ЗМІСТ

1. ВСТУП

2. КОМАХИ РОКИТНІВСЬКОГО ЛІСНИЦТВА

2.1. Представники

3. КОМАХИ - ШКІДНИКИ ЛІСУ

3.1. Шкідники хвої

3.2. Шкідники листя

3.3.Шкідники молодих лісових культур

а) Шкідники пагонів і бруньок

б) Шкідники коріння

3.4. Заходи боротьби з хрущами

4. ЛІСОВІ МУРАШКИ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ У ЖИТТІ ЛІСУ ТА ЗНИЩЕННІ ШКІДЛИВИХ КОМАХ

4.1. Роль лісових мурашок у житті лісу та знищенні шкідливих комах

4.2. Біологія лісових мурашок

4.3. Охорона і збереження мурашок

4.4. Методика обстеження лісових насаджень на виявлення в них мурашок та їх облік

4.5.Штучне розселення лісових мурашок

5. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ЛІТЕРАТУРА

4.5. Штучне розселення лісових мурашок

У природних умовах мурашки самі поступово розселяються, роблячи нові гнізда-відводки, а інколи й цілі колонії, але цього часто не досить для захисту лісів від шкідливих комах. Наприклад, щоб затримати наростання вогнища дубової листовійки, або зимового п’ядуна, необхідно мати на одному гектарі лісового насадження 5 – 6 діючих мурашиних гнізд (залежно від віку насадження). Тому для швидшого розповсюдження мурашок необхідне втручання людини. Шляхом штучного розселення досягається скоріше їх поширення і, крім того, створюється можливість переселяти мурашок у необхідні місця навіть туди, де їх ніколи не було. Розселяючи мурашок штучним способом, ми зможемо також регулювати щільність їх поселень на одиницю площі лісу.

У лісах Рівненщини охороною і штучним розселенням мурашок почали займатись з 1960 р. Користуючись картами розміщення мурашників у лісових урочищах і кварталах та знаючи густоту поселень і їх стан, роботи по розселенню мурашок починали з визначення місць і окремих ділянок лісу для поселення нових мурашиних гнізд-відводків. У першу чергу переселяли мурашок у ті ділянки лісу, де була загроза масового розмноження шкідників. Для нового поселення мурашок вибирали такі місця, які були б подібні до місць, де були розташовані материнські гнізда.

`Відомо, що лісові мурашки в критичний для них період, коли в лісі ще не має достатньої кількості комах, які служили б їм основною їжею, збирають і використовують в природних умовах солодкі виділення попелиць. Тому в природних умовах мурашки поселяються поблизу дерев з колоніями попелиць, незалежно від породного складу насаджень.

Зважаючи на це, для поселень мурашок були обрані такі місця, де поблизу були розташовані дерева, заселені попелицями.

Враховуючи також те, що мурашки люблять поселятися на старих пеньках, поточених ксилофагами, такі пеньки були завчасно завезені на місця майбутніх поселень мурашок. Намічені місця під поселення мурашок попередньо наносили на схематичні карти лісництв. Переносили мурашок у фанерних ящиках або ж бочках місткістю 80-90 л.

Перед початком роботи по штучному розселенню і розмноженню мурашок з лісниками і лісовою охороною було проведене відповідне заняття.

Після закінчення занять і проведення всіх підготовчих робіт, бригади з лопатами, фанерними ящиками, легкими бочками виходять в ліс і приступають до розселення мурашок.

Розселюють мурашок методом переселення цілих мурашників з ділянок, де на 1 гектар було більше 5-6 мурашників, на ділянки, де мурашників небагато, розселення проводять методом відбору відводків (мал. 3) протягом декількох періодів: в квітні, в період утворення теплового ядра, тобто коли самки в мурашниках відкладають яйця (мал. 4); на початку травня, в період появи в мурашниках лялечок крилатих особин (мал. 5); у червні, коли в гніздах крилаті особини – з’являлись самки і самці до їх парувального льоту (мал. 6).

Поява самок і самців мурашок в умовах Рівненської області триває з кінця травня до половини червня. Яйця, лялечки, крилаті особини раніше з’являються у світлолюбних видів (Форміка поліктена, Форміка ексекта та інші), тому саме з них починали розселення. Розселювали мурашок рано в ранці, ще до виходу робочих особин з гнізд у ліс, або ж у день, якщо проводили ці роботи у похмурі дні при температурі не вище 10°, коли більшість мурашок сидить у гніздах. Керували роботами лісничі, їх помічники або техніки лісівники. Процес переселення нескладний: працівники лопатами наповнюють мурашинням ящики або бочки, потім закривають їх кришками і перевозять чи переносять у намічені місця.

При переселенні мурашників відводків їх розділяли на дві частини по вертикальному розрізу, одну частину мурашника брали для поселення, а другу залишали на місці. Залишену частину, яка обсунулась при відборі відводка, можна не підправляти, мурашки самі наведуть там порядок. Доставлений на місце мурашник обережно висипають нижньою частиною (основою) на землю, щоб нове гніздо мало таки ж вигляд, як і материнське.

При переселенні мурашок особливу увагу звертають на присутність у новому мурашнику-відводку крилатих особин (самок і самців). У кожному новому гнізді повинно бути не менше як декілька десятків, а той сотень крилатих самок і самців. Тому при переселенні нових гнізд-відводків половину крилатих особин або ж їх лялечок забирають разом з робочими мурашками. На нових місцях, після переселення, робочі мурашки в першу чергу ховають у мурашник всіх крилатих особин і лялечок. Потім мурашки починають наводити порядок у своїх гніздах.

За розселеними мурашниками і гніздами, з яких брались відводки, безперервно проводились спостереження. Материнські гнізда, після взяття від них відводків, не послабилися, робочі мурашки за декілька днів полагодили свої гнізда і ще з більшою активністю починали полювати на комах. При оптимальних умовах і достатній кількості їжі, переважно за два роки, популяція материнського гнізда зростає до попереднього розміру.

У нових місцях мурашки після оформлення своїх гнізд починають знайомитись з місцевістю, завойовують собі у інших мурашок територію і приступають до полювання за комахами. Спостереження показали, що на нових місцях мурашки з такою ж агресивністю полюють на комах, як і на старому місці.

При переселенні мурашок намагаються розміщувати їх в таких насадженнях, які за складом, віком і повнотою були б подібні до тих, де мурашки жили до переселення: з соснових насадженнях їх поселяють в соснові ліси, з ялинових – у ялинові, а з листяних – у листяні або змішані насадження. Враховуються і екологічні умови: тінелюбні види Форміка руфа і Форміка нігриканс намагаються поселяти в більш затінені листяні або змішані насадження з підліском. Світлолюбних – Форміка поліктена і Форміка ексекта, навпаки, поселюють в хвойні і змішані ліси, на більш освітлені сонцем ділянки, поблизу узлісь, прогалин, доріг, просік. Якщо відводки беруть з колоній мурашників, то їх поселяли групами, ніби створюючи нову колонію, щоб якнайменше порушувати спосіб життя мурашок при переселенні. Крім того, групове поселення мурашників сприяє зустрічі самок і самців під час парувального льоту.

Найкраще приживаються мурашки в насадженнях, де були проведені рубки догляду перед самим переселенням або ж за рік до цього. Мурашки, переселені на дуже старі пні, не приживаються.

Мурашки, переселені на відстань 20-30 метрів від материнських гнізд, майже всі повертаються у старі материнські гнізда. Відводки мурашок, переселені від материнських гнізд на віддаль 100-150 метрів і більше, приживаються краще. В листяних місцях спостерігалась міграція мурашок у пошуках дерев з попелицями. Таке мігрування найчастіше спостерігалось в листяних лісах. Найкращим періодом для переселення всіх видів мурашок є ранньовесняна пора. В цей час мурашки менше мігрують і скоріше приживаються. Менше мігрують мурашки; поселені близько з колоніями попелиць, або ж біля свіжих пеньків листяних порід, які служать їм природним постачальником солодкого деревного соку (пеньки берези, липи та інших.). За таких умов якщо навіть і були міграції, то дуже незначні.

Були випадки, коли мурашки виду Форміка поліктена, переселені в глибину насадження в затінені місця, через деякий час переселювались на узлісся, прогалини і просіки, тобто на більш освітлені місця.

Для нормального життя мурашок температура у лісі повинна становити 18-25°, а відносна вологість повітря – 50-75%. Спостереженнями встановлено, що при несприятливих умовах мурашки також періодично мігрують. Наприклад, у посушливе літо 2001 року деякі мурашки Форміка поліктена (світлолюбні) залишили свої гнізда і переселились у більш затінені місця. Спостерігався перехід мурашок, викликаний ростом насаджень, по мірі збільшення і зімкнення крон дерев та затінення ними ґрунту. Мурашки переселялись ближче до узлісь, просік, доріжок і галявин або ж переходили в молоді насадження.

Розселювали їх з розрахунку 5-6 гнізд на гектар насадження. Але ця норма залежить від конкретних умов. При встановленні кількості мурашників на один гектар необхідно брати до уваги склад насадження, освітлення лісу, зімкнення крон і їх розмір, вік насадження, наявність ентомофауни, яка підлягає знищенню, наявність іншої корисної фауни в лісі – хижаків та паразитичних комах. Особливо важливо враховувати види мурашок та їх агресивність щодо знищення шкідливих комах. Наприклад, при переселені мурашок виду Форміка поліктена, як найбільш агресивного і найбільш придатного до штучного розселення виду, можна орієнтовно на один гектар середньовікового насадження поселяти 4-5 гнізд, а при поселені видів Форміка руфа, менш схильного до природного розмноження і менш агресивного до знищення комах, на один гектар слід розміщувати по 6-8 мурашників. Крім того, при розселені мурашок необхідно враховувати і кліматичні умови місцевості, наявність вологи, характер рослинності, а також ворогів мурашок.

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 43

Безкоштовна робота

Закрити

Біологія мурашок і їх вплив на стан лісу

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.