Індивідуальний, колективний, інтегральний та штучний інтелекти

Проблема «штучного інтелекту» (ШІ) - одна з найпріоритет­ніших науково-технічних проблем другої половини ХХ - початку ХХІ ст., у межах якої здійснюється моделювання тих сфер людської діяльності, котрі традиційно вважались інтелектуальними. Ця проблема виникла у загальному комплексі кібернетичних досліджень і має глибокі історичні корені. Люди, пізнаючи складні процеси і явища дійсності, водночас прагнули осягнути сутність самого мислення, проникнути у його таємниці, розкрити закономір­ності функціонування головного мозку як органу інтелектуальної діяльності, створити його механічні, математичні, електронні та інші моделі. Багато в цьому напряму зробили Аристотель, Р. Луллій, Б. Паскаль, Г. В. Лейбніц, Дж. Буль, К. Гедель, Н. Віннер, А. Тьюрінг, У. Р. Ешбі, Дж. фон Нейман, В. М. Глушков та ін. Огляд цих імен вказує, що, з одного боку, ідея ШІ визрівала протягом століть, а з другого боку, його реалізація стала реальністю лише з виникненням кібернетики і створенням комп’ютерних систем і технологій. Подальший прогрес, досягнутий у моделюванні, імітації процесів мислення, машинному розв’язанні інтелектуальних завдань, лише посилив статус комп’ютерів, покоління яких, постійно змінюючи одне одного, стають дедалі досконалішими, компактнішими, потужнішими. Підсилювачі розумових можливостей, інтелектуальних здібностей людини наділяються епітетами «інтелектуальні», «розумні», «мислячі». На жаль, вживання цього терміна за семантикою несе певні антропоморфні уявлення. Вони, звичайно, викликають емоційні реакції у читачів, мало знайомих зі справжнім станом справ. Для одних «штучний інтелект» - це наукова омана, міф про думаючі машини, для інших - це перші невмілі спроби людини створити машинні методи розв’язання низки обтяжливих завдань, котрі варто було б із повним правом передати машинам. Нарешті, для деяких «штучний інтелект» асоціюється з небезпекою, що насувається з пануванням машин над людиною.

Термін «штучний інтелект» запропоновано у 1956 р. одним із засновників концепції ШІ Дж. Маккарті. Цей термін був офіційно узаконений у 1969 р. на І Міжнародній об’єднаній конференції з проблем штучного інтелекту (м. Вашингтон, США). «Штучний інтелект» - це метафора, з якою пов’язана необхідність переходу до якісно нового, вищого ступеню мислення, руйнування стереотипного мислення, органічне злиття гуманітарних, технічних і природничих наук.

У дослідженнях ШІ важливе місце посідає філософська проблематика. Саме філософсько-епістемологічні дослідження з цієї проблематики сприяли появі можливості по-новому глянути на інтелектуальну діяльність, глибше проникнути у сутність мислення. Привертає увагу оцінка значення проблем ШІ для філософії А. Сломаном: «Я готовий визнати, що через кілька років тих філософів, які не знайомі з основними досягненнями у галузі ШІ, можна буде звинуватити у професійній некомпетентності і що навчати філософії розуму, епістемології, естетики, філософії науки, філософії мови, етики, метафізики та інших головних галузей філософії без обговорення релевантних аспектів ШІ буде так само безвідповідально, як і вести аспірантуру з фізики без квантової теорії». Як третю революцію у науці характеризує Г. М. По­варов появу терміна «штучний інтелект»: «Зближення людського мозку з «електронним мозком» викликало не менш бурхливу реакцію, ніж колись дарвінівське зближення людини з мавпою. Мабуть, після Коперника і Дарвіна це було третім великим ураженням нашого звичного антропоцентризму».

Серед питань філософського рівня, пов’язаних з проблемами ШІ, насамперед слід виділити такі: Якою буде поведінка комп’ютера, якщо в ньому реалізовані функції, іманентні людському мозку? Якими будуть майбутні стосунки між людиною і комп’ютером? Чи здатний комп’ютер мислити? Чи може він бути розумнішим, ніж його творець? Чи загрожує людині і чим саме поява й еволюція комп’ютерних систем і технологій? Чи може виникнути поряд із людською «комп’ютерна цивілізація»?

Американський учений і письменник-фантаст А. Азимов спро­бував відповісти на деякі з цих питань в одному з своїх науково-фантастичних творів під назвою «Сучасна машина». За змістом цього твору два техніки обслуговують гігантський комп’ютер Мультивак. Вони питають його, як знову ввімкнути Сонце, якщо воно почне гаснути. Іншими словами, їх цікавить метод істотного змен­шення ентропії. Мультивак відповідає, що для розумного рішення він не має достатньої інформації. Минули віки, людство розселилося по просторах Всесвіту, досягнувши планет навколо інших сонць нашої галактики. У кожному міжзоряному кораблі є свій Мікровак, більш потужний, ніж Мультивак, на кожній планеті є гігантський комп’ютер, що керує всіма планетними справами. Мікроваку одного з кораблів знову поставлено те саме запитання. І знову в нього не вистачало інформації, щоб дати відповідь. Минули мільйони років. Людство засвоїло простори галактики Чумацького шляху. Люди приборкали смерть, побудували єдину всегалак­тичну комп’ютерну систему, яка жила власним життям, а кожна людина мала до неї свій особистий доступ, але машина вже вийшла з-під її контролю. Ще через кілька мільйонів років людство колонізує всі галактики. Люди вже замінили свої біологічні тіла згустками радіаційної енергії, яка зберегла риси людської особистості та індивідуальності. Всесвітня розумна машина на їхнє попереднє запитання знов не змогла дати відповіді за браком інформації. Ще через мільярди років людство втрачає індивідуальність своїх членів, стає єдиною цілісною особистістю, сформованою трильйонами трильйонів людських істот, кожна з яких усвідомлює свою нерозривність з усім людством, яке, як і раніше, залежить від випро­мінювання енергії затухаючих зірок, що постійно зменшувалась. Комп’ютер стає всекосмічною розумною машиною, що перемістився у гіперпростір, тобто він ніде і всюди. Проте відповіді на запитання, як подолати ентропію, знову не може дати за браком інформації. Через трильйони років почали гаснути останні зірки, теплова смерть Всесвіту стала невідворотною, люди інтегрувались із комп’ютером у єдине ціле. Напередодні цього злиття машина знову не зуміла дати відповіді на сакраментальне запитання про подолання ентропії тієї ж самої причини - браку інформації. Настає останній акт історії. Матерія та енергія зникли, разом із ними зникли простір і час. Залишилась одна машина. Вона хоче дати відповідь на споконвічне запитання. Поки воно лишалося без відповіді, машина не могла зникнути. Вся необхідна інформація вже була накопичена. Залишилось її «перетравити», перевірити й узгодити. На це був витрачений невимірний проміжок часу. Машина відтепер знає відповідь на поставлене трильйони років тому запитання. Але це вже несуттєво: відповідь стає лише демонстрацією такої можливості. Машина придумала, як здійснити експеримент з приборкання ентропії, навіть відпрацювала програму цього експерименту. Вона сказала: «Хай буде світло!» І світло відновилось. На жаль, пізно, бо того, хто зацікавлений в цьому, вже давно не було.

Всі системи ШІ орієнтовані на знання, тому їх подальший прогрес пов’язаний із розв’язанням теоретичних проблем інформатики, комп’ютерної лінгвістики й комп’ютерної логіки. Це, передусім, створення зручних форм представлення знань, по-друге, забезпечення природномовного спілкування з ПК та адекватного автоматичного перекладу з іноземних мов, по-третє, моделювання плідного мислення.


Література

Айзенк Ганс Ю. Проверьте свои способности. - М.: Педагогика-Пресс, 1992.

Дитрих Я. Проектирование и конструирование: Системный подход. - М.: Мир, 1981.

Джонс Дж. К. Методы проектирования. - М.: Мир, 1986.

Диксон Дж. Проектирование систем: изобретательство, анализ и принятие решений. - М.: Мир, 1969. - Разд. 1.

Зиверт Х. Тестирование личности. - М.: Инфра-М. - 1998.

Исследование проблем психологии творчества / Отв. ред. Пономарев Я. А. - М.: Наука, 1983.

Крюков М. М., Крюкова Л. И. Принципы отражения экономической деятельности в деловых играх. - М.: Наука, 1988.

Курбатов В. И. Логика: Учебное пособие для студентов вузов. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

Николко В. И. Творчество как новационный процесс. - Симферополь: Таврия, 1991.

Сухотин А. К. Парадоксы науки. - М.: Молодая гвардия, 1978.

Щедровицкий Г. П. Методология и философия оргуправленческой деятельности: основные понятия и принципы (курс лекций)/ Из архива Г. П. Щедровицкого. ОРУ (2). - М.: Путь, 2003. - Т. 5.

Шейнин Ю. М. Интегральный интеллект. - М.: Молодая гвардия, 1970.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Індивідуальний, колективний, інтегральний та штучний інтелекти

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.