Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи управління фінансовими ресурсами бюджетної організації

1.1. Бюджетні організації та особливості їх функціонування

1.2. Формування фінансових ресурсів бюджетних організацій у ринкових умовах

1.3. Шляхи удосконалення фінансового забезпечення установ культури

2. Аналіз фінансово – майнового стану районного будинку культури м. Корець

2.1. Загальна характеристика РБК м. Корець

2.2. Аналіз майна РБК м. Корець

2.3. Аналіз матеріально – технічної бази РБК м. Корець

2.4. Оцінка кадрового забезпечення РБК м. Корець

2.5. Аналіз фінансових ресурсів РБК м. Корець

2.6. Аналіз надходження і використання спеціальних коштів РБК м. Корець

3. Шляхи удосконалення фінансового забезпечення РБК м. Корець

3.1. Покращення використання матеріально – технічної бази

3.2. Впровадження платного вивчення іноземної мови

3.3. Впровадження курсів фізкультурно – оздоровчого напрямку

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

1.3. Шляхи удосконалення фінансового забезпечення установ культури

В Україні гарантується розвиток системи різних за видами діяльності та формою власності закладів, установ та організацій культури.

Сукупність усіх діючих на території України підприємств, закладів соціокультурного спрямування не залежно від їх відомчої належності та адміністративно – територіальної підпорядкованості складають систему закладів соціокультурної сфери, об’єднаннях спільністю мети та завдань, тобто всі вони задовольняють специфічні потреби людей в культурно – дозвіллевій діяльності.

Систему установ і закладів культури в Україні представляють: театри, філармонії концертні організації, цирки, виставочні зали, картинні галереї, професійні творчі колективи, організації, телебачення, радіомовлення, кіно відео прокати, видавництва, редакції, бібліотеки, заклади клубного типу, музеї, парки культури і відпочинку, центри народної творчості, планетарії, архіви, центри дозвілля, дискотеки, кіностудії, відеосалони, кінотеатри, казино, спеціалізовані бари, і кафе, навчальні заклади, і наукові установи, позашкільні заклади естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва, реставраційні і дизайнерські центри та майстерні, заповідні території тощо.

На території кожної адміністративно – територіальної одиниці створюється соціально необхідний комплекс закладів, організацій, установ культури.

Останнє десятиліття характеризується процесом відродження народних ремесел, традицій, звичаїв, обрядів. В умовах радикальних економічних перетворень в основному вдалося зберегти створений раніше культурний потенціал, мережу закладів та установ культури і мистецтва. Розпочалися процеси становлення недержавних організацій культури. Українська культура заявила про себе на світовому ринку культурних цінностей. Одержана митцями творча свобода активізувала в різних жанрах та стилях. Відбуваються процеси консолідації і розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій, культури, мови.

Разом з тим в умовах недостатності бюджетного фінансування, нерозвиненості механізмів альтернативного поза бюджетного фінансування культури, низької ефективності використання наявних коштів суттєво погіршився матеріально – технічний стан установ культури і мистецтв, кінематографії, знизився рівень культурного обслуговування населення.

Працівники сфери культури опинилися серед найменш соціально захищених верств населення. Процесом формування єдиного духовного простору, утвердження гуманістичних цінностей, високої моралі, національної самосвідомості та патріотизму дедалі частіше протистоять імпортовані з-за кордону агресивні й спрощені форми масової культури[ ].

Для досягнення якісно нового рівня культурно – освітньої роботи, посиленням її ролі у відродженні української національної культури та культури інших етнічних груп, розвитку ініціативи та самостійності населення у сфері дозвілля необхідно: сприяти створенню об’єднань за інтересами: запроваджувати нові форми господарювання у сфері культурно – дозвіллевої діяльності, продовжувати практику оренди закладів культури та розміщення окремих підрозділів закладів культури клубного типу на об’єктах соціальної інфраструктури і т.п.

Незалежна Українська держава реально гарантує свободу мистецької творчості й широкий доступ громадян до всього комплексу культурних надбань народу без огляду на політичні чи ідеологічні обмеження.

Проте творчий потенціал держави використовується недостатньо. Це зумовлено зволіканням з реформуванням структури управління галуззю, відсутністю відповідної законодавчої бази для ефективної роботи закладів культури в нових ринкових умовах. Механізмів сприяння залученню не бюджетних, недержавних коштів у сферу культури.[ ].

Економічна політика держави у сфері культури охоплює три основні напрямки:

1.забезпечення економічних гарантій відтворення культурного потенціалу;

2.збереження і розвиток некомерційного сектору;

3.повне ( вибіркове) сприяння розвитку комерційного сектора у сфері культури, формування соціально – орієнтованого ринку культурно – дозвіллевих благ і послуг.

Сучасна фінансова система поки що не має надійного механізму, який би забезпечував надходження позабюджетних коштів чи перерозподіл коштів від комерційної діяльності державних підприємств культури, що необхідні для вирішення різноманітних завдань розвитку культури.

Тому в повному обсязі зберігається визначальна роль державного фінансування. При цьому слід враховувати, що можуть бути об’єкти культури, які повністю фінансуються з бюджету, також ті, які одержують державну дотацію, мають надходження від різних підприємств та організацій, і самоокупні в наслідок господарської діяльності.

Під самоокупністю розуміють перевищення обсягів фінансування порівняно з сумою коштів в результаті власної діяльності, тобто від оплати за здійснювані заходи і наданні послуг, від продажу виробленої продукції, здавання в оренду, виконання замовлень та інше.

Завдання організації фінансування полягає у загальному випадку у тому, щоб визначити раціональну частину залучення коштів з можливих джерел фінансування і забезпечити самостійне використання коштів, що надходять. Для цього і повинен існувати і функціонувати певний механізм фінансування.

Вихідним положенням у цьому випадку може бути орієнтована оцінка можливого рівня власних доходів різних об’єктів культури ( табл.1.1.).

Таблиця 1.1.

Можливий рівень власних доходів окремих закладів культури.

Група закладів Можливий рівень власних доходів, % Джерело фінансування
Бібліотеки

Можливо 3 – 5

Бюджетні кошти
Клубні заклади 15 – 20 Комбіновані
Театри 50 Комбіновані
Музеї 30 Комбіновані
Концертні організації 85 – 90 Комбіновані
Цирки 100 Самофінансування
Парки культури і відпочинку 70 – 95 Комбіновані
Кінематографія 98 Самофінансування
Книговидання ( система друку) 130 Самофінансування
Телебачення і радіомовлення 85 Бюджетні кошти з переходом на комерційне радіомовлення

Поданні орієнтовані дані мають велике значення.

По – перше, власні доходи закладів культури є (за незначним винятком бібліотеки) реальністю, що дає змогу перекривати тією або іншою мірою експлуатаційні витрати, а в ряді випадків одержувати прибуток (цирки, система друку та ін.). Слід зазначити, що і бібліотеки (на сам перед масові) могли б забезпечити собі певний рівень власних доходів, якби взяли на себе певні посередницькі послуги. Наприклад, активізацію для своїх абонементів використання можливостей служби “Книга - поштою” (поки, що мало ефективно), підготовку бібліографії до певних видів видань (з випереджальною інформацією про вихід у світ новинок у різних галузях і художньої літератури). Отже, включення бібліотек у єдину мережу на правах платних послуг – справа як актуальна, так і перспективна.

По – друге, оцінка рівня власних доходів закладів культури відкриває можливість до виявлення перспектив удосконалення механізму використання джерел фінансування, тобто фінансового забезпечення нормального функціонування сфери культури і мистецтва.

Захисту інтересів сфери культури в умовах економічної кризи і прогресуючої інфляції сприяло б нормативне закріплення часток як державного, так і місцевих бюджетів, визначених для використання в даній сфері. В основах законодавства України про культуру відзначається, що фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок державного й місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об’єднань та інших джерел. Держава гарантує асигнування на розвиток культури в обсязі не менше 8% від національного доходу України. Місцеві Ради народних Депутатів мають право у порядку, передбаченому законодавством, збільшувати видатки для потреб культури понад встановленні норми. Але невизначеність і слабкість визначеного нормативу полягає в тому, що реальний національний дохід України, як свідчить практика перехідних періодів в інших країнах, ще протягом тривалого часу буде не зростати, а скорочуватися. Це означає, що 8% національного доходу кожного з наступних років будуть становити реально меншу величину, ніж попереднього року. Що буде призводити до погіршення становища в соціокультурній сфері.

Але на сьогодні, в умовах економічної кризи, асигнування з бюджету на утримання галузі культури стали в край обмеженні і спрямовуються закладами культури лише на оплату праці працівниками та на деякі поточні витрати, тобто обмеження бюджетного фінансування, стає на перешкоді творчій діяльності закладів культури, не сприяє розвитку всіх видів послуг.

В той же час, як показують соціологічні дослідження в Україні спостерігається пробудження серед населення інтересу до національної історико – культурної спадщини, загально людських етичних та естетичних цінностей. Все це вимагає розширення діяльності закладів культури. У цьому контексті виникає потреба формування альтернативних джерел фінансових ресурсів.

В розвитку і удосконаленні ресурсного потенціалу сфери культури вирішальну роль відіграє її фінансове забезпечення, для якого характерна стійка тенденція росту [; с. 16].

В ході реалізації програми соціальної політики у сфері культури основний наголос має бути зроблено на підвищення ефективності використання виділених фінансових ресурсів, створення умов для часткового самофінансування закладів культури, на сам перед шляхом залучення не державних коштів концентрацію засобів на підтримання об’єктів, внесених до списку світової культурної та природної спадщини і занесених до державного реєстру національного культурного надбання.

Перехід до ринку і скорочення бюджетних коштів у закладах культури все частіше ставить питання про пошук додаткових джерел фінансування в даній сфері.

До шляхів удосконалення фінансового забезпечення установ культури потрібно віднести, перед усім, збільшення обсягів спеціальних коштів даних установ.

Заклади культури найбільшу частину спеціальних коштів мають за рахунок власних коштів, тобто від реалізації платних послуг населенню.

Кабінет Міністрів України затвердив перелік платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв. У сфері культурно – освітньої діяльності до найголовніших платних послуг слід віднести:

1.проведення вистав, театральних та музичних постановок, концертів, оперних та балетних спектаклів, інших постановок; діяльність артистичних груп, труп, оркестрів та окремих артистів. Проведення концертів – презентації, фестивалів, бенефісів, естрадних шоу, циркових вистав, демонстрація кіно відеофільмів тощо.

2.Консультації з питань культури, літератури, музичного, театрального, образотворчого мистецтва.

3.Навчання в школах, студіях, заняття у музичних вітальнях, ігрових кімнатах для дітей, у гуртках гри для музичних інструментах, співу, акторської майстерності, класичного, народного, бального і сучасного танцю.

4.Навчання на курсах: іноземних мов, швидкого читання, крою і шиття, в’язання, вишивки; моделювання одягу, технічної творчості, комп’ютерної підготовки, тощо.

5.Участь у любительських об’єднаннях та клубах за інтересами.

6.Проведення культурно – мистецьких заходів.

7.Розроблення сценаріїв, постановочна робота і проведення заходів за заявками підприємств, установ, організацій.

8.Користування атракціонами, гральними автоматами ( крім тих, що передбачають грошову винагороду), настільними і комп’ютерними іграми, тенісними картами, більярдами та ін.

9.Продаж рекламних видань про діяльність закладів культури і мистецтва, наборів листівок, афіш плакатів тощо.

10.Інші послуги.

Проте з перелічених платних послуг немалі прибутки приносять закладам культури танцювальні вечори та дискотеки. Адже дискотека – це популярна форма культурного відпочинку і розваг, а також спеціально обладнане приміщення для проведення танцювально – розважальних вечорів. Вони є улюбленою формою організації молодіжного дозвілля. Дискотеки також вирішують ряд складних питань матеріального, технічного і методичного характеру.[; с. 44.].

Не слід забувати і про кошти від оренди приміщення, адже це є найпростіший спосіб отримання фінансових ресурсів. Оренда – це юридична угода між двома сторонами – орендодавачем, власником майна, і орендарем, який користується тим майном. Орендодавач дає орендареві право певний час користуватися майном, за це орендар протягом дії оренди погоджується оплачувати певну суму орендної плати. Як правило, в оренду здаються комп’ютери, обладнання, автомобілі, квартири офіси тощо. Орендодавачами і орендарями можуть бути фізичні або юридичні особи..[; с.208.].

У структурі джерел фінансування сфери культури частка надходжень коштів від підприємств, установ і організацій, народного господарства поки ще дуже низька. А тут є великі резерви залучення додаткових фінансових ресурсів. Тепер основна частина витрат цих народногосподарських ( спонсорських)джерел спрямована на фінансове забезпечення функціонування підвідомчих їм об’єктів культури. У новому фінансовому механізмі ця роль має бути змінена. Насамперед завдяки розширенню спектра використання залучення коштів. Можливі напрями цієї роботи ( залучені організації джерела і форми фінансування, а також підрозділи сфери культури, покликані брати участь у системі нових форм культурного обслуговування) подано у таблиці 1.2.

Слід зазначити також, що спонсорство в сфері культури використовується в дещо менших масштабах, ніж в спорті. Причинами такого становища є:

¨Підвищена чутливість суспільства до зв’язку мистецтва з підприємництвом і, зокрема, рекламою;

¨Відносно низька чисельність глядацької аудиторії;

Не достатнє висвітлення подій у світі мистецтва засобах масової інформації [;с.54.].

Крім розвитку системи платних послуг і залученні спонсорів досить перспективним може бути використання коштів населення, наприклад, на позичковій або пайовій основі, на умовах приоритетного обслуговування вкладників або у вигляді благодійних пожертвувань (меценатство).

Таблиця 1.2.

Напрями і форми залучення господарських підприємств і організацій до фінансування об’єктів культури.

Одна з форм залучення коштів населення виявляється в реалізації можливості (за згодою або бажаннями вкладників) використовувати тимчасово вільні кошти за вкладами в ощадний банках на культурні витрати.

Перспективи використання нових джерел і форми оцінювання цілком реальні. Потрібно тільки залучити до участі в них бібліотеки, клубні заклади, парки культури і відпочинку, організації видавничої діяльності, театрально – видавничі та інші заклади – всіх можливих партнерів.

Крім того, необхідно розробити і узагальнити правила і норми практичної реалізації подібних нових форм. Без цього навіть найприорітетніше фінансування розвитку сфери культури не дасть значних результатів і не запобігатиме неефективному витрачанню коштів.

Мета і завдання розвитку культури вимагають виявлення інших каналів фінансової підтримки культури. Серед них важливого значення набуває надання податкових пільг організаціям культури і мистецтва, інвесторам, які вкладають кошти в культуру або пропонують для організації культури обладнання, музичні інструменти, виконують ремонт будівель, музеїв, бібліотек, театрів інших об’єктів. При цьому слід мати на увазі, що розвиток культури як єдиного цілого за умов функціонування соціально – орієнтовної ринкової економіки не регулюється ринковими законами. Якщо б це справді було так, то видатки і потенційно матеріалізована в культурних продуктах суспільна праця були б визначені суспільно необхідними тільки на підставі реалізації їх на ринку: культура не могла б виконувати національні, соціальні, естетичні та інші функції. Однак в умовах переходу до ринкової економіки посилення впливу ринку на всі сторони господарського механізму господарського механізму культури, звичайно неминуче [;с.77.].

Зазначені негативні явища механізму фінансування, що склався, зумовлені не досить ефективним використанням фінансових ресурсів у сфері культури. Перебудова цього механізму пов’язана насамперед з включенням у нього охарактеризованих вище нових джерел і форм фінансування відповідно до особливостей кожної групи об’єктів культури за умови наявності взаємно узгодженої системи правил і нормативів функціонування їх. Так, значною мірою можуть бути ліквідовані організаційні причини виникнення дефіциту коштів з урахуванням встановлення регіональної структури використання можливих у конкретних умовах джерел і форм фінансування.

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 91

Безкоштовна робота

Закрити

Управління фінансовим забезпеченням бюджетної організації в умовах переходу до ринку

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.