Оподаткування підприємства на прикладі Відкритого акціонерного товариства
ЗМІСТ
Вступ
1. Організаційно-економічна характеристика підприємства
2. Загальна характеристика системи оподаткування на прикладі базового підприємства
3. Пряме оподаткування на прикладі підприємницької діяльності на прикладі базового підприємства
3.1. Податок на прибуток
3.2. Податок з доходів фізичних осіб
3.3. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів
3.4. Земельний податок (плата за землю)
4. Непряме оподаткування на прикладі базового підприємства
4.1. Податок на додану вартість
5. Інші податки, збори і обов’язкові платежі суб’єкта підприємницької діяльності
5.1. Місцеві податки та збори
5.1.1. Комунальний податок
5.2. Інші податки і збори
5.2.1. Плата за спеціальне використання воднихресурсів
5.2.2. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
6. Внески до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування на прикладі базового підприємства
6.1. Внески на обов'язкове державне пенсійне страхування
6.2. Збір на обов'язкове соціальне страхування
6.2.1. Внески на обов'язкове соціальне страхування в зв'язкуз тимчасовою втратою працездатності
6.2.2. Внески на обов'язкове соціальне страхування на випадокбезробіття
7. Шляхи вдосконалення системи оподаткування на підприємстві
Висновки
6. Внески до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування на прикладі базового підприємства.
6.1. Внески на обов'язкове державне пенсійне страхування
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується відповідно до Закону України від 26 червня 1997 р. „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.
Види платників внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування перераховані в ст. 1 вищевказаного Закону. Ними є:
1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські й інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників;
2) філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на інший території територіальної громади, ніж платник зборів;
3) фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих робітників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;
4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів, у тому числі члени творчих союзів, творчі працівники, які не є членами творчих союзів;
5) юридичні і фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют;
6) суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю ювелірними виробами з золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння тощо.
Об'єктом оподаткування є:
1) для суб'єктів підприємницької діяльності — фактичні витрати на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затверджуваних Кабінетом Міністрів України, а також винагороди, виплачувані громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру;
2) для платників збору — фізичних осіб і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — сума оподаткованого доходу (прибутку), яка обчислена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;
3) для фізичних осіб, що працюють на умовах трудового договору, — сукупний оподаткований доход, обчислений відповідно до законодавства України.
Отже, при визначенні об'єкта збору до Пенсійного фонду існує певний взаємозв'язок прибуткового податку і пенсійного збору, тобто, якщо не існує об'єкта оподаткування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок із громадян”, — немає і пенсійного збору. Крім того, існує Перелік видів оплати праці й інших видів виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування і які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.
Ставки внеску, що надходить до Пенсійного фонду, диференційовано залежно від платника й об'єкта оподаткування, наприклад:
1) для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ і організацій, їх філій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих робітників — 31,8 відсотки від об'єкта оподаткування;
2) з фізичних осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту), і з фізичних осіб, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів, — у розмірі 1 відсотка від сукупного оподаткованого доходу, обчисленого відповідно до Декрету Кабінету Міністрів „Про прибутковий податок з громадян”, якщо такий доход не перевищує 150 грн., і 2 відсотків — якщо такий доход перевищує 150 грн.;
3) з юридичних і фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валюти, збір до Пенсійного фонду справляється із суми операцій з купівлі-продажу валюти у розмірі 1,3 відсотка;
4) із суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю ювелірними виробами з золота (крім обручок, гладкошлифованих і з алмазною обробкою), платини і дорогоцінного каміння, — в розмірі 5 відсотків від вартості реалізованих ювелірних виробів;
5) з юридичних і фізичних осіб, що відчужують легкові автомобілі (крім тих, якими забезпечуються інваліди і які переходять у власність у спадщину), — 3 відсотки від вартості легкового автомобіля тощо.
Обчислення і сплата цього платежу здійснюються відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а також Інструкції про порядок розрахунку і сплати підприємствами, установами, організаціями і громадянами збору на обов'язкове пенсійне страхування1. Зокрема, платники зобов'язані щомісяця надавати розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне страхування.
Строки сплати збору до Пенсійного фонду:
1. Суб'єкти підприємницької діяльності з утворенням юридичної особи і фізичні особи—суб'єкти підприємницької діяльності з найманням робочої сили — сплачують одночасно з одержанням коштів в установах банку на оплату праці. Якщо приватні підприємці здійснюють свою діяльність без відкриття розрахункового рахунку в установах банку і заробітна плата найманим робітникам виплачується з виторгу від реалізації продукції чи зроблених послуг, то збір у Пенсійний фонд має бути перераховано наступного дня після виплати заробітної плати найманим робітникам (ці строки сплати для приватних підприємців застосовуються тільки щодо найманих робітників).
2. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які працюють без наймання робочої сили, приватні нотаріуси, адвокати, а також громадяни, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи і виключно на її праці, — щокварталу. Сплата провадиться із сум фактично отриманого доходу за звітний період (квартал), не пізніше 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня поточного року і 1 лютого року, наступних за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року провадиться авансом до 15 грудня із сум очікуваного доходу за цей період.
Зазначимо, що у разі нестачі у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі, видача коштів на оплату праці та сплата збору здійснюються в пропорційних розмірах.
6.2. Збір на обов'язкове соціальне страхування
Збір на обов'язкове соціальне страхування є одним з видів обов'язкових платежів, особливість якого передусім в тому, що його поняття охоплює такі види платежів:
1) збір на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням і похованням;
2) збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
3) збір на обов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.
Зазначимо, що раніше механізм справляння цих зборів було закріплено у Законі України „Про збір на обов'язкове соціальне страхування” та Порядку справляння збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, затвердженому наказом Міністерства праці і соціальної політики України, які втратили силу в зв'язку з прийняттям 11 січня 2001 року Закону України „Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування”.
Платниками зборів на обов'язкове соціальне страхування є:
1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих робітників;
2) філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на інший території територіальної громади, ніж платник зборів;
3) фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують працю найманих робітників, а також адвокати, приватні нотаріуси;
4) фізичні особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів;
Отже, при визначенні платників цих зборів необхідно виділяти дві категорії суб'єктів:
1. Роботодавці, до яких належать підприємства, установи, організації і фізичні особи, що використовують найману працю, а саме:
а) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності і галузевої належності і їх відособлені підрозділи;
б) установи й організації, що утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів;
в) приватні (приватно-орендні) сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарчі товариства, сільськогосподарські кооперативи й інші суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, що займаються сільськогосподарською діяльністю;
г) профспілкові, релігійні, благодійні й інші неприбуткові організації, об'єднання громадян, громадські організації і суспільства, що утримуються за рахунок членських внесків (садово-городні, гаражні кооперативи тощо);
ґ) фізичні особи, у тому числі суб'єкти підприємницької діяльності;
д) розташовані в Україні іноземні підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародні), філії чи представництва, що використовують працю найманих робітників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
2. Наймані робітники, тобто фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі і організації чи у фізичної особи.