План

1. Продовольча безпека держави та шляхи її вирішення

2. Сільськогосподарсько-головні сфери і центральна ланка АПК

3. Особливості побудови механізму підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва

4. Основні методологічні аспекти планування АПК

5. Передумови виникнення державного регулювання економічного механізму АПК

Список використаних джерел

4. Основні методологічні аспекти планування АПК

Принципово новим напрямом розвитку теорії стратегічного планування і одночасно подолання невизначеності є розробка та впровадження методології керованого хаосу. Під хаосом розуміється порядок, в якому превалюють невизначеності. При цьому необхідно мати на увазі, що хаос має місце лише для однієї сторони конфлікту (природно-кліматичні умови, світове аграрне ринкове середовище), інша сторона (аграрні товаровиробники) формує і керує цим хаосом. Подолання хаосу вимагає серйозних матеріальних та інтелек­туальних ресурсів і нетрадиційних підходів до вирішення.

Найбільш системно такі проблемні питання, як методологія розробки стратегії продовольчої безпеки, класифікація та ієрархія національних цінностей та національних інтересів, місце та роль стратегічного планування у сфері забезпечення продовольчої безпеки тощо, досліджені в роботах вітчизняного вченого П.Т. Саблука [1; 2].

У той же час аналіз наукових досліджень і публікацій свідчить, що існуючі теоретичні засади стратегічного планування у сфері забезпечення продовольчої безпеки не повною мірою відповідають реаліям України, яка сьогодні перебуває в стадії динамічної трансформації в умовах суттєвої непередбачуваності та невизначеності, не враховують розвиток геоекономічної ситуації навколо України та тенденції її зміни, вплив світових глобалізаційних процесів, викликів, небезпек та загроз національному аграрному ринку, реалізації та просуванню національних інтересів, реальних та прогнозних можливостей країни стосовно реагування на ці загрози. Ці теорії, розроблені для стабільних промислово-розвинутих країн і призначені переважно для застосування у сфері бізнесу, недостатньо враховують особливості державного управління забезпе­ченням продовольчої безпеки країни.

За розробки методу формування теоретичних засад стратегічного планування у забезпеченні продовольчої безпеки необхідно врахувати певні особливості процесу дослідження методології стратегічного планування в цій сфері: неможливість здійснення повноцінного експерименту з такою складною та великомасштабною системою, як система забезпечення продовольчої безпеки; унікальність та складність системи стратегічного планування забезпеченням продовольчої безпеки держави, що не дозволяє застосовувати будь-які формалізовані, типові або стандартні процедури; вирішення проблем забезпечення продовольчої безпеки належить до класу слабоструктурованих або неструктурованих задач; значна ціна помилок стратегічного планування у цій сфері для особи, суспільства та держави; обмежені можливості безпосереднього використання досвіду з інших сфер життєдіяльності суспільства, держави, бізнесу, а також інших країн; низька якість ретроспективних даних, насамперед щодо їхньої достовірності, точності та повноти, через значну динаміку, невизначеність і непередба-чуваність процесу, що досліджується, та значною мірою через суб'єк­тивний характер знань щодо закономірностей, причинно-наслідкових залежностей та сталих зв'язків між ними; це суттєво обмежує застосування традиційного апарату кореляційно-регресійного моделювання, орієнто­ваного насамперед на дослідження стабільних процесів; наявність обмежень щодо можливостей застосування стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням продовольчої безпеки, передусім нормативно-правового характеру; нелінійний характер взаємозв'язків та взаємовпливу складових системи забезпечення продовольчої безпеки держави.

Крім того, будь-яка методологія стратегічного планування спрямована на вирішення однієї з головних проблем розвитку складних систем -зменшення невизначеності майбутнього для цих систем. Основними причинами, що зумовлюють невизначеність стратегічного планування, є стохастичність та нелінійність більшості процесів у цій сфері, відсутність достовірної інформації та знань щодо взаємозв'язку зазначених процесів, принципова неможливість врахування всіх чинників, які можуть виникнути або динамічно змінити свої характеристики і суттєво вплинути на розвиток системи, особливо у середньо- та довгостроковій перспективі, тощо.

Додатковою інформацією про процес, що досліджується, можуть бути поточні та ретроспективні факти та дані, які є результатом здійснення стратегічного моніторингу та аналізу цієї сфери впродовж певного часу, насамперед ті, що відображають реакцію зовнішнього середовища на державну політику забезпечення продовольчої безпеки, а також факти та дані з інших сфер життєдіяльності суспільства, держави, бізнесу, країн, які потребують свого попереднього масштабування. Але при цьому необхідно чітко уявляти обмеження щодо можливості та доцільності застосування такої інформації при стратегічному плануванні: її актуальність обмежена часом і є, як правило, малоефективною для прийняття майбутніх рішень.

До апріорної інформації належить також сукупність наявних методів та методик, що використовувалися, використовуються або потенційно можуть бути використані для цілей стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням продовольчої безпеки.

Таким чином, розробка нової або удосконалення існуючої теорії стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням продовольчої безпеки та її перевірка на відповідність реальним процесам у цій сфері передбачають наявність потужної інформаційно-аналітичної системи, яка б забезпечувала необхідною інформацією здійснення відповідних експериментів.

На підставі комплексного аналізу національних інтересів та цінностей, геополітичної, геоекономічної, енергетичної, екологічної, науково-технологічної тощо ситуацій у світі та конкретному регіоні у продо­вольчому, переробному, машинобудівному під комплексах АПК висуваються гіпотези, уточнюються обмеження, формуються умови та сукупність найвпливовіших чинників, що мають бути враховані під час синтезу експериментальної ситуації.

Сценарно-ситуативний підхід передбачає розробку математичної моделі стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням продовольчої безпеки з наступним проведенням на її основі відповідних системних досліджень.

За ситуативно-сценарного підходу дослідження поведінки системи як формалізованої конструкції використовуються сценарії, які характери­зують майбутні можливості. Саме такий підхід, частково, наприклад, застосовано за формування Державної програми розвитку АПК.

Сценарно-ситуативний підхід як метод системного аналізу, як зазначалося, дає можливість оцінювати та прогнозувати об'єкт дослідження в динаміці. Сценарії являють собою послідовність взаємозв'язаних між собою і розгорнутих у часі можливих сукупностей ситуацій зовнішнього та внутрішнього середовища АПК.

Ситуації мають відповідати таким основним вимогам:

бути достатньо складними, щоб забезпечити необхідну кількість різноманітних гіпотез, що стосуються об'єкта досліджень, і одночасно простими та зручними для здійснення аналізу в процесі підготовки та прийняття рішень, допускати можливість обробки на ЕОМ в діалоговому (інтерактивному) режимі; чинники, тенденції, обмеження, умови, змінні, критерії та показники, що визначають ситуацію, повинні мати фізичну інтерпретацію, кількісний вимір у відповідному масштабі та одиницях виміру; допускати як їх декомпозицію на більш прості ситуації, бажано такі, що вже досліджувалися або схожі на них, так і синтез на їхній основі складніших експериментальних ситуацій, у тому числі таких, що враховують, наприклад, стохастичну невизначеність, наявність «слабких сигналів» тощо; відображати взаємозв'язок між основними процесами;

враховувати обмеження нормативно-правового плану, які є характерними для стратегічного планування у сфері державного управління забезпе­ченням продовольчої безпеки держави.

За допомогою моделювання ситуацій генеруються ймовірнісні, з точки зору дослідження, сценарії розвитку подій. Для формування сценаріїв також використовуються результати здійснення стратегічного моніторингу та аналізу стану зовнішнього та внутрішнього середовища. Останнє вкрай важливо для забезпечення реалізації принципу постійної адаптації, оскільки на основі вихідних даних стратегічного моніторингу та аналізу має прийматися рішення щодо відповідності застосування конкретної теорії для пояснення процесу, що досліджується. У разі виявлення суттєвих суперечностей ці дані є базою для формування нових гіпотез, ситуацій, моделей, прогнозування сценаріїв, виявлення тенденцій тощо, що і складає сутність адаптивного управління розробкою теоретичних засад стратегічного планування.

За моделювання ситуацій та генерування сценаріїв, а також за здійснення адаптивного управління необхідно, як зазначалося, враховувати реальні обмеження на діяльність системи забезпечення продовольчої безпеки, насамперед нормативно-правового характеру. Тому ситуації та сценарії мають фільтруватися з метою формування їх допустимих множин для здійснення досліджень.

Генерація сценаріїв, насамперед передбачає прогнозування динаміки змін у сфері забезпечення продовольчої безпеки з метою завчасної підготовки аграрного сектору економіки до реальних та потенційних загроз (викликів, ризиків) з урахуванням його інерційності та обме­женості ресурсів. При цьому прогнозування має охоплювати такий термін, щоб агропромисловий комплекс мав достатньо часу на адекватне реагування.

Враховуючи, що існуючий методичний апарат прогнозування соціально-економічних процесів і розвитку складних систем будується переважно на методах експертного оцінювання, екстраполяції, соціального опитування і дає надто неточні прогнози без їх кількісного обґрунтування, для цілей прогнозування сценаріїв пропонується застосування методу прогнозування динаміки ситуації з використанням експертно-значущих проміжних станів.

Для здійснення стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням продовольчої безпеки держави має бути створена відповідна система. Сьогодні така система в Україні перебуває на стадії свого формування і можна говорити тільки про її окремі елементи. У книзі В.Г. Герасимчука [3] розглянуто п'ять основних типів систем стратегічного планування, що можуть бути застосовані у сфері державного управління: менеджменту «з нарощуванням компонентів»; менеджменту стратегічних проблем; контрактна; портфельного менеджменту; менеджменту за допомогою цілей та контрольних індикаторів. А також вказано на можливість створення такої системи на основі комбінації елементів наведених вище систем.

Водночас звертається увага на необхідність коректного застосування таких систем з метою запобігти надмірному формалізму, консервативності й бюрократичності, щоб не пов'язувалися з хибними прогнозами і не підміняли собою ефективне стратегічне мислення і дії.

За здійснення стратегічного моніторингу та аналізу внутрішнього середовища мають бути дослідженні також три основних категорії об'єктів: ресурси (вхідні дані), поточна стратегія (процес), якість роботи системи (вихідні дані). Останнє передбачає наявність системи критеріїв та показників, відповідної методики, за якою має здійснюватися оцінка ефективності функціонування системи забезпечення продовольчої безпеки України, можливість порівняння прогнозних сценаріїв, сформованих комплексною моделлю, з фактичним станом внутрішнього та зовнішнього середовища.

Так, наприклад, для машинобудівної складової АПК за реалізації довгострокового планування стратегічний моніторинг та аналіз має здійснюватися за основними напрямами оцінки: стану та визначення тенденцій розвитку аграрного машинобудування у державі та світі; проблем у сфері аграрного машинобудівництва, шляхів їх розв'язання; результатів виконання державних програм розвитку аграрного машинобудівництва і планів їх утримання та розвитку; матеріальних, фінансових, та людських ресурсів, що виділяються на розвиток; прогнозних показників видатків зведеного бюджету.

В інтересах середньострокового планування (6 років) додатково має здійснюватися моніторинг та аналіз макроекономічних показників розвитку національної економіки; прогнозних показників видатків державного бюджету з урахуванням показників державного замовлення. За реалізації короткострокового планування (2 роки) мають також аналізуватися бюджетні запити суб'єктів планування та замовлення. Але необхідно зазначити, що сьогодні існує проблема розробки та реальної імплементації ефективних механізмів стратегічного моніторингу та аналізу з врахуванням особливостей на інші складові сфери забезпечення продовольчої безпеки України.

У процесі стратегічного планування передбачена спеціальна процедура стратегічного моніторингу та аналізу - огляд сектору безпеки, результати якого мають бути основною інформаційною базою для розробки Стратегії продовольчої безпеки України та стратегій для кожної складової продовольчої безпеки, зокрема Стратегії аграрного виробництва чи Стратегії аграрного машинобудування. Але чинним законодавством не визначено механізм здійснення цього огляду, відсутні єдина методологія та підходи до його проведення і формування на його основі відповідних документів.

Вихідні дані стратегічного моніторингу та аналізу, інформація про місію та завдання, що покладаються на систему забезпечення продо­вольчої безпеки України, офіційні дані про можливості держави щодо ресурсного забезпечення потреб системи забезпечення продовольчої безпеки України об'єднуються та оброблюються з метою пошуку компромісного рішення між допустимим рівнем реальних та потенційних загроз (викликів, ризиків), необхідним рівнем стабільності у цій сфері, переліком завдань, покладених державою на систему забезпечення продовольчої безпеки України, мінімальними потребами в ресурсах, необхідних для їх виконання, та можливостями держави щодо їх забезпечення. Такі рішення оформлюються у вигляді відповідних стратегічних документів.

Впровадження має на меті завершення переходу від стратегічного планування до стратегічного менеджменту у спосіб практичної реалізації затверджених стратегій, концепцій, доктрин, законів, програм, планів та інших стратегічних документів. Цей перехід має бути гнучким і коригованим відповідно до нової інформації та нових умов. Такий підхід сприятиме ефективнішому впровадженню кращих стратегій, що охоплюватимуть наміри, директиви, плани, дії, рішення та принципи розподілу ресурсів, а також створення теоретичної й практичної основи для нових стратегій та циклів стратегічного планування.

Впровадження стратегій та інших документів стратегічного рівня й призначення є однією з найважливіших функцій державного управління забезпеченням продовольчої безпеки й має здійснюватися на страте­гічному, оперативному і тактичному рівнях.

За впровадження стратегій формується чітке усвідомлення того, що має бути зроблено, коли та хто має це зробити; виявляються та усуваються перешкоди втіленню в життя нових рішень; здійснюється формативне та підсумкове оцінювання досягнення стратегічних цілей; зберігаються основні риси ухвалених стратегій та прогнозуються моменти їх перегляду; створюється новий організаційний контекст забезпечення результативних змін, створюються програми і плани на середньострокову та коротко­строкову перспективу, визначаються видатки, зокрема затвердження обсягів асигнувань, фінансування розробки програм і планів та контроль використання бюджетних коштів.

Забезпечення впровадження стратегій (програм, планів) необхідними фінансовими та іншими ресурсами має вирішальне значення. Складність використання бюджетів у плануванні частково зумовлена політичним контекстом, в якому відбувається складання бюджетів. Це значною мірою обумовлює їхню короткостроковість, обмеженість, орієнтованість насамперед на звітність замість того, щоб бути довгостроковими, комплексними, інноваційними й орієнтованими на досягнення масштаб­них цілей. Політична сутність бюджетів особливо чітко простежується у державному секторі, де ці бюджети відбивають результати політичної боротьби за державні кошти, у тому числі між складовими сектору безпеки.

З метою зменшення політичного тиску на бюджетний процес та лобіювання корпоративних інтересів він має бути максимально відкритим та прозорим для суспільства та враховувати специфіку вирішення проблем у сфері продовольчої безпеки, об'єктивним та ефективним, а тому має будуватися на базі сучасних методів, підходів, методик, механізмів фінансування стратегічного планування у сфері національної безпеки, сприяти здійсненню ефективного демократичного контролю над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави.

В Україні питання бюджетного процесу визначені в Бюджетному кодексі України та інших нормативно-правових актах, які потребують свого вдосконалення з метою збільшення їхньої ефективності, відкритості та прозорості. Усунення конкуренції за бюджетні кошти у секторі продовольчої безпеки, координування його складових та формування єдиної позиції щодо його фінансування покладено на Міністерство аграрної політики України. Але недостатня узгодженість між собою та програмних документів дає суттєві розбіжності між запланованим та отриманим фінансуванням на їхню реалізацію вказують на недостатню ефективність та впливовість зазначених інституцій на процеси планування, програмування та бюджетування у сфері забезпечення національної безпеки держави та на необхідність розроблення та впровадження механізмів стратегічного планування та управління.

Необхідно зважати, що не завжди можна передбачити усі «катастрофічні» для системи забезпечення продовольчої безпеки держави ситуації, а також на значну трудомісткість задач стратегічного планування. Тому за таких умов для здійснення стратегічного планування доцільно застосовувати інші концепції, методи, підходи, механізми, засоби та процедури формування та впровадження стратегій та інших відповідних документів, необхідно мати систему індикаторів, що свідчать про успіх або провал стратегій, щоб вирішити - зберігати ці стратегії й надалі, змінити їх чи припинити.

Основними заходами стратегічного планування розвитку АПК є: визначення засад державної політики у сфері забезпечення продовольчої

безпеки; визначення напрямів розвитку аграрного сектору економіки; розроблення заходів з реалізації державної політики у сфері виробництва засобів аграрного виробництва; визначення органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, діяльність яких забезпечує і може впливати на продовольчу безпеку держави; визначення обсягу і механізму фінансування заходів щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення продовольчої безпеки.

Вжиття заходів стратегічного планування має забезпечувати адекватне реагування на реальні та потенційні загрози у сфері забезпечення продовольчої безпеки держави, готовність системи забезпечення продовольчої безпеки держави до виконання покладених на неї функцій і завдань, сприяти інтеграції України до міжнародного та регіональних аграрних ринків.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 36

Безкоштовна робота

Закрити

Економіка аграрних підприємств

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.