План

1. Мета і завдання психологічної корекції.

2. Основні етапи психологічної корекції: психологічний діагноз, створення психокорекційної програми, її виконання та аналіз ефективності.

3. Індивідуальна психотерапія – один із видів діяльності СПС.

4. Мета і завдання психотерапії. Вимоги до клієнта і психотерапевта.

5. Основні завдання і психотехніки психодинамічного напряму психотерапії.

6. Базові методологічні підходи гуманістичної психології та психотерапії.

1. Мета і завдання психологічної корекції.

Важливими ознаками психологічної корекції є дис­кретність і орієнтація на вікові норми. Дискретність означає вплив психолога на відносно незалежні конкретні складові внутрішнього світу людини. Вплив здійснюється на основі теоретичних уявлень про норми перебігу пізнавальних та емоційних процесів, про норми цілеутворення в тому чи іншому віковому періоді. Орієнтація на вікові норми визначає контингент корекційного впливу (переважно діти, підлітки, юнацтво) та використання психодіагностичних методик.

Мета психологічної корекціїусунення недоліків у розвитку особистості.

Завдання психологічної корекціїформулюються залежно від свого адресату — дитини з аномальним розвитком чи особис­тості, яка має певні відхилення і труднощі в межах психологічної норми. Вони також визначаються змістом корекційної роботи: корекція розумового розвитку; корекція емоційного розвитку; корекція та профілактика невротичних станів, неврозів.

Існують різні недоліки характеру, які підлягають психоко­рекції. Вони привертають увагу оточуючих і часто є предме­том їхньої турботи. Розглянемо типології вад особистісного ро­звитку людей, що перебувають у межах психологічної норми. Це підвищена збудливість, гнівливість; лякливість і хворобливі острахи; песимізм або перебільшена веселість; нестійкість, підвищена імпульсивність; конфліктність; упертість; бай­дужість; неохайність; брехливість; постійна жадоба насолод; надмірна активність чи пасивність; замкненість; хвороблива сором'язливість; схильність до крадіжки; негативізм; схиль­ність до блукання; неуважність; деспотизм; надмірна безпо­радність; жорстокість щодо тварин; зловтішність, знущання над оточуючими та ін. Названі вади можуть бути відносно дискретними і стосуватися лише певних аспектів емоційно-вольової сфери чи мати більш тотальний характер і бути пов'язаними зі становленням акцентуації, провідних пережи­вань, системи ставлень і ціннісних орієнтацій. Цей момент є важливим для діагностики і вибору видів психологічної допо­моги особистості — корекції чи психотерапії, або корекції у межах психотерапії.


2. Основні етапи психологічної корекції: психологічний діагноз, створення психокорекційної програми, її виконання та аналіз ефективності.

Основними етапами психокорекційної роботи є діагноз, про­гноз, створення психологічно-педагогічної корекційної програми, її виконання та аналіз її ефективності. У діагнозі (на основі пси­хологічної діагностики з використанням тестів) фіксуються показники психічного розвитку, їхня відповідність нормам, формулюється гіпотеза щодо причин відхилень.

Психологічний діагноз включає також формування про­гнозу. Прогноз є передбаченням подальшого розвитку осо­бистості за умови своєчасної корекції та за відсутності такої.

Особливостями програми корекції є наявність суто психо­логічної та педагогічної частин. Психолог розробляє і здійснює психологічну частину. Педагогічну частину психолог може розробляти як самостійно, так і разом з батьками, со­ціальними працівниками, педагогами, родичами (залежно від того, хто буде працювати з дитиною).

Педагогічна частина виконується під постійним контролем психолога. Оскільки коригуючий вплив спрямований на певні конкретні характеристики, то показником ефективності ви­ступають виміри цієї характеристики до і після корекції.

Корекційна програма складається з урахуванням інди­відуальних і вікових особливостей клієнта, його соціально-психологічної ситуації вдома і в школі.


3. Індивідуальна психотерапія – один із видів діяльності СПС.

Індивідуальна психотерапіяце діалог між психоте­рапевтом і клієнтом з метою психологічної допомоги ос­танньому. Мета психотерапіїсприяння у становленні пов­ноцінної особистості, здатної займати активну і творчу пози­цію відносно себе та своєї життєдіяльності, справлятися із травматичними ситуаціями та переживаннями, приймати рішення і продуктивно, нешаблонно діяти у відповідних соціаль­но-культурних умовах, із баченням перспективи і почуттям людської гідності. Психотерапія покликана допомогти особис­тості вижити у різноманітних життєвих і соціальних ситуа­ціях, знайти своє місце серед людей і якнайповніше реалізу­вати свої потенції.

Як зазначалося, психотерапія орієнтована на роботу з гли­бинними особистісними проблемами, що лежать в основі різноманітних життєвих труднощів і конфліктів людини. Тому й термін здійснення психотерапевтичної допомоги є досить тривалим — від десяти до сотні зустрічей протягом років.

До психотерапевта (порівняно із психологом-консуль­тантом) висуваються відповідно й вищі кваліфікаційні вимо­ги. Бажано, щоб фахівець, що надає психотерапевтичну до­помогу, був професійним психологом чи медиком (пси­хіатром) і, звичайно, мав спеціальну психотерапевтичну під­готовку. Необхідними для психотерапевта є власний досвід перебування в ролі клієнта і тривалої роботи під супервізорством. Підготовка в галузі психотерапії передбачає знайом­ство із загальною і конкретною клінічною теорією.

Психотерапевт може займати відносно клієнта різні по­зиції та відповідно виконувати різні ролі: експерта, "дзеркала", методолога здорового глузду, взірця поведінки, фрустратора тощо — залежно від методологічних принципів, за якими він працює.

Оскільки єдиної психотерапевтичної теорії не існує, зав­дання психотерапії конкретизуються у декількох психо­логічних парадигмах (моделях), про які йтиметься нижче. Ра­зом із тим є певні психотерапевтичні фактори, присутні в усіх видах психотерапії, хоча й у різних пропорціях. Це встано­влення особливого контакту між психологом і клієнтом; по­слаблення напруги у клієнта на першій стадії роботи; розши­рення когнітивних схем за рахунок інформації від психолога; зміна поведінки під впливом емоційного досвіду в терапев­тичних взаєминах і позитивно-негативного підкріплення від психолога; набуття соціальних навичок завдяки ідентифікації з психологом; переконання й навіювання — явні чи прихо­вані; засвоєння та закріплення адаптивних форм поведінки за емоційної підтримки психолога.

Виділяють також три основні фази психотерапії. На першій фазі в емоційному плані відбувається встановлення контакту між психологом і клієнтом, у когнітивному — визначення психологічної проблеми, психотерапевтична діагностика. Друга фаза передбачає в когнітивному аспекті роботу над ви­рішенням проблеми, в емоційному — формування особливих психотерапевтичних взаємин. На третій фазі клієнт "визріває" для виходу з особливих емоційних взаємин із пси­хологом і готується втілювати знайдеш рішення у життя.

Конкретне психотерапевтичне наповнення кожної фази психотерапії визначається методологічними позиціями та індивідуальними особливостями психолога. На сучасному етапі оформилися декілька провідних напрямів у світовій теорії та практиці консультування і психотерапії. Серед них — психодинамічний напрям, що включає психоаналіз 3. Фрейда, індивідуальну психологію А. Адлера, аналітичну психологію К. Г. Юнга, трансактний аналіз Е. Берна та ін.; гуманістичний напрям (роджеріанська психотерапія, гештальт-терапія, екзистенціальна терапія); біхевіоральний напрям (соціальне навчання, когнітивна терапія тощо).

Психодинамічна психотерапія. Психодинамічна (глибинна) психотерапія зорієнтована на психоаналіз. Вона базується на принципі визначального впливу минулого досвіду на форму­вання світовідчуття, певної манери поведінки людини, її внутрішніх і зовнішніх проблем. Засновником психодинамічного напряму психотерапії був 3. Фрейд. Серцевиною його психоаналітичного вчення є концепція неусвідомлюваного. Ним розроблені й спеціальні психотерапевтичні прийо­ми проникнення в неусвідомлюване.

Головною метою психоаналізу є виявлення та вивчення неусвідомлюваних сил, які обумовлюють життя і діяльність особистості. Робота психолога спрямована на усвідомлення клієнтом своїх глибинних внутрішніх процесів і оволодіння ними.

Психодинамічна психотерапія проводиться протягом три­валого часу (від півроку до багатьох років) і потребує серйоз­ної і тривалої психоаналітичної підготовки психолога.

Гуманістична психотерапія. Гуманістична психологія, як і психодинамічна, у центр свого підходу ставить людину, її особистість. Проте на відміну від психоаналізу увага приділяється передусім не минулому з його травматичними деструктивними явищами, а сьогоденню, самовідчуттю і до­свіду клієнта "тут і тепер ", з вірою в його конструктивні сили. Завдання психолога гуманістичного напряму — сприяння особистісному зростанню клієнта не через пояснення його досвіду в спеціальних наукових термінах, а шляхом співпере­живання і прийняття його внутрішнього світу.

Біхевіоральва (поведінкова) психотерапія. На відміну від гу­маністичної психології, в центрі якої стоїть особистість, поведінкова психологія націлена передусім на розв'язання пев­них конкретних психологічнихпроблем. Основна мета поведінкової психотерапії полягає у створенні нових умов для навчання людини, завдяки чому вона може оволодіти своїми дія­ми та змінити поведінку.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Социальная работа 4

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.