Географія 2
План
1. Об'єднана Європа на сучасній політичній карті світу і її вплив на зовнішню й внутрішню політику України.
2. Роль Північноатлантичного альянсу в світі й перспективи розвитку взаємовідносин з Україною.
3. Роль і місце України в структурі ООН.
4. Сучасні відносини України і Росії. Україна в російських геополітичних доктринах.
5. Види міжнародних організацій та їх функції
6. Територіально-рекреаційна система як основний об’єкт дослідження рекреаційної географії.
4. Сучасні відносини України і Росії. Україна в російських геополітичних доктринах.
Російські геополітичні і геостратегічні теорії та доктрини. Теорія "третього Риму". Серед російських виділяються доктрини панславізму, євразійська і "правозахисна
1) московський цар - єдиний спадкоємець влади в Русі, а Московська держава - єдиний спадкоємець усіх земель Київської Русі;
2) московський цар як продовжувач київських династичних традицій опосередковано отримав владу від візантійського імператора, а через нього й від Августа і ще далі - від вавилонського царства.
Доктрина панславізму найбільш повно виражена у книзі Данилевського "Россия и Европа" (1888), хоч ідеї панславізму розвивались і раніше. Її суть в тому, що слов'янські держави мають бути об'єднані під началом Росії, однак зі столицею у Константинополі, який треба відвоювати у турків. У цьому суть усього "східного" питання, російської ідеї, призначення Росії. Отже, шлях до Константинополя лежить через Україну й означає поневолення України Росією. Більше того, Данилевський доводить, що Росія не є Європою ні в культурно-історичному, ні в воєнно-політичному аспектах. У цих відношеннях вона протиставляється не стільки окремим державам Європи, скільки усій Європі в цілому. Взаємини з будь-якою державою Європи мають визначатися тим, наскільки вони відповідають так званій "русско-славянской цели".
Зрозуміло, що ця доктрина з часів Данилевського модифікувалася. Тепер зрозуміло, що ні Польща, ні окремо Чехія та Словаччина, ні Болгарія та інші слов'янські держави не бажають "слов'янської федерації".
Євразійська доктрина найповніше розроблена у 20-х роках XX ст. російськими емігрантами Н.Трубецьким, В.Ільїним, М.Шахматовим, Г.Флоренським, Л.Карсавіним та ін. У наш час цю доктрину "розвивають" російський геополітик Алєксандр Дуґін та український географ Володимир Дерґачов (м. Одеса).
Усі три доктрини мають один корінь і один зміст - імперіазлізм воєнний, економічний, "культурний", інформаційний. Він набуває лише нових форм, а інколи й нового забарвлення ("захист прав людини"), іноді не змінюючи навіть словесного формулювання своєї суті. Свого часу Антон Денікін - Головнокомандувач збройних сил Півдня Росії - казав: "Никогда, конечно, никогда никакая Россия, авторитарная или демократическая, республиканская или монархическая, не допустит отторжения Украины". Сьогодні ці висловлювання стають все більш агресивними, зокрема, депутат Держ.Думи Росії Сергій Бабурін каже: "Либо Украина вновь воссоединится с Россией, либо - война". Варто також пригадати нещодавній демарш Костянтина Затуліна, якого в судовому порядку лишили права в’їзду на територію України, але якому, незважаючи на це, Микола Азаров і проросійська Верховна Рада видали орден Ярослава Мудрого.
1) майже в усіх геополітичних і, особливо, геостратегічних концепціях і доктринах, що мають глобальний сенс і розроблені представниками великих держав світу після розпаду комуністичної системи важливе місце посідає Україна. Це пов'язано, головно, з особливостями її географічного положення;
2) ці концепції і доктрини слід уважно дослідити з метою вироблення стратегічної доктрини України, яка б відповідала інтересам українського народу. Необхідно також розглянути геополітичні доктрини і концепції самої України та її сусідів, особливо Росії і Польщі.