Роль соціальних мереж в сучасній політиці
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНІ МЕДІА ТА МЕРЕЖЕВА КОМУНІКАЦІЯ 7
1.1. Місце соціальних медіа в сучасному інформаційному суспільстві 7
1.2. Соціальні мережі: поняття, розвиток, можливості 19
Висновки до першого розділу 29
РОЗДІЛ 2. УКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИКИ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ 31
2.1. Аналіз присутності українських політиків у соціальних мережах 31
Instagram 37
2.2. Громадська думка щодо використання соціальних мереж політичним істеблішментом 40
Висновки до другого розділу 57
РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИКИ СВІТУ В СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ 59
ВИСНОВОК 74
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ 78
ВСТУП
Актуальність. Соціальні медіа за останні роки еволюціонували настільки, що сотні мільйонів людей обмінюються інформацією щодо себе у всьому світі. Концепція створення споживачами власного контенту в Інтернеті стала сьогодні повсякденною. Це створило для дослідників нові можливості спостерігати, спілкуватися та збирати інформацію. Уже багато методів були розроблені з метою використання соціальних медіа, такі як панелі спільнот, краудсорсинг, спів-створювання, нетнографія, аналітика блогів та веб-аналітика. Більше того, цілком імовірно, що багато методів розвиватимуться у найближчі роки, оскільки Інтернет продовжує змінюватись.
Розвиток інформаційних технологій в кінці XX – на початку XXI століття сприяв не лише змінам у національному та глобальному інформаційному просторі – інтенсифікації виробництва нової інформації, створенню принципово нових способів її зберігання, пошуку і подання, але і виникненню нового культурного, мовного, інформаційного середовища, нової соціокультурної реальності, що формується і стрімко розвивається з розширенням сфер впливу сучасних засобів комунікації. Активне впровадження новітніх технологій змінює медійні практики та стандарти спілкування і обміну інформацією, сприяє залученню до створення контенту користувачів, розширюючи можливості співпраці і співтворчості. Користувач Мережі, виходячи в Інтернет, «знаходить там відображену культуру і самостійно вписується в той чи інший її сегмент» [, с. 222]. Результатом стало виникнення феномену соціальних медіа, що об’єднують цифрові медіа та онлайнову комунікацію і характеризуються високим рівнем інтерактивності, тобто можливості не лише споживати, а і створювати чи змінювати контент з боку реципієнтів.
З розвитком Інтернету, з'явилася можливість використовувати всі його досягнення в різних його проявах. Одним з таких проявів стали соціальні мережі, які набули на сьогодні статусу невід'ємного атрибуту нашого життя. Представити сучасну людину без соціальних мереж просто неможливо. Спілкування, пошук інформації і друзів, обмін новинами, можливість слухати музику, дивитися відео і фотографії. Складно собі уявити, що колись люди могли обійтися без профілю в соціальній мережі. Отже, історія виникнення та розвитку, перспективи функціонування цієї нової форми комунікації поступово перетворюються в одним із актуальних напрямків наукових розвідок.
Популярність та охоплення соціальних мереж в Україні та світі невпинно зростає, але ще швидше зростає їхня важливість як середовища політичної дискусії. Сторінка в соціальній мережі для громадського діяча, політика та будь-якої публічної особи стає засобом комунікації, поширення ідей, джерелом офіційної інформації тощо. В умовах «фейсбукізації» політики, коли один допис або коментар може стати потужним поштовхом чи, навпаки, катастрофою для політичної кар’єри, політики дедалі уважніше ставляться до позиціонування в соціальних мережах.
Соціальні медіа стають потужним чинником впливу на український, світовий політикум і кидають виклик політикам.
Одночасно із розвитком соціальних медіа, відбувається наукове осмислення цього явища, зусиллями як зарубіжних вчених (С. Бовман [ ], Б. Этлинг, С. Херінг [ ]), так і вітчизняних дослідників О. Онищенко, Е. Горошко [ ], С. Даниленко [ ], Г. Почепцов [ ]. Ця тематика в різній мірі відбита і в працях Дж. Барлоу, Р. Барбрука, Е. Камерона, Н. Крістакиса і Дж. Фаулера, Дж. Хайтцмана, П. Тейлора.
Найвідомішими і найавторитетнішими є теоретичні розробки засад мережевого суспільства в працях М. Кастельса. Автор вважає, що становлення і трансформація глобального громадянського суспільства немислимі без розвитку мережевих ресурсів в технічному, організаційному і правовому полі. «Онлайн мережі, – зазначає М. Кастельс, – стають формами «спеціалізованих спільнот», тобто формами комунікабельності, побудованим навколо специфічних інтересів…» [, с. 132].
У праці за авторством О. В. Маліса [ ] доведено, що Інтернет – потужний інформаційно-пропагандистський засіб ведення політичної діяльності, який фактично поєднує функції телебачення та друкованих видань. У його роботі також показано, що специфіка політичного Інтернету полягає в активності споживача політичної інформації. Однак дослідження політичного значення комунікаційних мереж потребує істотного розширення в межах предметності публічної сфери політики.
Такі вітчизняні вчені як: Є. Акімова, Ю. Бабаєва, О. Белінська, А. Войскунський, А. Жичкина, Д. Іванов, Д. Кутюгін, В. Сілаєва, В. Солодосник, О. Філатова розглядають проблеми інтернет-комунікацій, проблеми спілкування і взаємозв’язок користувачів у мережі, вплив соціальних мереж на особистість користувачів.
Мета роботи – визначити роль соціальних мереж в сучасній політиці України та світу. Серед ключових завдань автор визначає наступні:
– окреслити місце соціальних медіа в сучасному інформаційному суспільстві;
– розглянути поняття «соціальні мережі», визначити їх можливості та розвиток;
– проаналізувати присутність українських політиків у соціальних мережах;
– вивчити громадську думку щодо використання соціальних мереж політичним істеблішментом України;
– вивчити зарубіжний досвід використання політиками світу соціальних мереж.
Об’єктом нашого дослідження є соціальні мережі, а предметом – їх роль у сучасній політиці.
В ході написання роботи і опрацюванні результатів дослідження склалася наступна структура роботи: вступ, три розділи, які поділені на чотири підрозділи, висновків, додатків (2 додатки) та списку використаних джерел (75 позицій).