Влияние сложных жизненных ситуаций на психическое состояние личности

Характеристики работы

Курсовая

Количество страниц: 67

Платная работа

Цена: 250.00грн.

Заказать работу

ЗМІСТ 

ВСТУП.. 3

Розділ І. КРИЗОВІ СТАНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПСИХІЧНИЙ СТАН ОСОБИСТОСТІ 8

1.1. Розвиток особистості у різні періоди. 8

1.2.Чи можливий безкризовий розвиток. 18

1.3. Як людина переживає кризу. 22

1.4. Типи кризових ситуацій. 25

Розділ ІІ. КРИЗА ДОРОСЛОГО ВІКУ.. 30

2.1.Загальна характеристика зрілого дорослого віку. 30

2.2.Проблеми зрілого дорослого віку. 32

2.3.Особливості життєдіяльності у зрілому дорослому віці 34

2.4.Розвиток Я-концепції у зрілому дорослому віці 36

2.5.Розвиток спонукальної сфери у зрілому дорослому віці 39

2.6.Особливості емоційної сфери у зрілому дорослому віці 41

2.7.Особливості пізнавальних процесів у зрілому дорослому віці 43

Розділ ІІІ.НАСЛІДКИ ТА ВИРІШЕННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ.. 46

Розділ IV. ДОСЛІДНА ЧАСТИНА.. 58

ВИСНОВОК.. 63

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 66

ВСТУП

Вік - це ключове поняття для проектування системи розвиваючої освіти і відповідно - для періодизації нормативного розвитку людини протягом всього життя. Основою розуміння віку може служити уявлення про співвідношення генетично заданого, соціально вихованого і самостійно досягнутого, що неоднакове у різних індивідів, яких можна віднести до однієї вікової категорії.

Вікові категорії мають не одну, а три системи відліку:

1) індивідуальний розвиток (тобто що може, і що не може робити дитина в певному віці - це відповідає уявленню про рівень психобіологічного дозрівання і відповідні йому обмеження);

2) вікова стратифікація суспільства (що повинно і що не повинне робитися в рамках даного віку - це відповідає віковому розподілу поколінь і відповідним соціокультурним нормативам);

3) вікова символіка культури (що відповідає, і що не відповідає даному віку - розуміється як сукупність соціальних очікувань у сфері поведінкових актів, зовнішнього вигляду, форм відносин).

На противагу традиційним уявленням вік - не структура або результат, а форма розвитку. Розвиток оформлюється і визначається у віці, саме тому вік утворюється як форма, яка через свою цілісність і завершеність може тільки змінитися іншою формою і заміщатися нею.

Відповідно освоєння вікового простору і перехід від одного вікового етапу до іншого не здійснюються автоматично, „природним” шляхом, а спеціально організовується відповідно до рішення абсолютно певних задач розвитку людської суб'єктивності, задач, які вирішують також цілком певні історичні суб'єкти - учасники цих подій. Саме в цьому пункті уявлення про процесуальність розвитку повинні бути доповнені і збагачені уявленнями про діяльність розвитку всього універсуму людських здібностей.

Сьогодні вже очевидно, що культивування в різних вікових періодах специфічних форм спільної освітньої діяльності в дитячо-дорослих спільнотах не визначається формальними соціальними вимогами. Це діяльність - розвиваюча і утворююча - повинна спеціально проектуватися як віково-нормативна в рамках певних ціннісних підстав і цільових орієнтирів розвитку людської суб'єктивності.

У розробленій схемі періодизації розвитку і номенклатури віків (В.І. Слободчиков, 1991) саме вік є початковою одиницею проектування розвиваючої освіти, тобто побудови відповідно до цілей і задач розвитку його нормативних моделей [1, 102].

Загальні межі покоління не співпадають з межами якогось віку, більш раніший вік в певний момент "наздоганяє" пізніший і входить в нове покоління. Саме ж покоління залишається "в собі як є" аж до відходу з історичної сцени.

З точки зору змісту і характеру психологічних проблем чи життєвих обставин, що спричинили кризову ситуацію, а також особистісних ролей, що виникають, розвиваються і зникають П.П. Горностай виділяє кілька типів життєвих криз [20].

1. Кризи становлення особистості. Найхарактернішими кризами становлення є вікові кризи, що вважаються нормативними, тобто необхідними для нормального процесу становлення особистості. Для вікових криз властиві чималі якісні зміни, що відбуваються у психології людини: формування психологічних новоутворень, зміна провідної діяльності і т.д. Але ці зміни завжди супроводжуються зміною ролей, оскільки певна діяльність (гра, спілкування, навчання і т.д.) передбачає і відповідну особистісну роль людини.

2. Кризи здоров’я. Часто людина переживає серйозну кризу у зв’язку з втратою здоров’я, каліцтвом чи іншими серйозними проблемами, що докорінно змінюють життя. Найбільш фруструючими кризовими чинниками є втрата у зв’язку зі зміною здоров’я якихось важливих життєвих і соціальних функцій (а отже і важливих психологічних ролей), відмова від важливих життєвих планів у зв’язку з неможливістю їх втілити (тобто відмова від майбутніх ролей).

Прикладом серйозної кризи здоров’я може слугувати історія життя письменника М. Островського, який ще молодим втратив зір і можливість ходити. Ця трагедія перекреслила всі життєві плани і ледве не стала причиною самогубства.

3. Термінальні кризи. Дуже серйозними є кризи, пов’язані з термінальними цінностями людини, зокрема з імовірним чи неминучим близьким кінцем її життя. Приклади: звістка про невиліковне захворювання; які-небудь обставини, що загрожують життю і яких неможливо уникнути; смертний вирок суду і т.д.

4. Кризи значущих стосунків. Надзвичайно важливою є сфера взаємовідносин людини з іншими, а отже, значні зміни в структурі цих взаємовідносин часто супроводжуються кризами: змінами міжособистісних ролей. Найбільш значущими причинами подібних криз можуть виступати: смерть близької людини, вимушена розлука, зрада інших людей, розлучення (що пов’язане з втратою міжособистісних ролей). До кризових явищ може призводити і поява нових міжособистісних ролей. Так, народження дитини для сім’ї може стати причиною кризи. Як окрему категорію криз значущих стосунків можна розглядати кризи кохання (нерозділене кохання, втрата кохання, розчарування в коханні).

5. Кризи особистісної автономії. Причиною кризи можуть бути обставини, пов’язані з втратою чи обмеженням особистісної автономії чи свободи: попадання у фатальну залежність від людей чи обставин, позбавлення волі. Якщо криза значущих стосунків полягає у втраті значущих міжособистісних ролей, то криза особистісної автономії (що становить різновид попередньої) пов’язана з потраплянням у нову небажану міжособистісну роль.

6. Кризи самореалізації. Життєва криза може настати внаслідок обставин, пов’язаних з неможливістю нормальної, звичної чи такої, що планується, самореалізації людини: втрата роботи, значущої соціальної ролі (програш на виборах, втрата високого соціального статусу і т.п.), вихід на пенсію, банкрутство, крах життєвих планів, усвідомлення помилковості життєвого шляху, вимушене вигнання (наприклад, внаслідок соціальних конфліктів).

7. Кризи життєвих помилок. Часто кризові явища розвиваються внаслідок яких-небудь здійснених фатальних вчинків (криза, що переживається людиною внаслідок скоєної нею зради, злочину, навіть якщо це не пов’язане з відбуванням покарання), втрата коштовної речі (автомобіль, будинок, квартира; сюди можна віднести і злигодні внаслідок стихійного лиха), кризи гріха. Кризи життєвих помилок можуть бути наслідком і нездійсненних вчинків, якщо це мало фатальні наслідки.

Досить достатньо вивчені кризи навчання [18]. Психологи виділяють такі їх види: 1) криза адаптації до умов навчання (криза першого року), 2) криза середини навчання, 3) криза випускника, 4) криза відрахування.

Нами розроблена та запропонована класифікація життєвих криз на основі концепції багатовимірності особистості, яка представлена нижче [12]. В ній пропонуються на розгляд типи криз, що мають певну причинну зумовленість та представленість у відповідному психологічному вимірі особистості людини. Це дає змогу визначити сферу ураження як таку, що є преморбідною в розвитку індивіда, та відповідно скласти програму психологічної допомоги з урахуванням вищевказаного.

Таким чином розуміння “життєвої кризи” в психології має досить різноманітну направленість залежно від змісту, характеру та причин психологічної проблематики. Але смислове навантаження різної термінології і класифікації сприяють розширенню меж розуміння вказаного феномену та допомагають краще зрозуміти таке складне психологічне явище, як життєва криза.

Здорова, зріла особистість є функціонально автономною, її поведінка усвідомлено вмотивована. Вона вміє дивитися на себе очима оточуючих, здатна до теплих, щирих взаємин, поважає різні цінності та установки, що їх мають оточуючі. Зріла особистість вміє регулювати власні негативні емоційні стани, вона терпляче ставиться до тих недоліків, яких ще не може позбутися. У неї є нормальне почуття реальності: вона бачить речі такими, якими вони насправді є, а не такими, якими вона хотіла би їх бачити. Особистість не є лише “ансамблем суспільних відносин”, принаймні як об’єкт психологічного дослідження. Вона радше виступає “хазяїном” власних психічних функцій, найвищою інстанцією, що інтегрує життя людини як таке. Особистість є цілісністю, яка вміє самовизначатися, має неабиякий потенціал саморозвитку і діє свідомо та цілеспрямовано (Джеймс У.Олпорт Г.Штерн В). 

Закрыть

Влияние сложных жизненных ситуаций на психическое состояние личности

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.