План

1. Збірка «Старша Едда»: основні тематичні цикли 

2. Зіставлення героїчних пісень старшої едди та німецького героїчного епосу 

3. Загальна характеристика героїчного епосу доби зрілого Середньовіччя 

4. Розвиток героїчного епосу у Франції та його основні цикли 

5. «Пісня про Роланда» як французький героїчний епос. Історична правда та вигадка 

6. Сюжетно-композиційні особливості «Пісні про Роланда»

1. Збірка «Старша Едда»:основні тематичні цикли

«Старша Едда» — найдавніша збірка епічних творів ісландської літератури. «Старша Едда» поєднує численні міфи й легенди скандинавського культурного простору часів Середньовіччя.

Героїчні пісні «Старшої Едди» відтворюють давній ступінь розвитку епічної поезії. Більшість цих пісень виникло на матеріалі героїчних сюжетів, що склалися у континентальних германців (ґотів, франків, бурґундів) ще в епоху великого переселення (про загибель Нібелунґів, сказання про Зіґфріда тощо). Ці пісні у свій час (певно в VI–VII ст.) потрапили до Норвегії, а пізніше — до Ісландії, де зазнали місцевої поетичної обробки. У зміст старих переказів було введено нових персонажів, зроблено психологічні поглиблення. Імена набули скандинавського звучання: Зіґфрід перетворився на Сіґурда, Ґунтер — на Ґуннара, Крімгільд — на Ґудрун, Атілла — на Атлі тощо.

Героїчні пісні «Едди» виникали в різні часи. Декілька пісень можуть бути прикладами героїчної пісні ще часів великого переселення («Стара пісня про Сіґурда», «Стара пісня про Атлі»). Поряд з ними існують нові, вже скандинавської форми пісні, але різного ступеня давності, й тому в них проявився різний світогляд. В найдавніших піснях відбито пережитки матріархату, коли кровні зв'язки панували над іншими зв'язками. Так, Ґудрун («Друга пісня про Ґудрун») вбиває своїх синів та чоловіка Атлі — це помста за вбивство чоловіком її братів. У німецькому ж варіанті цього сюжету («Пісня про Нібелунґів», 1200 p.), який остаточно сформувався в умовах феодалізму, навпаки, Крімгільд (Ґудрун) підступно вбиває своїх братів, помщаючися за смерть чоловіка.

У пізніших текстах «Едди» значимою стає тема кохання. Їй присвячений ісландський сюжет про зустріч Брюнгільд та Сіґурда, про почуття, що спалахнуло між ними («Уривок із пісні про Сіґурда»). Цей ісландський варіант психологічно пояснює ненависть Брюнгільд до Сіґурда й бажання йому смерті за те, що він, не бажаючи цього, зрадив її та одружився з Ґудрун. Тоді як у німецькій «Пісні про Нібелунґів» не зовсім зрозуміло, чим ображена Брюнгільд.

Характерно, що в еддичній поезії жінка виступає нарівні з чоловіком, не поступаючись йому ані в мужності, ані в рішучості. Саме її характер і вчинки найчастіше зумовлюють весь хід подій, особливо в здійсненні помсти, яка вважалась вищим обов'язком людини. Головна тема героїчних пісень — мужність людини перед обличчям невблаганної долі. Герой знає, що чекає на нього, але, не вагаючись, іде назустріч неминучості. За тогочасним уявленням, найвище благо — це слава про подвиги і честь, тільки вони залишаються у пам'яті людей.

Еддичний вірш, як і пам'ятки західногерманської поезії («Пісня про Гільдебранда» та «Беовульф»), заснований на алітерації. «Старша Едда» має народно-поетичну основу. В ній присутні елементи фольклорно-епічного стилю (постійні епітети, повтори, паралелізми; нерозчленованість епічного і ліричного початків). У «Едді» відбито свідомість людей ще родового ладу; в ній панує вільнолюбний, героїчний дух епохи вікінґів. Пісні «Едди» мають величезне історико-культурне значення.


2. Зіставлення героїчних пісень старшої едди та німецького героїчного епосу

Еддична поезія. Збірка «Старша Едда» складена в другій половині XIII ст., але це, певно, список з дещо старішого рукопису, про який нічого невідомо. Вважають, що міфологічні пісні остаточно склалися в епоху вікінгів (IX-XI), а отже, відтворили уявлення пізнього скандінавського язичництва. Більшість героїчних пісень «Старшої Едди» сюжетно пов'язана з давньою епічною поезією континентальних германців.

Міфологічні пісні тематично різноманітні. В них відбито уявлення скандінавів про походження богів світу, людей. Складались вони під впливом особливостей буття народів скандінавської півночі, які протягом століть жили в умовах суворої природи, знаходячи притулок у відокремленій садибі.

У «Старшій Едді» відображені відносини та світосприйняття скандінавів доби розкладу родового ладу. Світ богів нагадує патріархальний рід з рисами групового шлюбу і матріархату. Язичницькі боги - це ідеалізовані люди. Вони народжуються і вмирають, не позбавлені людських пристрастей і вад, але показані більш могутніми, спритними, знайомими з магією. Однією з найстаріших пісень «Старшої Едди» є «Слово про Вйолунда». За змістом «Слово» споріднене з міфологічними і героїчними піснями, в ньому якби переплелися дві сюжетні лінії. Початок пов'язаний з казкою про дівчат-лебідок, які завжди покидають тих, хто посягає на їх волю. Коваль-чарівник Вйолунд узяв за дружину лебідку-валькірію, але не зумів її втримати. Покинутий дружиною, він сумує і сподівається на її повернення. Далі розповідається, що конунг Нітуд разом зі своїми воїнами проник в дім коваля, забрав його бойовий меч і, зв'язавши сплячого господаря, полонив його. Бажаючи втримати у себе вмілого майстра, конунг наказав підрізати сухожилля на ногах у коваля і тримати його на безлюдному острові, де той куватиме для конунга дорогоцінні витвори. Та Вйолунд жорстоко відплатив конунгу. Він убив його синів і на саморобних крилах покинув острів. Волелюбний пафос пісні полягає у переконанні, що немає таких сил, які могли б несправедливо поневолити людину.

Німецький епос XII-XIII ст. сюжетно пов'язаний із старовинними героїчними піснями епохи великого переселення народів. Разом з тим на нього великий вплив мала сучасність, особливо придворно-рицарська література з її культом служіння дамі, витонченими почуттями, вишуканою мовою. В німецькому класичному героїчному епосі сувора германська давнина з її варварськими уявленнями та законами виступає в складному переплетінні з дійсністю феодально-рицарської Німеччини XII-XIII ст.

«Пісня про Нібелунгів». Найвизначнішою пам'яткою німецького середньовічного епосу є «Пісня про Нібелунгів», що виникла на самому початку XIII ст. Про виняткову популярність цієї поеми свідчать численні списки. Вперше поему було надруковано в 1757 р. в добу Просвітительства, коли в Німеччині пробудився інтерес до рідної старовини.

«Пісня» виникла, напевно, у Південно-Східній Німеччині - саме там, у придунайських землях (в Баварії, Австрії), в основному відбувався процес перетворення давніх героїчних пісень у поеми. Географія твору (зокрема, подорож Крімхільди в країну гуннів) збігається з географією цих земель. Очевидно, автор добре знав їхні міста, дороги, ріки тощо.

Питання про авторство поеми викликало немало суперечок. Більшість дослідників вважає, що творцем поеми був шпільман (а не клірик або лицар).

Безумовно, це була людина поетично обдарована і глибоко обізнана з епосом, світською та духовною літературою свого часу, зокрема з мінезангом, а також з придворними звичаями та побутом.

Закрыть

Зарубежная литература 7

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.