі дослідження - VI - І ст. до н.е. - охоплюють період зародження, розквіту та занепаду Римської Республіки.

Джерельна база дослідження. Головні джерела про епоху, яка нас цікавить, представлені творами античних авторів, які жили як мінімум натриста років пізніше. Це в першу чергу зв'язний, аналітичний виклад подій виконаний знаменитими уже в древності істориками – Титом Лівієм [9,10], який писав латинською мовою і Діонісієм Галікарнаським [20], який писав грецькою мовою. Обидва автори оспівують римське минуле, обидва добре його знають. Адже вони користувались працями своїх попередників, які не дійшли до нас, та документами тієї епохи. Освічені римляни та греки цікавилися особистостями своїх славних предків. На цій основі розвинувся біографічний жанр в літературі. Досить важливим в плані даного дослідження є описання життя знаменитих римлян, складене беотійським греком Плутархом [7]. Треба відмітити, що не тільки історики і біографи зберегли пам'ять про часи і людей Республіки. Багато можна найти в різних творах Цицерона [45], особливо в трактатах «Про державу», «Про закони», і у істориків, які присвятили свої праці пізній Республіці та Імперії - Таціта [8], Аппіана [1], Аврелія Віктора [23] і у таких енциклопедистів, як Варрон, Пліній Старший [5]. Перший з них залишив трактат «Про сільське господарство» і «Про латинську мову» (збереглася уривками), а другий - «Природну історію», цілий комплекс книг, які мають відомості історичного, географічного та етнографічного характеру.

Одним з найвидатніших письменників-анналістів був Марк Порцій Катон Старший або Цензор (234-149 р. до н.е.). Йому належить перша римська історія, написана прозою і латинською мовою. Він автор твору в 7 книгах "Початки" та трактату "Про сільське господарство", який повністю зберігся до нашого часу [38].

Досить велика кількість творів про римську республіку була написана грецькою мовою. Але найвидатніший твір, який має особливе значення для елліністичної та римської історії є «Загальна історія» Полібія. Полібій вважає, що з деякого часу «події Італії та Лівії переплітаються з азіатськими і елліністичними, і всі зводяться до одного кінця» [6,18].

Велике значення для історії І ст. до н.е. мають твори Марка Тулія Цицерона (106 - 43 рр. до н.е.) [45]. Хоч Цицерону не вдалося написати історичної праці, але в багато-численних своїх творах він приводить немало історичних даних.

З мемуарної літератури, яка була досить поширена в кінці Республіки, збереглися твори Гая Юлія Цезаря (100-44 рр. до н.е.). Йому належать "Записки про Гальську війну" і "Записки про Громадянську війну" [2].

В кінці республіканського періоду були написані історичні праці Гая Саллюстія Кріспа. До нас дійшли його два твори «Про змову Катиліни» і «Югуртинська війна». Третя праця Саллюстія мала назву «Історії» ( від 78 до 67 р. до н.е.), однак до сьогоднішнього часу дійшли тільки уривки з цієї праці [2].

Велике значення для розвитку римської історіографії мала багатогранна літературна діяльність Марка Теренція Варрона (116-27 рр. до н.е.). Слідом за Варроном Корнелій Непот (І ст. до н.е.) написав біографії відомих людей, серед яких особливе значення мають біографії Катона і Аттіка [4].

Кінець республіканського періоду характеризується розвитком художньої літератури, де відображені бурхливі події останніх десятиліть республіканської епохи.

Багато римських істориків пізнішого періоду в своїх працях описували період Республіки, з'ясовували причини кризи та занепаду республіки. Серед них: Діон Кассій [17]; Гай Светоній Транквілл [14]; Тіт Лівій [9]; Тацит [8] та ін.

Відомості античних авторів в сукупності складають основу античної традиції про республіканський Рим. Вони доповнюються даними пам'яток римського права. Вченим вдалось за цитатами античних письменників відновити не тільки окремі закони, прийняті римлянами, але навіть датований серединою V ст. до н. е. збірник - так звані «Закони XII таблиць» [38].

Документальний характер мають інші юридичні тексти, які зберегли ранні правові норми - «Інституції», так званий підручник права, написаний знаменитим юристом Гаєм (II ст. н.е.), а також «Інституції» і «Дігести», так звані юридичні казуси і коментарі до них, які ввійшли в Корпус універсального права, виданий за волею візантійського імператора Юстиніана [38].

Таким чином, головним джерелом римської історії періоду Республіки є історичні твори. Вони знайомлять нас з ходом подій римської історії, дозволяють більш точно їх датувати і дають необхідні відомості, які стосуються різних сторін соціального розвитку. Але не менш значиму роль у вивченні римського минулого грають археологічні дані та документальні джерела. Від епохи ранньої Республіки, зокрема, збереглося не надто багато текстів. Однак, кілька важливих джерел, наприклад, аграрний закон 111 р. до н.е. дають цікаву інформацію [41]. Значна категорія надписів - це надписи на різних предметах, які несуть інформацію і про майстрів, які виготовляли той чи інший виріб, і звернення до богів, заклинання та інше.

Особливу групу документальних джерел, які збереглися до нашого часу складають юридичні пам'ятки. Відомості про соціальну структуру, господарство, систему управління, судочинство і культ зафіксовано в працях римських юристів епохи Імперії, де зафіксовані і пояснені різні норми республіканського періоду.

В основу дослідження особливостей соціального розвитку покладено величезний досвід роботи науковців, дослідників історії стародавнього Риму, зокрема Т.Аллена [13], С.Л. Утченка [44,45,46], В.І. Кузіщина [24], Т.Моммзена [31], М. Гранта [17], Ф.Зелінського [20], Г.Ферреро [47], М.В. Алфьорової [14], С.І. Ковальова [23], Ф.Любкера [27,28,29], Г.В. Штолля [52], їхні напрацювання в дослідженні римського соціуму обґрунтовані, підкріплені ілюстративним матеріалом, картами.

Окремо слід проаналізувати спеціальні дослідницькі роботи, які розглядають особливості розвитку соціального укладу Римської Республіки. Британський дослідник Роберт Напп у своїй праці «Таємне життя Стародавнього Рима. Раби, злочинці, плебеї та легіонери» детально характеризує окремі соціальні стани Римської Республіки, дає аналіз причин соціальної конфліктології у V-I ст. до н.е.[32].

Ціла група видатних істориків із різних країн у своїх роботах розглядають вплив зовнішньої політики Стародавнього Риму, регулярних війн, на соціальний уклад і процес державотворення. Це австралійський науковець Стівен Дандо-Коллінз [18], український історик Володимир Дмитренко [19], білоруський дослідник Аленксандр Махлаюк [30], американська дослідниця Джейн Пенроз [36], білоруський радянський історик Казимір Ревяко [37], німецький вчений Гельмут Сімон [40]. Структурна особливість соціального розвитку Стародавнього Риму висвітлюється у працях американця Тоні Аллена [13], британця Майкла Гранта [17], росіянина Фаддея Зелінського [20], радянського вченого Василя Кузіщина [24], француза Жана-Ноеля Робера [39], італійя Гульельмо Ферреро [47]. Правові аспекти релігійного регулювання у Стародавньому Римі розглядають у своїх працях російська дослідниця Маріанна Алфьорова [14], українська радянська дослідниця Лідія Винничук [16], російський сучасний історик Андрій Сморчков [42], французький історик Нюма Дені Фюстель де Куланж [49, 50]. Роль римських жінок у суспільному житті Римської Республіки дослідили у своїх наукових працях британець Джон Персі Беледон [15], росіянин Генадій Левицький [25]. Окрему групу складають вчені, що спрямували вістря наукового аналізу соціальних протиріч у Римі на роль особисті. Це зробили в своїх книгах француз Франсуа Інар [21], німець Густав Кнабе [22], британець Безіл Генрі Ліддел Гарт [26], француз Жан-П’єр Неродо [33], білорус Юрій Тімахович [43] і російсько-радянські вчені Сергій Утченко [45, 46], Єлена Фьодорова [48], Генріх Штолль [52].

Окрім творів давнини, і праць сучасних істориків, багато що може нам розповісти про історію і розвиток Риму архітектура і скульптура, яка лишилась і до наших днів. Це твори не самих римлян а переважно заслуга митців із сусідніх, завойованих земель. Чим вище по сходинах слави піднімався Рим, тим більше розвивалось мистецтво, література, культура. В цей період було створено найбільше витворів мистецтва, і архітектурних шедеврів. Коли прийшли часи смути, всі надбання архітектури і культури зазнали руйнувань. Напади сусідніх войовничих племен, знищили гармонію яка царювала в стародавньому Римі. Причиною руйнування цієї гармонії були не тільки напади племен, а криза в органах управління імперією та соціальних структур. Нововведення, які впроваджувало нове керівництво, призвели до кризи у державі, яка протягом майже десяти століть вела загарбницьку політику.

Отож руїни які ми зараз маємо, тобто руїни імперії яка охоплювала майже пів-світу, теж важливе матеріальне джерело. Дивлячись на них ми можемо уявити як йшло життя у стародавніх римлян, чим вони займались, як проводили вільний час, і на якому рівці соціального, культурного, і розумового розвитку вони були стосовно інших племен.

Структура дипломної роботи вибудувана в тісному зв’язку з метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури. Послідовність розділів зумовлена логікою розкриття теми.

Закрити

Особливості соціального регулювання у Стародавньому Римі в період Республіки

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.