Місце і роль країни у глобальній економіці - особливості економіки моделі, структура господарства, динаміка і тенденції

План

1. Китай

2. Франція

3. Великобританія

4. Німеччина

5. Скандинавські країни

6. Японія

7. Південна Корея

1. Китай

Місце КНР у світовій економіці

За кількістю населення (1,27 млрд. жит.) Китай посідає перше місце у світі, а за площею (9,6 млн. км2) одне із перших. За вироб­ництвом ВВП КНР у 1990-ті рр. вийшов на друге після США міс­це, проте суттєво відстає за відносним показником цього індикатора, щорічно виробляючи трохи більше ніж 4000 дол. на душу населення (ПКС) і посідаючи через це 104-е місце у світі за ЇЛР (2001 р.). Сучасний товарообіг країни наближається зараз до 600 млрд. дол., проте питома вага експорту товарів високих техноло­гій не перевищує 20 %. Щорічно країна залучає у свою економіку 40—50 млрд. дол. прямих іноземних інвестицій, які надходять пе­реважно у вільні економічні зони та у вибрані галузі національної економіки. За обсягами зовнішнього боргу (понад 150 млрд. дол.) країну можна вважати одним із «рекордсменів» планети, проте питома вага останнього не перевищує 10—15 % ВВП і є майже удвічі меншою за щорічний експорт країни, а відтак не може створювати загрозу національній економіці.

Китайська модель розвитку економіки

Від 1950 по 1978 р. китайська економіка була в основному економікою централізованого планування. З 1978 року в Китаї проводилась економічна реформа, яка охопила три етапи: сільську лібералізацію (передачу земель в оренду і вивільнення цін на власницьку ініціативу фермерів), відкриття економіки для міжнародної торгівлі, розширення самостійності промислових підприємств. При цьому сформувався подвійний підхід до державного регулювання: збереження державного контролю за державними підприємствами і розвиток недержавних підприємств поза контролем держави. Зараз у Китаї великі державні підприємства залишаються об'єктом централізованого планування, хоча питома вага продукції, охопленої централізованим плануванням зменшується. Іншими словами, в країні сформувалась двосекторна економіка.

Основні економічні функції держави в сучасному Китаї зводяться до формування наукової стратегії і формування народногосподарських планів в цілому; узгодження регіональних і галузевих планів та господарських зв'язків; активного впливу на економічне ринкове середовище через розробку нормативних актів, удосконалення системи цін, податків, кредитів; складання планів розвитку науки, техніки і їх активного впровадження у виробництво; сприяння розширенню дії внутрішнього і зовнішнього ринків, включення в їх сферу підприємств, надання їм необхідної інформації про кон'юнктуру ринків, можливості економічного співробітництва.

З розвитком ринкових відносин державне регулювання переорієнтовується з безпосередньої участі в капітальному будівництві, розвитку матеріальною виробництва та інфраструктури на мобілізацію і розподіл ресурсів, використання податкової системи, механізмів грошового обігу, ціноутворення.

Галузева структура економіки

У сучасній структурі КНР на промисловість припадає 52% створеного ВВП, на сільське господарство - 15 % та на по­слуги 33 % (2001 р.), що дозволяє відносити країну до індустріаль­них держав світу з високою питомою вагою базових галузей вироб­ництва (чорна та кольорова металургія, енергетика, хімічна промис­ловість).

Найбільш динамічними галузями промисловості у XXI ст. виявили­ся електронна та електротехнічна, які вивели Китай у число світо­вих лідерів.

Разом з тим, «технологічний прорив» на ринку побутової техніки поки що слабо корелюється зі створенням нової складної продукції в галузі машинобудування. Зокрема, у світовому виробництві про­фесійної електроніки питома вага КНР не перевищує 3 %, аерокосмічної та військової — 6 %, обладнання для зв'язку — 16 %'. Проте дедалі виразнішою стає тенденція до збільшення виробництва та до експорту продукції високих технологій.

Таким чином, сучасна промислова структура КНР уособлює в собі річні елементи індустріальної моделі розвитку господарст­ва та постіндустріальної світової кон'юнктури на продукцію «но­вої економіки»

Аграрний сектор є досить важливим для економіки Китаю і таким, що в умовах подальшої індустріалізації сільського госпо­дарства та розвитку відповідних відносин на селі може стимулю­вати значний міграційний рух населення. З 750 млн. осіб населен­ня, що є в КНР робочою силою, майже 50 % зайняті в аграрному виробництві. Проте і тут тривають значні трансформаційні пере­творення, які можна звести до таких основних тенденцій:

У сфері послуг країни домінуючою галуззю виступає торгівля, товарооборот якої за період економічних реформ зріс у 12 разів, передусім за рахунок ринкової торгівлі. У цій галузі національної економіки зайнято близько 26 % сукупної робочої сили, що робить її надзвичайно значущою у перспективній моделі КНР XXI ст.

Важливим напрямком розвитку сфери послуг країни є прийом іноземних туристів. Сучасний Китай — один зі світових туристич­них лідерів. У 1999 р. країну відвідало 27 млн. туристів, що дозво­лило цій держані вийти на 4 місце у світі (дохід від туризму в цьо­му ж році становив 14,1 млрд. дол.), а за прогнозами Світової туристичної організації вже в 2020 р. КНР стане світовим лідером.

Зовнішньоекономічні зв'язки

Сучасний Китай активно проводить політику державної підтримки експорту, головним інструментом якої є часткове повернення податку на додану вартість. Його ставка диференціюється залежно від катего­рії товару, що експортується. Наприклад, для електротехнічної продук­ції, електроніки, вимірювальних приладів та транспортних засобів становить ця компенсація 17 %, а для сільгоспродуктів лише 5 %.

Основними статтями експорту КНР є техніка та обладнання (в основному побутова), продукція легкої промисловості (голов­ним чином текстиль, одяг, взуття, іграшки, спортивні товари), мінеральне паливо, продукція хімічної промисловості. Головни­ми споживачами китайської продукції (2000 р.) є США (33,2 %), Гонконг (26,7 %), Японія (17,9 %), Німеччина (5 %).

Важливим чинником залучення ПІІ в економіку країни було створення спеціальних економічних зон. Першим кроком уряду КНР стало відкритім (І-і у чотирьох приморських містах (Шеньчжень, Чжухай, Сямень, ІІІаптоу). Упродовж 80—90-х рр. XXI ст. їх кількість, відповідна спеціалізація та фінансово-податкова мо­дель суттєво розширилась і в наш час до цих утворень відносять близько 1,5 тис. формувань. Серед них вирізняють: спеціальні економічні райони, чопи техніко-економічного розвитку, відкриті економічні райони, техпопарки, кластери тощо з різним ступенем пільгового режиму для іноземного інвестування. Найбільшою з них є СІ'73 її Шанхаї, а також створена поблизу нього спеціальна територія розпитку (Pudong New Area). Понад 80% спільних під­приємств знаходяться на приморській території КНР, що максималь­но сприяє експорту з них, який уже у період 1988—1999 рр. досяг рівня 370 млрд. дол. (або 26,5 % загального вивозу товарів КРН за кордон).

В імпорті країни переважають техніка та обладнання, залізо та сталь (найбільший у світі імпортер, який випередив СІЛА у 2002 р.), мінеральне паливо, вироби із пластмаси, технології (цей напрям всебічно підтримується урядом країни). Основними партнерами (2000 р.) є Гонконг (21,8%), Японія (18,6%), Південна Корея (10,3%), США (9,6%).

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 45

Безкоштовна робота

Закрити

Місце і роль країни у глобальній економіці - особливості економіки моделі, структура господарства, динаміка і тенденції

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.