Типы диагностических методик
План
І. Теоретична частина
1. Вступ. Типи діагностичних методик.
2. Формалізовані методики:
а) тести, їх форма та зміст;
б) опитувальники;
в) проективна техніка;
г) психофізіологічні методики
3. Мало формалізовані методики:
а) метод спостереження – мета, схеми, види4
б) бесіда, інтерв’ю – діагностичне, клінічне;
в) аналіз продуктів діяльності (конвент-аналіз)
Висновок.
ІІ. Практична частина.
4. Визначення рівня ситуативної та особистісної тривожності за тест-опутувальником Ч.Д. Спілбергера. Звіт
1. Типи діагностичних методик
Засоби, які має в своєму розпорядженні сучасна психодіагностика, по своїй якості підлягають розділенню на дві групи:
1) формалізовані методики;
2) малоформалізовані методики.
До формалізованих методик відносяться:
* тести;
* опитувальники;
* методики проективної техніки;
* психофізіологічні методики. Для них характерні:
* певна регламентація;
* об’єктивізація процедури обстеження або випробування (точне дотримання інструкцій, строго певні способи пред'явлення стимулюючого матеріалу, невтручання дослідника в діяльність випробовуваного і ін.);
* стандартизація (тобто встановлення одноманітності проведення обробки і представлення результатів діагностичних експериментів);
* надійність;
* валідність.
Ці методики дозволяють зібрати діагностичну інформацію відносно короткі терміни і у такому вигляді, який дає можливість кількісно і якісно порівнювати індивідів між собою.
До малоформалізованих методик слід віднести:
* спостереження
* бесіду;
* аналіз продуктів діяльності.
Ці методики дають дуже цінні відомості про випробовуваний, особливо коли предметом вивчення виступають такі психічні процеси і явища, які мало піддаються об’єктивізації (наприклад, погано усвідомлювані суб'єктивні переживання, особові сенси) або є надзвичайно мінливими за змістом (динаміка цілей, станів, настроїв і т. д.). Слід мати на увазі, що малоформалізовані методики дуже трудомісткі (наприклад, спостереження за обстежуваним здійснюється іноді протягом декількох місяців) і більшою мірою засновані на професійному досвіді, психологічній підготовленості самого психодіагноста. Тільки наявність високого рівня культури проведення психологічних спостережень, бесід допомагає уникнути впливи випадкових і побічних чинників на результати обстеження або випробування.
Малоформалізовані діагностичні методики не слід протиставляти формалізованим методикам. Як правило, вони взаємно доповнюють один одного. У повноцінному діагностичному обстеженні необхідне гармонійне поєднання тих і інших методик. Так, збору даних за допомогою тестів повинен передувати період ознайомлення з обстежуваними (наприклад, з їх біографічними даними, їх схильностями, мотивацією діяльності і т. д.). З цією метою можуть бути використані інтерв'ю, бесіда, спостереження.
2. Формалізовані методики
Як вже мовилося вище, вони включають чотири головні класи методик: тести (які у свою чергу діляться на декілька підкласів), опитувальники, методики проектної техніки і психофізіологічні методики.
У літературі нерідко всі методики визначення індивідуально-психологічних відмінностей іменуються тестами, а посібники з діагностики називаються посібниками з тестології. Проте по своїй психологічній суті тести і, наприклад, опитувальники дуже несхожі між собою. Методики проектного характеру також є особливим інструментом, не схожим ні на один з перерахованих. Тому для кращого розуміння того, що дає діагностування, їх слід відокремити один від одного по назві. Єто оригінальні засоби діагности, що виникли в нашій країні.
2.1. Тести
Тести (англ, test — випробування, перевірка, проба) — це стандартизовані і зазвичай короткі і обмежені в часі випробування, призначені для встановлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей між людьми.
Їх відмітна особливість полягає в тому, що вони складаються із завдань, на які від випробовуваного потрібно отримати правильну відповідь. У опитувальниках, в проектних і психофізіологічних методиках правильних відповідей не існує.
Тести можна класифікувати, виділити декілька підкласів залежно від того, яка ознака узята за підставу ділення. Найбільш значними представляються класифікації тестів формою і за змістом.
Форма психологічного тестування
Формою тести можуть бути індивідуальні і групові, усні 'і письмові; бланкові, наочні, апаратурні і комп'ютерні; вербальні і невербальні (практичні).
Індивідуальні тести — це такий вид методик, коли взаємодія експериментатора і випробовуваного відбувається один на один. Індивідуальне тестування має свої переваги:
можливість спостерігати за випробовуваним (за його мімікою, мимовільними реакціями), чути і фіксувати непередбачені інструкцією вислови, що дозволяє оцінити відношення до обстеження;
відзначати функціональний стан випробовуваного і ін.
Крім того, спираючись на рівень підготовленості випробовуваного, можна по ходу експерименту замінити один тест іншим. Індивідуальна діагностика необхідна при роботі з дітьми дитячого і дошкільного віку, в клініці — для тестування осіб з соматичними або нервово-психічними порушеннями, людей з фізичними недоліками і т.д. Необхідна вона і в тих випадках, коли потрібний тісний контакт експериментатора і випробовуваного з метою оптимізації його діяльності. Проте індивідуальні тести вимагають, як правило, багато часу на проведення експерименту і в цьому сенсі вони менш економічні в порівнянні з груповими.
Групові тести — це такий тип методик, який дозволяє одночасно проводити випробування з дуже великою групою людей (до декількох сотів чоловік). Оскільки інструкції і процедура проведення детально розроблені, експериментатор винен неухильно їх виконувати. При груповому тестуванні особливо строго дотримується одноманітність умов проведення експерименту. Обробка результатів об’єктивізована і не вимагає високої кваліфікації. Результати більшості групових тестів можуть оброблятися на ЕОМ.
Проте слід зазначити і певні недоліки групового тестування. Так, у експериментатора значно менше можливостей встановити взаєморозуміння з випробовуваним, збудити його інтерес і заручитися його співпрацею. Будь-які випадкові стани випробовуваного, такі як хвороба, стомлення, неспокій і тривожність, які можуть впливати на виконання завдань, набагато важче виявити в груповому тестуванні. В цілому особи, не знайомі з такою процедурою, скоріше покажуть нижчі результати при груповому тестуванні, ніж при індивідуальному. Тому в тих випадках, коли ухвалюване за наслідками тестування рішення важливе для випробовуваного, бажано доповнити результати групового тестування або індивідуальною перевіркою неясних випадків, або інформацією, отриманою з інших джерел.
Усні і письмові тести. Ці тести розрізняються за формою відповіді. Усними найчастіше бувають індивідуальні тести, письмовими — групові. Усні відповіді в одних випадках можуть формулюватися випробовуваним самостійно («відкриті» відповіді), в інших — він повинен з декількох запропонованих відповідей вибрати і назвати той, який вважає за правильне («закриті» відповіді). У письмових тестах відповіді даються випробовуваним або в тестовому зошиті, або на спеціально розробленому бланку відповідей. Письмові відповіді також можуть носити «відкритий» або «закритий» характер.