Ентомологія 4
План
1. Гемолімфа, її склад і функції.
2. Гемоцити, їх типи і функції, значення для линяння, перетворення, захист організму від патогенних мікроорганізмів і паразитів. Циркуляція гемолімфи.
3. Дихання. Система трахей та їх будова. Трахеоли.
4. Будова дихальця і його функції. Залози та інкреція.
5. Гормони. Перспективи використання ювенільного гормона і ювеноїдів проти шкідників.
6. Екскреція і водно-солевий баланс.
7. Жирове тіло. Будова, склад, значення і функції на різних стадіях розвитку, розмноження, процес виділення під час анабіозу.
8. Нервова система. Будова нервової системи.
3. Дихання. Система трахей та їх будова. Трахеоли.
Складається з великої кількості дуже розгалужених повітроносних трубок – трахей, які пронизують все тіло; трахей відкриваються назовні отворами – дихальцями, або стигмами, мілкі розгалуження трахей утворюють трахейні капіляри – трахеоли. У деяких комах окремі великі трахейні стовбури утворюють великі розширення – повітряні мішки.
Трахеї, починаються на поверхні тіла дихальцями, багаторазово галузяться всередині тіла, оплітають тканини і органи, входять всередину окремих клітин. Мають ектодермальне походження, стінки їх подібні до шкірних отворів; всередині вистлані хітиновою інтимою, яка відповідає кутикулі шкіри, підстилаються шаром клітин – продовженням шкірної гіподерми.
Інтима утворює на внутрішній поверхні ниткоподібні потовщення – тенідії, які знаходяться у вигляді спіралі в стінці трахей; вони перешкоджають сплющуванню трахей при русі і вигинах тіла, тобто забезпечують нормальну роботу трахей.
Розташування трахей всередині тіла різе у різних комах, але у крилатих комах виникає ряд повздовжніх стовбурів, а також поперечні перемички між ними. Це забезпечує трахейний зв’язок між сегментами і між бічними сторанами тіла.
Трахеоли – тонкі закінчення діаметром 0,200,3 мкм. Стінки їх мають спіральні або кільцеподібні тенідії, видимі в електронний мікроскоп. Трахеоли знаходяться в середині великої зірчастої клітини, форма якої виникає внаслідок витягування її по окремим трахеолам, і вважаються внутрішньоклітинною структурою.
Повітряні мішки – це розширення деяких стовбурів, відрізняються від нормальних трахей відсутністю спіральних потовщень (відомі у двокрилих, жуків, саранових, бджіл і інших).
4. Будова дихальця і його функції. Залози та інкреція.
Дихальця, або стигми, розташовуються по боках сегментів і є метамерними утвореннями: в принципі, кожний сегмент має по парі дихалець – по одному з кожного боку. Дихальця зникли на головних сегментах, на одному з сегментів грудей і на вершинних сегментах черевця; в нормі кількість дихалець у комах нараховуюють до 10 пар – дві пари грудних і вісім пар черевних. Така трахейна система називається голопнейстичною, характерна для більшості імаго і личинок комах з неповним перетворенням.
У деяких вищих комах, особливо у їх личинок і лялечок кількість дихалець скорочується, це геміпнейстична система, чка поділяється на декілька варіантів:
перипнейстичний тип – на грудях лише одна пара дихалець;
амфіпнейстичний тип – одна пара грудних і 2-3 пари на передніх сегментах черевця;
метапнейстичний тип – розвинута лише одна пара дихалець на кінці черевця.
Існує апнейстична система, яка харатеризується відсутністю дихалець; повітря проникає в замкнену трахейну систему через поверхню тіла або через особливі вип’ячування – трахейні зябра. Цей тип властивий більшості личинкам, що живуть у воді, личинкам деяких паразитичних комах – їздціцв і мух-тахін.
Дихальця складаються з отвору, кільцеподібного склериту – рами, або перитреми; за отвором знаходиться особлива камера – атріум, замикаючого апарату (зовнішнього або внутрішнього). Атріум немає спіральної викладки (тенідій), є передвір’ям в стигмальну трахею і має фільтрувальний апарат (представлений розгалуженими волосками, що відходять від стінок атріума, утворює так зване фільтрувальне сито), запобігає засміченню дихальної системи.