Документознавство 1
План
1. Поняття про документ. Основні вимоги до документів.
2. Типові граматичні помилки в ділових паперах.
3. Особливості стилю сучасного ділового письма.
4. Типові лексичні помилки при укладанні тексту ділових паперів.
5. Загальні вимоги до зовнішнього оформлення документів.
6. Особливості офіційно-ділового стилю.
7. Правопис слів з апострофом.
8. Правопис слів з м'яким знаком.
9. Правила літературної вимови в усному діловому мовленні
10. Правопис прізвищ.
Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово «сторінка» не пишеться, а також біля цифр не ставляться ніякі позначення.
Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, а парні — у лівому верхньому кутку аркуша.
Поля. Верхнє і нижнє 20мм, ліве 30мм, праве 10мм.
6. Особливості офіційно-ділового стилю.
Офіційно-діловий стиль - це стиль, який задовольняє потреби писемного спілкування в суспільно-політичному, господарському житті, у ділових стосунках, у виробничій та іншій діяльності членів суспільства.. Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, заяв, автобіографій, протоколів, наказів, розписок та ін.
Найважливішими рисами офіційно-ділового стилю є такі:
1. Виклад інформації в діловому тексті робиться відповідно до таких принципів:
1)об’єктивність змісту,
2)повнота інформації у стислій формі,
3)логічність і послідовність,
4)обгрунтованість,
5)нейтральний тон.
2. Наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень речень.
3. Наявність реквізитів, які мають певну черговість.
4. Лексика здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні.
5. Для чіткої організації текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти.
6. У текстах часто вживаються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із зазначенням позачасовості, постійності дії (рішення надсилається, виробнича рада розглядає).
Головні ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів, широке вживання готових словесних конструкцій (у зв 'язку з, відповідно до, з метою, згідно з). Лексика стилю здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику. Синтаксис стилю характеризується вживанням речень різної будови з прямим порядком слів; запроваджується поділ тексту на пункти, підпункти.
7. Правопис слів з апострофом.
Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:
1.Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: сім'я, м'ята, п'ятниця, м'язи, ім'я, В'ячеслав. Але: свято, морквяний, мавпячий, цвях. Якщо приголосний, що стоїть перед губним, належить до префікса, то апостроф теж ставиться: зв'язок, підв'ялити, обм'яклий, розв'ючувати.
2.Після твердого р у кінці складу: подвір'я, сузір'я, з матір'ю, кур'єр, пір'їна. Якщо ря, рю, рє позначають сполучення м'якого [р'] із голосними а, у, е ([р'а], [р'у], [р'е]), то апостроф не пишеться: рясний, Рябко, буря, Рєпін.
Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: без'язикий, від'єднати, з'ясувати.
3.Після к у словах Лук'ян, і похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук, Лук'янчик, Лук'янівка тощо.
4.У складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний: двох'ярусний, чотирьох'ярусний.
Апостроф не ставиться:
1.Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, морквяний, (але: торф'яний, черв'як, верб'я).
2.Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.
3.У словах іншомовного походження: резюме, бюджет, бюро.
8. Правопис слів з м'яким знаком.
В українській мові м'якість приголосних передається м'яким знаком (ь).
М'який знак пишеться:
1 після приголосних д, т, з, с, дз, ц, л, н у кінці слова та складу, якщо вони передають м'які звуки: тінь, молодь, сіль, суть, загальний, близько, восьмий;
2 після м'яких приголосних у середині складу перед о: трьох, льон, сьогодні, сьомий, чотирьох;
3 у суфіксах: -зьк, -ськ, -цьк; -зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цькс; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -цьки, -ськи: київський, український, близький, близькість, людськість, військо, козацький, по-українськи;
4 у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: маленький, корівонька, тихесенький, тонюсінький;
5 після м'якого звука л перед наступним м'яким: їдальня, ковальський, спільність;
6 у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: учениць, друкарень;
7 у дієслівних формах дійсного та наказового способів: будується, робиться, роблять, будьте, станьте, зробіть, напишіть, накресліть.
В словах іншомовного походження м'який знак пишеться після м'яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо, а також перед я, ю, є, які читаються як [йа], [йу], [йе]: конферансьє, пасьянс, ательє, барельєф, мільярд, каньйон, Нью-Йорк, Ньютон тощо.
М'який знак не пишеться:
1 після р у кінці складу або слова: перевірте, друкар, секретар, тепер, Харків (виняток: Горький);
2 між подовженими м'якими приголосними: життя, каміння, ллється, буття, знаряддя;
3 у прізвищах із суфіксами -ченк(о), -чук, -чишин: Марченко, Радчук, Федорчук, Грінчишин;
4 після ц у кінці слів іншомовного походження: шприц, палац, кварц;
5 після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, інший, камінчик та ін.