Провідна мережа призначена для прийому надлишкових поверхневих та ґрунтових вод з регулюючої і огороджуючої мереж і своєчасного їх відведення у водоприймач.

До складу провідної мережі входять магістральні канали та їхні відгулуження, транспортуючі збирачі, відкриті і закриті колектори.

Канал - штучне русло правильної геометричниї форми з похилом дна і безнапірним рухом води.

Відкриті провідні канали частково приймають надлишкову воду безпосередньо з осушуваної території. Але більша частина води надходить у провідну мережу через регулюючу і огороджуючу мережі. І лише у деяких випадках (наприклад, вузькі заплави або болота з потужністю торфу до 1,5 м, які підстилаються добре водопроникними пісками) більш глибокі відкриті провідні канали можуть знижувати ґрунтові води на необхідну глибину без влаштування додаткової регулюючої мережі.

Велика провідна мережа виконується відкритою, а менша — закритою (на ділянках гончарного дренажу) або відкритою (на потужних торфовищах, що осушуються кротовим дренажем).

Магістральний канал з'єднує осушувальну систему з водоприймачем і є найвідповідальнішою частиною провідної мережі. При проектуванні його у плані необхідно додержувати таких правил.

1. Магістральний канал повинен приймати воду з будь-якої ділянки осушуваної території. Тому його прокладають по найнижчих відмітках осушуваної площі і по тальвегах. На болотах з потужними торфовищами магістральний канал проектують переважно по місцях з найбільшою глибиною торфу для того, щоб після осідання торфу його траса проходила по найнижчих ділянках «майбутнього рельєфу» болота.

2. Магістральний канал повинен мати по можливості найменшу довжину. Для цього його трасу намічають за напрямком найбільших похилів поверхні землі.

3. Якщо посередині осушуваної території протікає річка, магістральний канал проектують по руслу річки. При наявності звивистих ділянок намічають випрямлення їх з метою зменшення довжини магістрального каналу і утворення порівняно вирівняних осушуваних ділянок.

4. Магістральний канал повинен мати найбільшу стійкість на розмив та замулення. Цій вимозі відповідає трасування каналу по найстійкіших ґрунтах в напрямку течії паводкових вод. За такими ж міркуваннями магістральний канал намагаються прокладати по можливості повністю у торф'яному ґрунті, обходячи піщані ґрунти та замулені озера, що зустрічаються на шляху каналу.

5. Магістральний канал повинен впадати у водоприймач у тому місці де є стійкі і прямолінійні береги, а також достатня пропускна здатність русла.

При проектуванні траси магістрального каналу необхідно враховувати розміщення на даній території населених пунктів, границь землекористувачів та угідь, доріг і лісонасаджень.

Бокові провідні канали (транспортуючі збирачі і відкриті колектори) проектують у плані також по пониженнях місцевості, по границях господарств і полів сівозмін, вздовж доріг і лісових смуг.

Відстань між провідними каналами визначається умовами розміщення на осушуваній території закритої осушувальної мережі. Для створення умов для використання сучасних сільськогосподарських машин відстань між відкритими колекторами приймають не менше 200…300м.

Транспортуючі збирачі звичайно проектують з відстанями від 800 до 1500м, а відкриті колектори – через 250…400м. При цьому осушувальні ділянки між відкритими каналами будуть мати площу від 30 до 60 га.

Розміщення осушувальної мережі у плані і у вертикальній площині необхідно також пов’язувати з підземними комунікаціями (водо-, газо-, і нафтопроводами, кабелями та ін.), проходами під мостами залізниць та шосейних доріг, з наземними лініями електропередач.

Всі канали у плані повинні бути прямолінійними з мінімальною кількістю поворотів. Допускаються кути поворотів до 60...80°. На поворотах канали закруглюються радіусом =10В для незакріплених русел і = 5В для закріплених русел, де — ширина каналу по верху.

Спряження у плані невеликих бокових каналів між собою і з великими каналами роблять під прямим кутом; з умов обробки ґрунту допускається мінімальний кут 60°. Великі канали між собою краще з'єднувати під кутом 60°, а з водоприймачем — під кутом 45°.

Під магістральні канали та їх вітки відводяться смуги, що дорівнюють ширині каналу по верху і п'ятиметровим смугам для проїзду з кожного боку каналу. Вздовж відкритих колекторів, як правило, проїзди не передбачаються і смуги відчуження приймаються шириною до 1 м; вздовж транспортуючих збирачів передбачається з одного боку смуга для проїзду — 5 м, а з другого — смуга без проїзду — 1 м.

Закриті колектори проектують у першу чергу по тальвегах та інших пониженнях місцевості. При великій довжині схилів на них призначаються додаткові колектори на відстанях від 200 до 400 м, що забезпечують одно- або двостороннє підключення дрен. Якщо по тальвегах і улоговинах спостерігається значний поверхневий стік (при площі водозбору понад 15 га), то трасу колектора зміщують від осі тальвегу на вище місце (10...20 см) для того, щоб не розмивалась траншейна засипка. При більших дренажних витратах і відсутності труб великого діаметра іноді проектують два паралельних колектори з відстанями 10...15 м.

Конструкції каналів і форма поперечного перерізу їх повинні забезпечувати найбільшу стійкість і максимальну пропускну здатність.

Форма поперечного перерізу осушувальних каналів може бути трапецієвидною або параболічною (рис. 1).

Рис. 1. Поперечний переріз осушувальних каналів

а – трапецієвидної форми;

б – параболічної форми

Для більшості осушувальних каналів приймають простішу і зручнішу у будівництві та експлуатації трапецієвидну форму поперечного перерізу. Для забезпечення стійкості каналів їх укоси повинні бути не крутіші кута природного укосу ґрунту у насиченому водою стані і при природному зчепленні його часточок. Якщо запроектувати крутіші укоси, то при насиченні ґрунту водою можуть спостерігатись опливан¬ня їх у зоні виходу фільтраційного потоку або навіть зсуви.

Проте канал трапецієвидної форми має неоднакову стійкість за глиби¬ною — у верхній частині його, де ґрунти сухіші, укоси можуть бути крутішими, а у нижній частині каналу, особливо у зоні виходу ґрунтових вод, стійкість укосів різко знижується.

Рівностійкішому поперечному перерізу відповідає параболічна форма, при якій коефіцієнт закладання відкосів збільшується за глибиною, і тим більше, чим більший параметр параболи р.

Необхідне значення параметра параболи р приймається не менше 4...8 і визначається з рівняння .

Ширина каналу параболічного перерізу визначається за формулою , а фактичне закладання укосів на будь-якій глибині:

У цих формулах - допустимий для розглянутих грунтів коефіцієнт закладання укосів; - глибина води у каналі при побутових або меженних витратах, м; - ширина перерізу каналу на глибині , рахуючи від дна, м.

Поперечний переріз параболічної форми приймається для великих осушувальних каналів (при >5 м) і водоприймачів, що проходять у слабкостійких ґрунтах.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 9

Безкоштовна робота

Закрити

Спряження каналів у вертикальній площині

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.