Організація обліку, аналізу і аудиту запасів на прикладі ДП СЛАП Володимирецький держспецлісгосп

ЗМІСТ
Вступ
1. Економічна характеристика запасів, їх класифікація та оцінка
2. Організація та методика обліку запасів на прикладі ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп»
2.1 Організація первинного обліку запасів
2.2 Аналітичний та синтетичний облік запасів
2.3 Інформаційне подання запасів у формах звітності
3. Аналіз запасів на прикладі ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп»
3.1 Структурно-динамічний аналіз запасів
3.2 Параметричний аналіз запасів
3.3 Факторний аналіз запасів
3.4 Прогнозний аналіз запасів
4. Аудит системи внутрішнього контролю запасів на прикладі ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп»
4.1 Загальна характеристика системи внутрішнього контролю
4.2 Методика аудиту запасів
5. Автоматизація обліку, аналізу і аудиту запасів
6. Шляхи вдосконалення обліку, аналізу і контролю запасів на прикладі ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп»
7. Організація охорони праці на прикладі ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп»
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

І. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАПАСІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ І ОЦІНКА

З метою забезпечення безперервної діяльності підприємства воно повинно бути забезпечене тими або іншими матеріальними запасами.
Склад запасів, їх оцінка та порядок відображення у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року [2]
Запаси визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що дане підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Вони є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, оскільки займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства, при визначенні результатів його господарської діяльності і при висвітленні інформації про фінансовий стан. Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року [26]
Відповідно до П(С)БО 9 запаси - це активи, які:
• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу готової продукції;
• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління досліджуваним підприємством [29]
Для цілей бухгалтерського обліку запаси класифікуються за об’єктами обліку:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для вироб¬ництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслугову¬вання виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених об¬робкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підпри¬ємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, при¬значена для продажу і відповідає технічним та якісним характе¬ристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-пра¬вовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використо¬вуються протягом не більше одного року або нормального опе¬раційного циклу, якщо він більше одного року;
- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію
сільського і лісового господарства [11]
Поділ матеріалів на основні та допоміжні має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.
Паливо виділяють в окрему групу з причини його великого економічного значення та специфіки споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) і господарське (на опалення).
Запасні частини служать для ремонту і заміни спрацьованих деталей машин та обладнання, що призначені для вироб¬ництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслугову¬вання виробництва й адміністративних потреб [14]
Згідно П(С)БО 9 «Запаси» до складу запасів відносяться малоцінні та швидкозношувані предмети, що використо¬вуються протягом не більше одного року або нормального опе¬раційного циклу, якщо він більше 1 року.
Докладно склад МШП визначено в Інструкції щодо застосування Плану рахунків. До малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін. [5]
Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві і збереження натуральної (речової) форми. Крім того, будь-які предмети, що придбаються для подальшого продажу, до МШП не належать і обліковуються як товари.
В цілому, малоцінні засоби праці поділяють на дві групи: одна їх частина належить до запасів (які відповідно відображаються в складі запасів у другому розділі активу балансу "Оборотні активи"), а друга частина входить до складу "малоцінних необоротних матеріальних активів" (які, в свою чергу, відображаються в першому розділі активу балансу "Необоротні активи" в складі основних засобів).
На МШП, які відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу у витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації та відповідальних особах протягом терміну фактичного використання цих предметів [26]
З метою посилення контролю за збереженням МШП проводиться маркування спеціального одягу, взуття, інвентарю тощо. Маркування проводять фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів. Обов'язковим при маркуванні є зазначення назви підприємства.
Всі МШП згідно з вимогами П(С)БО класифікують виходячи з однієї з наступних ситуацій:
- якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;
- якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО 9 "Запаси", вони визнаються як запаси;
- якщо МШП вже використовуються і строк їх експлуатації не перевищує одного року, їх кінцева вартість визначається затратами того періоду, в якому вони були передані в експлуатацію (списують на зменшення нерозподіленого прибутку). Якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду [21]
Незавершене виробництво включає не закінчені обробкою і складанням деталі, вузли, вироби та незакінчені технологічні процеси. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи і надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу [13]
До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів відповідають затвердженим стандартам, пройшли технічний контроль підприємства і здані на склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції. Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях - утворюють незавершене виробництво.
Готова продукція може мати кількісні та якісні характеристики.
При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою за нормативними актами продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.
За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основній продукції.
Супутня продукція - це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі)одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.
Побічна продукція - це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат [32]
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх наймену¬вання або однорідна група (вид). Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю [11]

Рис. 1.1 Класифікація запасів підприємства

Значна увага в П(С)БО 9 та інших нормативних актах приділена питанням оцінки запасів. Згідно цих документів оцінку запасів (матеріалів, палива, запчастин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції тощо) слід розглядати на наступних етапах їх руху:
- при надходженні запасів;
- при вибутті запасів;
- на дату складання звітності.
Порядок оцінки запасів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів. Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємство може застосовувати систему постійного чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику [54]
Сутність кожної із систем обліку відображається в назві: при системі безперервного обліку надходження та витрачання матеріальних запасів обліковуються постійно, щодня, при системі періодичного обліку - при складанні звіту (раз на рік, квартал, місяць). При застосуванні періодичної системи оцінка вартості залишків запасів та собівартості проданої продукції проводиться в кінці облікового періоду. При застосування постійної системи така оцінка ведеться протягом всього облікового періоду. Постійна система обліку запасів вимагає більших витрат праці, хоча при використанні комп’ютерних технологій можна значно зменшити такі витрати. При застосуванні періодичної системи наприкінці звітного періоду обов’язково проводиться інвентаризація запасів, а при застосуванні постійної - така інвентаризація не носить обов’язкового характеру [47]
Запаси можуть надходити на підприємство в результаті таких дій:
- придбання;
- виготовлення власними силами;
- безоплатне отримання;
- внесок до статутного капіталу;
- придбання в результаті обліку на подібний або неподібний актив.
Згідно П(С)БО 9 «Запаси», первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:
- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;
- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів [11]
Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість.
Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.
Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю запасів включається до складу витрат звітного періоду.
Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.
Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:
- понаднормові втрати і нестачі запасів;
- проценти за користування позиками;
- витрати на збут;
- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених П(С)БО 9 «Запаси» [32]
В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом певних чинників. Підприємство одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Отже, постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.
При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- нормативних затрат;
- ціни продажу.
Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів [26]
Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за методом ідентифікованої собівартості. Він передбачає облік за кожною конкретною одиницею запасів. Даний метод застосовується до запасів, які мають значну вартість. При ньому рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом. Впровадження та застосування методу базується на використанні комп'ютеризованих технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів, коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причини різноманітності номенклатури і великої кількості однакових запасів.
При використанні методу ідентифікованої собівартості, вартість відпущених запасів і залишків запасів обліковуються за їх фактичною вартістю. Але в результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовує підприємство, прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу [29]
При оцінці вибуття запасів за методом середньозваженої собівартості одиниці запасів, відповідно до формули середньозваженої собівартості собівартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на підприємстві на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів [21]
Алгоритм розрахунку середньої вартості одиниці запасу протягом періоду визначається в залежності від методу, що застосовується для обліку запасів. Середня вартість одиниці запасів може розглядатися як за звітний період, так і після кожного наступного надходження.
При розрахунку ціни вибуття при періодичній оцінці беруться до уваги всі дані по надходженню запасів за звітний період, а при постійній - лише дані за період, що передував даті останнього вибуття запасів [11]
Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання запасів не потрібно проводити їх ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Проблема даного методу полягає, головним чином, в складності відстежування за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а надходять - часто.
При постійному обліку запасів за даним методом, розрахунок середньої ціни проводиться одразу в момент надходження нової партії запасів. Вартість запасів, що знову надійшли, усереднюється з тією, що вже наявна. В результаті цього на кожен момент часу ми маємо нібито одну партію за однією обліковою ціною, яка визначається як відношення загальної вартості запасів до їх загальної кількості.
Списання вартості витраченого запасу, якщо це витрачання відбудеться після чергового надходження, буде проводитись за новою обліковою ціною. Подібний алгоритм розрахунку використовується і для всіх інших закупок і витрат запасів протягом звітного періоду.
Перевага цього методу полягає в тому, що оцінку вартості відпущеного запасу та запасів в залишках можна знайти відразу в момент здійснення операції, що надає об'єктивне уявлення про вартість запасів і практично не дозволяє здійснювати маніпуляції з цифрами. Але це досягається за рахунок досить великого обсягу роботи. Крім того, оцінка залишків матеріалів та собівартості готової продукції не є повністю об'єктивною [47]
При періодичному обліку запасів за методом середньозваженої собівартості робиться припущення, яке спрощує реальну картину руху запасів, а саме: всі запаси надійшли та відпущені в один і той же час — в кінці звітного періоду. Застосування методу середньозваженої собівартості в умовах періодичної оцінки запасів означає, що вартість придбаних протягом звітного періоду запасів необхідно розділити на їх загальну кількість, отримавши таким чином середню ціну придбання запасів, яка і буде ціною вибуття запасів в цьому звітному періоді.
Цей метод оцінки найбільш простий і найменш трудомісткий. Перевагою його є можливість при належному використанні дати об'єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком є те, що простота методу містить в собі загрозу легкого маніпулювання цифрами в бік завищення або заниження показників витрачених запасів.
Якщо в період з дати останнього вибуття відбувся ріст цін порівняно із середнім рівнем, то оцінка запасів за цим методом при безперервному обліку дає меншу вартість вибуття запасів, ніж при періодичному і, навпаки [13]
Метод ФІФО засновується на хронології надходження, тобто базується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також на припущенні, що грошова одиниця є стабільною.
Даний метод найчастіше застосовується для таких запасів, що повинні реалізовуватись у першу чергу, щоб уникнути збитків від псування.
Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий, систематичний і об'єктивний, запобігає можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.
Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком методу [14]
При періодичному обліку запасів ФІФО є методом обліку запасів, що надає значення вартості запасів, яка наближена до їх поточної вартості, і може бути застосований при безперервному і при періодичному методах обліку.
При безперервному обліку вартість витрачених запасів за даним методом розраховується з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом підсумування вартостей використаних при їх збуті запасів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів хоча в точності і не співпадає з їх рухом в натуральному виразі, але наближається до нього, причому, чим частіше здійснюється придбання і витрачання запасів, тим ближчим є це наближення.
При періодичному обліку, як вже зазначалось вище, реальне чергування надходжень та витрат замінюється послідовними діями: спочатку враховуються всі надходження, а потім - всі витрачання. При періодичній оцінці запасів за методом ФІФО бухгалтер виводить підсумки оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображає вибуття необхідної кількості запасів в хронологічному порядку, від першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів в даному звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається за допомогою інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду як добуток кількості запасу в натуральному виразі і ціни (при придбанні запасів) або собівартості (при виготовленні) одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла.
Використання оперативного і підсумкового методів ФІФО дає однакове сальдо запасів і собівартість реалізованої продукції на кінець періоду [32]
Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися. Зазначений метод на практиці застосовується досить рідко [26]
Оцінка вибуття запасів за цінами продажу основана на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгової націнки товарів. Оцінка за цінами реалізації застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотку торгової націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості товарів, одержаних у звітному місяці, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості проданих у звітному місяці товарів [47]
Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких
предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання [11]
Використовуючи різні формули оцінки запасів, можна одержати різні значення прибутку. Дані оцінки при одній системі часто відрізняються від оцінки, отриманої при застосуванні іншої системи. Ця відмінність виникає через різницю у часі проведення оцінки вартості залишків запасів.
Вибір методу оцінки використаних запасів суттєво впливає на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, особливо в умовах інфляції. Вибір підприємством оптимального методу оцінки запасів сприяє збільшенню оборотних коштів, залученню інвестицій, що в підсумку дає можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан підприємства. Підприємство використовує обраний метод постійно.
В стабільному економічному середовищі, на дату балансу запаси доцільно обліковувати за вартістю їх придбання. Однак, при збільшенні річного рівня інфляції, відображення запасів за вартістю придбання вже не дає об'єктивної картини їх реальної вартості і господарської корисності як джерела потенційного доходу [26]
З метою збереження об'єктивності оцінки запасів в умовах цінової нестабільності згідно П(С)БО 9 вони відображаються в бухгалтерському обліку і звітності ДП СЛАП «Володимирецький держспецлісгосп» за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Вона визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення ви¬робництва і збут.
Найкращим вимірником чистої вартості реалізації матеріалів і сировини може бути відновна вартість, зокрема у випадку, коли відновна вартість, відповідно, змінюється до ціни продажу готової продукції. Проте запаси не переоцінюються до відновної вартості, коли підприємство очікує, що чиста вартість реалізації готової продукції перевищуватиме загальну собівартість готової продукції. Вони переоцінюються до чистої вартості реалізації на індивідуальній ос¬нові. Підприємство може застосовувати загальне зниження цін, якщо воно не сподівається реалізувати всі свої запаси, які складають готову продукцію [29]
Зауважимо, що недоцільно застосовувати переоцінку на загальній основі за класифікаційною групою всієї готової продукції або всіх запасів у даній галузі промисловості. Також це не доцільно для даного підприємства для визначення переоцінки з метою порівняння собівартості всіх своїх запасів з їх сукупною ціною реалізації.
Отже, балансова вартість запасів не повинна перевищувати їх чисту вартість реалізації, тобто суму коштів, яку очікується отримати від продажу або викори¬стання [40]
За міжнародними правилами обліку переоцінка допускається лише в умовах гіперінфляції, згідно П(С)БО 22 "Вплив зміни цін і інфляції", який регулює облік в період інфляції.
Різницю між первісною вартістю, що визначена за фактичними затратами на придбання запасів, і чистою вартістю їх реалізації в міжнародній практиці називають збитком від зберігання запасів.
У міжнародній практиці використовуються два методи обліку для відображення в звітності запасів:
- метод безпосереднього зниження вартості матеріальних запасів;
- метод відрахувань на знецінення запасів [7]

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 120

Безкоштовна робота

Закрити

Організація обліку, аналізу і аудиту запасів на прикладі ДП СЛАП Володимирецький держспецлісгосп

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.