Социальная работа 3
План
1. Консультативна діяльність соціально-психологічної служби.
2. Загальні завдання психологічного консультування. Принципи психологічного консультування.
3. Умови, тривалість, причини проведення разової психологічної консультації.
4. Короткострокове психологічне консультування, його види.
5. Психокорекція як один із видів діяльності СПС. Причини проведення психокорекції.
1. Консультативна діяльність соціально-психологічної служби.
Консультативна діяльність соціально-психологічної служби за своїми завданнями стоїть близько до просвітницької та профілактичної і є однією з важливих форм їх проведення. Разом із тим консультування — це специфічний вид практичної роботи психолога, що характеризується особливими формальними і змістовими ознаками.
Поняття психологічного консультування. Це поняття є чи не найбільш уживаним в літературі, присвяченій питанням психологічної допомоги.
Можна сказати, що у вітчизняній психологи загальноприйнятим є розуміння психологічного консультування як психологічної допомоги здоровим людям у складній життєвій ситуації.
Деякі суттєві характеристики психологічного консультування (розв'язувані проблеми, форми роботи, її тривалість та ін.) доцільно розглядати у ході виділення й опису його видів. Ці види можна розрізнити за: а) тривалістю роботи (разова консультація, короткострокове консультування, середньотривале консультування); б) орієнтованістю допомоги (на дорослого, дитину, сім'ю, батьків, учителів тощо); в) характером допомоги (просвітницько-рекомендаційна, діагностична, власне психологічна). У реальній практиці перелічені видові ознаки тісно пов'язані між собою: тривалість роботи, її зорієнтованість дуже часто залежать від характеру допомоги, який у свою чергу визначається особливостями проблеми клієнта. Тому опис видів психологічного консультування доцільно здійснювати, взявши за основу якусь одну з ознак. У даному випадку такою ознакою виступить тривалість роботи.
Разова консультація. Вона проводиться у випадках, коли більш тривала робота з людиною з якихось причин виявляється недоцільною або неможливою. Тривалість консультації — 45—60 хвилин.
Така консультація відбувається, по-перше, тоді, коли клієнт звернувся до психологічної служби помилково, оскільки йому насправді потрібна медична, юридична чи соціальна допомога.
По-друге, разова консультація проводиться у випадках, коли психолог інформує клієнта з тих чи інших питань, що належать до його компетенції (наприклад, знайомить учителів або батьків з віковими особливостями дітей, з індивідуальними особливостями конкретного учня; консультує підлітків та юнаків (після відповідної діагностики) з питань, пов'язаних із самовизначенням, професійною орієнтацією). Такі консультації можуть бути як індивідуальними, так і груповими.
По-третє, разова консультація може мати місце тоді, коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збирається прийняти з приводу певної життєвої ситуації.
Нарешті, по-четверте, єдина зустріч з клієнтом відбувається у випадках, коли він з якихось причин (віддаленість району, мешкання в іншому місті тощо) не може прийти до психолога повторно, хоча за характером його проблеми така зустріч була б бажаною.
На останніх двох випадках слід зупинитися більш докладно, оскільки вони, на відміну від попередніх, потребують не стільки просвітницько-рекомендаційної, скільки власне психологічної роботи, а консультант діє в умовах дефіциту інформації та часу. Що ж має встигнути зробити психолог у таких ситуаціях? У літературі найчастіше описується такий алгоритм дій:
а) встановлення контакту з клієнтом шляхом створення відповідного психологічного клімату;
б) визначення справжньої проблеми клієнта, його орієнтації в ній, спільне чітке її формулювання;
в) визначення мети клієнта, його можливостей в її досягненні, обговорення позитивних способів дій;
вироблення альтернативних варіантів поведінки;
г) узагальнення психологом результатів взаємодії з клієнтом, мотивування його на втілення прийнятого рішення у життя.
Короткострокове консультування. Цей вид психологічної допомоги здійснюється протягом трьох-чотирьох зустрічей, кожна з яких триває приблизно години.
Типовим варіантом такої роботи є випадки, коли клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного або діагностичного характеру.
Розглянемо послідовність дій психолога у ході такого роду консультування.
1. Короткий контакт із клієнтом під час запису.
Запис на прийом до психолога, в ході якого у консультанта і клієнта складається певне враження одне про одного, починають встановлюватися певні взаємовідносини.
2. Перша зустріч з клієнтом.
У ході першої зустрічі відбувається вже ґрунтовне знайомство з клієнтом. Він викладає свої скарги, причини звертання до консультації, свої очікування стосовно неї. Унаслідок діагностичного орієнтування психолог будує перші гіпотези щодо характеру проблеми клієнта і вибирає напрям подальшої діагностичної роботи.
3. Психодіагностичне обстеження клієнта.
Результати первинної діагностики можуть висунути перед психологом завдання подальшої спеціальної діагностики особистості клієнта (або діагностики членів його сім'ї, їх міжособистісних взаємин, спілкування, взаємодії і т. д.). З великого й різноманітного кола методичних засобів, що є в розпорядженні сучасної психології, консультант має вибрати ті, що найбільше відповідають специфічним завданням обстеження конкретного клієнта.
4. Заключна зустріч.
Під час такої зустрічі предметом бесіди є психологічний діагноз, що відображає рівень актуального розвитку клієнта, і прогнозування цього розвитку.
Середньотривале консультування. Цей вид психологічної допомоги включає 10—15 зустрічей. Як правило, продовження зустрічей з клієнтом і перехід від короткострокового консультування до середньотривалого і далі означають, що розпочинається більш глибока психокорекційна чи психотерапевтична робота з людиною (групою).