Велике значення надається проведенню оздоровчих заходів. З метою загартування діти повинні займатися фізкультурою в спортив­ному одязі (труси, майка, тапочки). У теплу пору року заняття проводять на вулиці. Це рекомендується робити і взимку, але тільки за умови високого ступеня загартування дітей, наявності відповід­ного одягу й оптимального чергування швидких І повільних рухів. Обов'язково двічі на день, в першій і другій його половині, організо­вують прогулянки й ігри для дітей на вулиці загальною тривалістю не менше ніж 3-4 години за будь-якої погоди. Оздоровчі заходи необхідно проводити під постійним контролем медичного персона­лу та включати у їх структуру повітряні й сонячні ванни, водні процедури, сон на відкритому повітрі тощо.

Середні загальноосвітні школи

Існує багато типів шкіл: загальноосвітні, гімназії, ліцеї, коледжі, школи з різноманітними нахилами навчання, школи продовженого дня, школи-інтернати тощо.

Будинки шкіл розташовують на земельних ділянках з відсту­пом від червоної лінії не менше ніж на 25 м. Відстань від межі ділянки до житлових будинків повинна бути не меншою 10 м. Роз­рив між будівлями школи та житловими і громадськими - не мен­шим ніж 50 м.

Площу земельної ділянки шкіл визначають пропорційно до кількості учнів. Для початкових шкіл, кількість учнів в яких менше 40 чоловік, площа ділянки повинна становити 0,3 га; шкіл, кількість учнів в яких становить до 80 учнів — 0,5 га; для неповних середніх шкіл з кількістю учнів до 300 - 1,7 га; для середніх шкіл на 600 учнів - 2,2 га; для середніх шкіл до 800 учнів - 2,5 га; 1580 - 3,0 га та 1960 - 4,0 га; шкіл-інтернатів на 280 учнів - 2,0 га, шкіл-інтернатів на 340 учнів - 2,2 га. В умовах реконструкції площу земельної ділян­ки шкіл можна зменшити, але не більше ніж на 20 %. Територію школи обгороджують, озеленюють і розбивають на зони: навчально-дослідну, фізкультурно-спортивну, господарську та зону відпочинку. Площа озеленення повинна складати не менше 40-50 % від загаль­ної площі ділянки. По межі земельної ділянки влаштовують зелену смугу шириною не менше 1,5 м, а з боку вулиці - не менше 6 м.

Спортивну зону будують у глибині ділянки. Основними її еле­ментами є гімнастичний майданчик, який, у свою чергу, обладну­ють підвісним знаряддям (жердини, кільця, канат), гімнастичною стінкою, брусами тощо. На гімнастичному майданчику виділяють місце для виконання вільних вправ, бігову доріжку, місце для стри­бання, метання, розміщення гімнастичного знаряддя. Волейболь­ний майданчик повинен мати розміри 18x9 м, баскетбольний -26x14 м або 22x12 м, футбольне поле - 109x69 м або 90x50 м, ігровий майданчик - 25x13 м. Спортивний майданчик для гри з м'ячем слід розміщувати на відстані не менше 10 м від вікон школи або відділяти від них смугою зелених насаджень. Волейбольні, баскет­больні та інші фізкультурні майданчики можна розташовувати на віддалі не менше 25 м від стін найближчих будівель, що мають вікна. За периметром ділянки влаштовують смугу зелених насаджень.

Будівлі шкіл проектують переважно триповерховими. Склад І площі приміщень визначають з урахуванням необхідності розміщення спеціальних приміщень для організації діяльності груп продовжено­го дня. Школи повинні мати такі групи приміщень:

а) навчальні приміщення для учнів 1-3(4)-го класів;

б) навчальні кабінети для учнів 4(5)-11-го класів;

в) кабінет обслуговуючої праці;

г) приміщення навчально-спортивного і культурно-масового призначення;

д) приміщення для продовженого перебування учнів, їдальня, бібліотека, адміністративно-господарські приміщення та приміщен­ня медичного забезпечення.

Для учнів 1-4-го класів передбачається необхідна кількість ок­ремих класних кімнат, для учнів 5-11-го класів – спеціалізованихнавчальних кабінетів, обладнаних меблями, які відповідають зросту учнів. У великих школах необхідно мати по 2-3 кабінети на кожний предмет, які призначені для різних вікових груп.

У будівлях шкіл для розміщення кабінетів рекомендується використовувати переважно віковий принцип з вертикальними або горизонтальним зв'язком між приміщеннями. На першому поверсі розташовують приміщення — майстерні, кабінети військової підго­товки та технічних засобів навчання, лабораторія біології, на друго­му - кабінети для учнів 5-8 класів, на третьому - кабінети для учнів 9-11 класів. Не слід допускати розміщення навчальних при­міщень у підвальних або цокольних поверхах. На кожному поверсі та у блоці навчальних приміщень розташовують санітарні вузли для хлопчиків і дівчаток. Залежно від кліматичних умов, при вхо­дах у приміщення доцільно влаштовувати тамбури (подвійні або потрійні).

Кожну класну кімнату і навчальний кабінет розраховують на 25 чоловік для учнів 14 класів і на ЗО чоловік - для учнів 5-Й класів. Площа класних приміщень повинна бути не меншою ніж 50 м2, висота - не меншою ніж 3 м. Вхід у навчальні приміщення необхідно проектувати з боку передніх столів, або парт. Кількість приміщень, які мають вхід з боку задніх столів, або парт, не повин­на перевищувати 25 % від загальної кількості цих кімнат. У всіх школах, незалежно від кількості лабораторій, повинно бути не мен­ше трьох лаборантських приміщень (фізики, хімії і біології) площею 15 м2 кожне. Лаборантські приміщення потрібно розміщувати су-міжно з відповідними лабораторіями і з'єднувати їх дверима.

Для організації трудового навчання в школі треба обладнати:

1) комбіновані майстерні для хлопчиків 4-9 класів з обробки металу, дерева та інших видів праці площею 66 м2 з підсобним приміщенням та інструментальною кімнатою кожна площею 16 м2;

2) кабінет обслуговуючої праці для дівчаток 4-8-го класів з обробки тканини і кулінарії площею 50 м2 з підсобним приміщен­ням площею 16 м2; у середніх школах на 50 класів слід передбачи­ти 2 кабінети по 50 м2 та підсобне приміщення - 16м2.

3) майстерня для проведення практикумів 10-11-го класів пло­щею 66 м2 з лаборантською площею 16 м2.

Приміщення для трудового навчання можна розміщувати у цокольному поверсі з обов'язковим природним освітленням або в окремій споруді (у цьому випадку обладнують гардеробну та сані­тарні вузли).

Площа рекреації (місце для відпочинку учнів під час перерви) повинна складати у школах 0,6 м2 на одного учня. Для рекреації можна використовувати коридори з односторонньою забудовою, які мають ширину не менше ніж 2,8 м.

У кожній школі для організації харчування школярів є їдальня, яка повинна відповідати всім санітарно-гігієнічним вимогам.

Господарську зону рекомендується розміщувати з боку входу у виробничі приміщення шкільної їдальні суміжно з навчально-дос­лідними зонами, її потрібно забезпечити окремим в'їздом з боку вулиці. Сміттєзбірники розташовуються на відстані не менш ніж 25 м від споруди. Майданчики для розміщення смІттєзбІрників дов­кола ізолюють щільною смугою зелених насаджень шириною не менше 3 м, вони повинні мати асфальтне або цементоване покрит­тя та під'їзд до них.

Гігієнічні вимоги до дитячих меблів

Меблі дошкільних закладів та шкіл повинні забезпечувати при­родну фізіологічну позу дитини, при якій робочі операції здійсню­ються з найменшою затратою енергії м'язів і основних життєво важливих систем.

Залежно від призначення, виділяють три види дитячих меблів:

1) робочі меблі - столи, стільці, шкільні парти, шкільні лави, класні дошки, лабораторні столи, верстати тощо;

2) допоміжні меблі - шафи, вішалки, ящики;

3) меблі для сну та відпочинку - ліжка, дивани, лежанки. Основні групи меблів для дітей дошкільного і шкільного віку, їх розміри та особливості маркування наведено в таблицях 10.1 та 10.2.

Найкраще основні гігієнічні вимоги щодо шкільних меблів можна прослідкувати на класичній шкільній парті (парта Ерісмана) (рис. 10.3).

Розрізняють такі критерії гігієнічної оцінки шкільних меблів: глибина сидіння, що повинна становити від 2/3 до 3/4 довжини стегна; диференція (відстань по вертикалі від заднього краю криш від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5-6 см; дистанція сидіння (відстань по горизонталі між переднім краєм сидіння та проекцією заднього краю кришки стола на площи­ну сидіння) буває позитивною (коли є проміжок між сидінням і' заднім краєм стола), негативною (коли край сидіння заходить за край стола) і нульовою (коли краї співпадають). Найкраща дистан­ція - негативна і повинна становити 4-7 см. Дистанція спинки (відстань від спинки стільця до заднього краю кришки стола) повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на 5-6 см. Кут нахилу кришки стола оптимальний у межах від 12 до 15". При невідповідності розмірів шкільних меблів зросту учнів роз­виваються порушення постави (рис. 10.4).

Рис. 10.3. Дистанція сидіння парти:

1 - негативна; 2 - нульова; 3 - позитивна.


Рис. 10.4. Правильна (а) і неправильна посадка (б - сидіння за низьким столом; в, г-сидіння за високим столом).

Необхідно враховувати, що на поставу впливає також загаль­на маса книжок, зошитів тощо, а також зручність їх перенесення. Найкращим в цьому відношенні є ранець, який також має вагу. Фізіологічні дослідження опорно-рухового апарату дають можли­вість встановити допустиму масу щоденного навчального комплекту для учнів 1-2 класів - 1,2 кг, 3-4-х - 2,2 кг, 5-8 -х - 3,2 кг, 9-12-х -3,7 кг включаючи підручники (для початкових класів вагою до 300 г, для середніх та старших класів — до 800 г), зошити, письмові при­ладдя, ранці тощо.

У майстернях з обробки деревини і металу встановлюють 20 робочих місць. Столярні верстати випускаються з висотою 75,5,78,0 або 80,5 см, верстати для ручної обробки металу - з висотою 25,0 або 87,0 см. Тому, щоб усунути невідповідність між зростом учнів та робочим місцем, застосовують підставки розміром 55x75 см і висотою 5, 10 та 15 см. Відстань між верстатами в ряду повинна становити не менше ніж 80 см, між рядами - не менше ніж 120 см. Верстати необхідно встановлювати під кутом 45° або перпендику­лярно до вікна.

Гігієнічні вимоги до розумової праці учнів

Однією з головних умов забезпечення високої розумової пра­цездатності є міцне здоров'я, значення якого часто недооцінюють батьки та учні.

Ще видатний фізіолог М.Є. Введенський вважав, що при вміло­му розподілі розумової праці можна не тільки розвинути величезну за своєю продуктивністю діяльність, але й зберегти її на довгі роки, можливо, на все життя, а також високу працездатність мозку та високий загальний тонус організму. Дійсно, людина втомлюється не стільки від того, що багато працює, а саме через те, що працює невміло та важко.

Необхідно пам'ятати, що найголовнішою умовою забезпечен­ня високої продуктивності розумової діяльності є поступовість входження, у процес її виконання. Встановлено, що незалежно від характеру навчальної роботи впродовж перших 45 хвилин діяль­ності ступінь ефективності виконання розумової праці значно ниж­чий, ніж протягом другого і третього проміжків часу такої ж трива­лості. Тому недоцільно на першому уроці починати виконувати зав­дання з найскладніших предметів, адже організм ніби поступово мобілізує та налагоджує відповідні системи на високу функціональ­ну готовність, яка забезпечує наростання інтенсивності інтелекту­альної діяльності. Триває цей період, як правило, 40-50 хвилин.

Ще однією обов'язковою умовою забезпечення високої продук­тивності праці є рівномірність та ритмічність розумової роботи. Таким чином, реалізація зазначеного принципу передбачає вироблення раціонального ритму, що забезпечує відповідний розподіл основних етапів діяльності протягом усього часу. Саме постійний ритм зумов­лює досягнення високого рівня продуктивності праці. Підтримувативисоку працездатність неможливо і без правильного чергування праці й відпочинку, а також заміни одних форм діяльності іншими.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Гігієна дітей та підлітків

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.