План

1. Культ Прекрасної Дами в ліриці трубадурів 

2. Лірика мінезингерів та основні її напрямки 

3. Лицарський роман та його особливості. Основні тематичні цикли лицарських романів 

4. Артурівські романи 

5. Психологізм роману про Тристана та Ізольду. Основні образи твору. 

6. Поезія вагантів: тематика, основні жанри, найвідоміші представники

4. Артурівські романи

Упродовж століть надзвичайно популярними були так звані артурівські романи (або романи Круглого Столу), пов»язані з іменем легендарного короля кельтських переказів. Сказання про короля Артура зародилось у глибоку давнину, коли у кельтів складались сказання про героїв племені. Саме ім»я Артура з»явилось у переказах пізніше- в епоху запеклої боротьби кельтів з англами та саксами (У-УІ ст.). Він виступав у переказах як могутній володар усієї Британії і значної частини Європи. Використовуючи кельтські перекази, Гальфред створює повний чудес життєпис доблесного і мудрого короля. В 11555 р. «Історія» Гальфреда була перекладена норманським трувером Васом французькою мовою, який у свою чергу послужив джерелом для англосаксонського «Брута» Лайамона (1203). Був виконаний і валійський переклад, що зробило ім»я Артура ще популярниіним. Використовуючи бретонські перекази, Вас увів до тексту чимало доповнень, особливо з лицарського побуту, а головне- реалію круглого столу: Артур начебто велів поставити у своєму замку круглий стіл, щоб на бенкеті не було почесних і непочесних місць, щоб усі почували себе рівними. В текстах Гальфреда і Васа старовинні перекази піддавалися обробці в дусі ідеології свого часу.

Зокрема, намагання правителів тримати в покорі своїх часто непокірних васалів втілено в ідеї співдружності короля Артура і лицарів Круглого столу. Двір Артура і його чарівної дружини Генієври зображений як осередок лицарського світу. Кожен благородний рицар мріє бути прийнятим тут, щоб навчитися куртуазії, проявити свою ратну доблесть у подвигах і авантюрах. Крім короля і королеви, в артурівські романи перейшли й інші персонажі з їхнього оточення:племінник короля Говен, безстрашний лицар і Дон Жуан;фанфарон і невдаха сенешаль Кей,підступний Модрет, фея Моргана, чаріввник Мерлін та ін. Сюжетна модель Гальфреда-Васа виявилася надзвичайно продуктивною.На її основі європейськіавтори створили сюжетно різноманівтні яскраві варіанти.

Найбільш відомим творцем артурівського роману вважається французький епік КРЕТЬЄН ДЕ ТРУА (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІІ ст.)

Він створив новаторський у проблематичному і художньому відношенні тип роману, який найбільше задовольняв запити того часу.Кельтські перекази були використані Крет»єном як сирий матеріал, який він переробив, вклавши в нього цілковито інший зміст. Рамка артурівського двору, взята з хроніки Гальфріда,послужила лише декорацією, на тлі якої він розгортав картини життя сучасного йому лицарського суспільства, висуваючи і вирішуючи важливі питання, які повинні були хвилювати суспільство. Ця проблематика панує в романах Крет»єна над найзахоплючішими пригодами і яскравими образами. Але спосіб, яким Крет»єн пропонує вирішення тієї чи іншої проблеми, вільний від будь-якого резонерства і моралізаторства, оскільки він бере внутрішні правдоподібні ситуації і насичує свою дуже жваву оповідь влучними спостереженнями і колоритними деталями.


5. Психологізм роману про Тристана та Ізольду. Основні образи твору.

Автор цього роману досить точно відтворив всі подробиці кельтської повісті, зберігши трагічне фарбування, і тільки замінив майже всюди появу кельтських вдач і звичаїв рисами фр. лицарського побуту, із цього матеріалу створив повість, пронизану загальним почуттям і думкою. Успіх роману обумовлений головним чином тієї особливої ситуації, у яку поставлені герої, концепцією їхніх почуттів. У стражданнях, які випробовує Тристан видиме місце займає болісну свідомість безвихідного протиріччя між його пристрастю й моральними підвалинами суспільства, обов’язковими для нього самого

Любов Тристана й Ізольди представляється авторові нещастям, у якому винне любовне зілля. Але разом з тим він не приховує співчуття цієї любові, зображуючи в позитивних тонах тих, хто сприяє їй. І виражаючи явне задоволення із приводу невдач або загибелі ворогів закоханих. Цей мотив служить лише цілям маскування його почуттів, про справжню спрямованість його симпатій чітко говорять худ. образи роману. Не доходячи до відкритого викриття феодально-лицарського ладу з його гнітом і забобонами автор внутрішньо відчував його неправоту й насильство

Образи роману заключающиеся в ньому – прославляння любові, що сильніше смерті й не бажає зважати на встановлену ієрархію, ні із законамицеркви. Об’єктивно містять у собі елементи критики основ цього суспільства. (Готфрид Страсбургский – найбільш значна обробка тексту). Композиція. У лицарських романах композиція звичайно лінійна – події випливають одне за іншим. Тут ланцюг ламається + симетрія епізодів. Кожному епізоду на початку роману відповідає дзеркальне відбиття в більше похмурих тонах:історія народження Т. – оповідання про смерті; вітрило Морольда (перемога, радість) – вітрило Ізольди (навмисний обман, смерть), отрута Дракона, від якого виліковує И. – рана від отруєної зброї, але И. поруч немає й т. д.

Концепція любові й характер конфлікту. Любов представлена тут як хвороба, що руйнує сила, над якою сила людини не владне (це древнє міфологічне подання). Це суперечить куртуазному розумінню любові. Смерть над нею теж, до речі, теж не владна: з могил виростають два дерева й сплітаються галузями. Конфлікт між боргом і почуттям (прямо трагедія классицистов! Правда, у підручнику це названо не догом, а суспільною мораллю. Судите самі, що вам ближче.): Т. не повинен любити Ізольду, тому що вона дружина його дядька, що його виховував і любить як рідного сина, і довіряє у всьому (у тому числі й у добування Ізольди). А Ізольда теж не повинна любити Т., тому що замужем. Відношення автора до цього конфлікту двоїсте: з однієї сторони він визнає правоту моралі (або боргу), змушуючи Т. мучиться свідомістю провини, з ін. – співчуває їй, зображуючи в позитивних тонах усе, що сприяє цій любові

Ізольда Белорукая — персонаж сказань про Тристана й Ізольду, сестра герцога Каердина, дружина Тристана. Одруження Тристана та Ізольди особливо докладно осмислюється в романі Тома, де автор докладно аналізує, чому Тристан вирішив женитися й чому саме на Ізольді. Особливу роль тут зіграли ім’я: Тристан намагається замінити одну И. інший Немаловажної виявляється й краса И. Белорукой. Крім того, Тристана терзає ревнощі, він страждає при думці, що його кохана належить іншому. Бажаючи відволіктися від думок про Ізольду Білявої й почасти прагнучи заподіяти їй біль, він вирішує женитися, але, залишившись із юною дружиною наодинці, розуміє, що не може забути першу Ізольду. Тристан пояснює свою слабість хворобою, і Й. залишається безневинної.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Зарубежная литература 9

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.