Зміст

Характеристика й організація робочих місць

Види робочого простору і робоча поза працюючого робітника

Характеристика й організація робочих місць

У процесі трудової діяльності людина-оператор взаємодіє з технічними засобами. Ергономічні вимоги до них визначають конструкцію, організацію і компонування робочих місць - цілісних одиниць виробництва, в яких наявні три основних елементи: предмет праці, знаряддя праці та суб'єкт праці. Конструктивні властивості технічних засобів мають бути узгоджені з можливостями людини виконувати робочі операції у нормальних і аварійних роботах. Цього можна досягти, якщо враховувати антропометричні, біомеханічні, психофізіологічні й інші властивості працюючої людини, вимоги техніки безпеки, дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і вимог, а також вимог технічної естетики.

При організації робочих місць необхідно керуватися принципом економічності, що орієнтує на оптимізацію чинників, пов'язаних з особливостями технології (використання оптимальних технічних засобів, рівень автоматизації і т. ін.), організації праці (спеціалізація, кооперація, суміщення професій), економічності використання матеріальних цінностей та ресурсів (площ, матеріалів, електроенергії і т. ін.). При оснащенні робочого місця і виборі його габаритних розмірів слід дотримуватися модульного (функціонально-вузлового) принципу, що передбачає використання єдиної для даного типу робочих місць базової конструкції.

Просторова організація робочого місця забезпечує відповідність планування робочого місця до санітарних і протипожежних норм та вимог, безпеку працівників, відповідність просторових співвідношень між елементами робочого місця до антропологічних, біомеханічних, фізіологічних, психофізіологічних можливостей працюючої людини.

На робочому місці мають бути тільки ті технічні засоби, що необхідні для виконання робочого завдання. Засоби і предмети праці доцільно розміщувати у межах досяжності. Засоби, які часто використовують, потрібно розміщувати ближче до основного технологічного обладнання і до робочого сидіння. Предмети праці, що використовують у послідовних робочих операціях, треба розміщувати у відповідній послідовності і так, щоб не доводилося перекладати предмети з однієї руки в іншу.

Робоче місце характеризують граничні розміри зовнішніх контурів робочого місця. Габаритний об'єм його визначають як суму об'ємів, зайнятих основним виробничим обладнанням, орг- і техоснащенням, об'ємом простору, необхідного для виконання людиною або бригадою основних та допоміжних операцій, проходів і підходів до основних елементів робочого місця, а також до об'єму «мертвого» простору, що створюється неправильними формами вказаних об'єктів.

Компонувальні параметри робочого місця характеризують положення окремих елементів робочого місця один відповідно до іншого і працюючої людини. Вони дозволяють поєднати параметри всіх елементів робочого місця у систему з єдиними базами відліку. Компонувальні параметри мають забезпечувати можливість переміщення працюючої людини, досяжність елементів обладнання із різних положень тіла і робочих поз, потрібну величину зусиль та напряму робочих рухів. Компонувальні параметри можуть бути розраховані на основі даних динамічної і статичної антропометрії. Регулювати компонувальні параметри можна шляхом зміни вільних параметрів деяких рухомих елементів робочого місця (підставки для ніг, сидіння, педалі) щодо працюючого.

Вільні параметри окремих елементів робочого місця й обладнання не мають загальних баз відліку з іншими елементами. Вільні параметри можуть бути постійними і змінними (регульованими). До останніх належать висота і кут нахилу підставки для ніг, висота сидіння та стінки, кут нахилу спинки і поруччя, рухомість спинки вперед-назад.

Загальні ергономічні вимоги до індивідуальних робочих місць, що визначають взаємне розташування елементів робочого місця, викладені у ГОСТ 22269-76, ГОСТ 12.2.033-78.

Робоче місце складається з пульта управління, засобу відображення інформації, органів управління, засобів зв'язку і крісла людини-оператора.

Пульт у правління, як було вже сказано, - основний функціональний елемент робочих місць з автоматизованим управлінням. При роботі за пультом управління оператор може отримувати інформацію з контрольно-вимірюваних приладів, що розміщені на пульті. На пультах розміщуються й органи управління. Панелі пульта, які є його робочою поверхнею, можуть бути по-різному орієнтовані у просторі залежно від положення тіла працюючого.

Горизонтальні і похилі панелі різної форми (прямокутні, трапецевидні, напівкруглі, багатогранні) кращі для роботи сидячи. Вертикальні панелі для роботи у положенні стоячи використовують у тих випадках, коли їх ширина більша 1500мм.

Слід надавати перевагу похилій панелі над горизонтальною. Засоби відображення інформації доцільно розмішувати на вертикальних панелях, а органи управління - на похилих (10 - 20° до горизонтальної площини) і горизонтальних.

Розміщення панелей під кутом одна до одної (у вертикальній площині) дозволяє збільшити протяжність засобів відображення інформації й органів управління щодо глибини та висоти.

Загальні ергономічні вимоги до пультів управління встановлені Держстандартом 23000-78.

При конструюванні та розміщенні робочих місць потрібно передбачити заходи, що не допускали би передчасну втому оператора і запобігали би виникненню у нього психологічного стресу та появі помилкових дій. Тому при конструюванні робочих місць слід дотримуватися такі основних умов:

— достатній робочий простір для оператора, що дозволяє здійснювати всі необхідні рухи і переміщення при експлуатації й обслуговуванні обладнання;

—достатні фізичні, зорові та слухові зв'язки між оператором й обладнанням, а також між операторами;

— оптимальне розміщення робочих місць у приміщеннях, а також безпечні та достатні проходи;

— оптимальне розміщення засобів відображення інформації й органів управління обладнанням;

— необхідне природне і штучне освітлення;

— допустимий рівень шуму та вібрації.

В особливих випадках мають бути передбачені необхідні засоби захисту персоналу від радіаційної, токсичної, електромагнітної й інших небезпек.

Конструкція робочого місця має забезпечити швидкість, простоту й економічність технічного обслуговування у нормальних і аварійних умовах. При організації робочого простору необхідно враховувати основні антропометричні і біомеханічні дані такого контингенту людей, якому доведеться експлуатувати робоче місце. Найважливішими характеристиками робочого простору є зони досяжності (рис. 2).

У горизонтальній площині виділені зони легкої досяжності та зона максимальної досяжності (окреслена дугами витягнутих рук). У зонах легкої досяжності можливі найбільш швидкі, точні та найменш стомлюючі рухи. Сектор досяжності для кожної руки має кут 180°.

При організації робочого простору необхідно враховувати:

— ступінь рухомості оператора (робота сидячи, стоячи чи сидячи-стоячи);

— конфігурацію і спосіб розміщення панелей індикаторів й органів управління;

— потребу в огляді робочого пульта;

—необхідність використання робочої поверхні для писання або інших робіт;

— простір для ніг оператора при роботі сидячи.

При роботі оператора у положенні сидячи рекомендують такі параметри робочого простору: ширина - не менше 700 мм; глибина - не менше 400 мм; висота робочої поверхні стола над підлогою - 700-750 мм (рис. 3).

Рис.2. Зони досяжності в горизонтальній площині.

Якщо потрібно мати поверхню для писання, то вона повинна бути не менша ніж 400 мм у глибину і не менша ніж 600 мм у ширину.

Під робочою поверхнею має бути передбачений простір для ніг: висотане менше 600 мм, ширина - не менше 500мм, глибина - не менше 400 мм.

При необхідності огляду робочого пульта його висота не повинна перевищувати 1200 мм.

Крісло оператора має забезпечувати надійну опору для тіла із врахуванням дій, які виконує оператор. Висоту сидіння треба регулювати у межах від400 до 550мм (рис. 3).

Під час вибору типу робочого сидіння враховують специфіку роботи, обсяг робочого простору, просторові співвідношення з іншими елементами робочого місця, вид робочого місця, можливість зміни робочих поз, робочого положення, величину зусиль, що розвиваються, діапазон рухів частин тіла, наявність вібрації, умови безпеки.

Робочі сидіння мають забезпечувати положення тіла, при якому навантаження на м'язи буде оптимальним. При цьому треба створювати опору для хребта і таза, а також передбачати можливість вільного переміщення корпуса та кінцівок, зручність усаджування і вставання. Робочі сидіння мають вільно перемішуватися щодо робочої поверхні, фіксуватися у просторій зоні обертання і мати регульовані параметри. Щодо автоматизованих робочих місць то найпоширенішим сидінням людини-оператора є крісло, загальні ергономічні вимоги, типи і конструктивні параметри якого подані у ГОСТ 21889-76.

Рис. 3. Робоче місце оператора.

Відповідно до засобів відображення інформації колективного користування (екранів, табло, планшетів), робочі місця розміщують так щоб кут спостереження у горизонтальній площині був найбільше 45° до нормалі екрана (табло), якщо екран плоский. Найкращі умови спостереження створюються у тому випадку, коли кут огляду дорівнює 30° (± 15° до нормалі екрана).

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 12

Безкоштовна робота

Закрити

Характеристика й організація робочих місць

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.