Исследование личностных ожиданий ребенка в общении со взрослыми
ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СПІЛКУВАННЯ ДІТЕЙ З ДОРОСЛИМИ.. 6
1.1. Психологічні особливості спілкування дошкільників. 6
1.2.Спілкування дітей дошкільного віку з дорослими. 10
1.3. Основні форми спілкування дітей з дорослими. 15
1.4. Саморозкриття дошкільника у процесі спілкування з дорослими. 21
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ОЧІКУВАНЬ ДИТИНИ У СПІЛКУВАННІ З ДОРОСЛИМИ.. 24
2.1. Методи і організація дослідження. 24
2.2. Результати дослідження. 34
ВИСНОВКИ.. 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 45
ДОДАТКИ.. 48
ВСТУП
Спілкування є обов’язковою частиною життя людини. У спілкуванні як у процесі послідовних взаємозорієнтованих у часі й просторі дій, реакцій та поведінкових актів ми здійснюємо обмін знаннями, досвідом, передаємо один одному різноманітну інформацію, досягаємо порозуміння, єдності в ставленні до фактів, подій та ідей, а також єдності в нашому сприйнятті інших людей та самих себе.
Спілкування є однією з важливіших категорій психологічної науки. Проблематика спілкування займає місце в загальній психології й психології особистості. Явище спілкування є центральним і для соціальної психології, тому що воно дає початок таким феноменам, як спілкування й розуміння людиною один одного, лідерство та згуртованість, конфліктність. У повсякденному житті кожен має те чи інше уявлення про зміст слова “спілкування”.
Значення спілкування і його вплив на розвиток особистості досліджувались багатьма авторами (М.С. Каган, Л.С.Виготський, Л.П. Буєва, В.М. Соковкін, Б.Г. Ананьєв, В.Н. Мясищев та ін.).
Спілкування в роботах Л.С.Виготського, Д.Б.Ельконіна, М.І.Лісіної та ін. розглядається як умова і один з головних чинників психічного і особового розвитку дитини. Проблема спілкування відноситься до числа найважливіших для дитини дошкільного віку сфер життєдіяльності. Усі психологи єдині у визнанні значення спілкування у формуванні особистості в дитячому віці. Цей період досить істотний для формування основних структурних компонентів особистості. Від того, як буде складатися спілкування між батьками та дитиною дошкільного віку, з моменту її народження, залежить формування майбутньої особистості. Воно забезпечує залучення дитини до суспільно-історичного досвіду людства. Дитина реалізує потенційну можливість стати людиною в процесі спілкування з навколишніми людьми, живими носіями соціального досвіду. Організація спілкування, достатнього по кількості і адекватного за змістом, служить важливою умовою сучасного розвитку і нормального протікання процесу соціалізації дітей в будь-якому віковому періоді.
Дошкільний вік є предметом пильної уваги учених і практиків як важливий і відповідальний період в життя людини, як момент народження особистості. У цей період відбувається прискорений розвиток психічних процесів, властивостей особистості, маленька людина активно освоює широкий спектр різних видів діяльності. На етапі дошкільного дитинства розвивається самосвідомість, формується самооцінка, відбувається вибудовування ієрархії мотивів, і їх супідрядність. І саме в цей період найбільш важливим є вплив сім'ї на розвиток особистості дитини, вплив існуючої в ній системи внутрісімейних, а також дитячо-батьківських стосунків.
Вивчення дитячо-батьківських стосунків є надзвичайно важливим як для розуміння чинників, що впливають на становлення особистості дитини, так і для організації психолого-педагогічної практики. Про значущість цієї проблеми свідчить той факт, що багато авторитетних психологічних теорій, таких, як психоаналіз, біхевіоризм або гуманістична психологія, не обійшли увагою цю проблему, розглядаючи взаємини батьків і дитини як важливе джерело дитячого розвитку.
Перші експериментальні дослідження в області дитячо-батьківських стосунків були початі в 1899 році, розроблений опитувальник, що виявляє думки батьків про покарання дітей. У 30-і роки XX століття відзначається швидке зростання досліджень батьківських установок. На сьогодні в зарубіжній психології опубліковано більше 800 досліджень на тему дитячо-батьківських стосунків.
У вітчизняній психології статистика скромніша, тому відчувається певний дефіцит інформації з цієї проблеми. Як справедливо вказують А.Г. Лідерс, О.А. Карабанова, А.С. Співаковська і багато інших психологів, що займаються вивченням психологічної служби сім'ї, і на сьогодні зберігається певна потреба в методах діагностики дитячо-батьківських стосунків і з боку батьків, і з боку дітей.
Інтерес багатьох сучасних дослідників до сфери дитячо-батьківських стосунків пояснюється значущістю ролі дорослого для дитячого розвитку і зараз прийнято виділяти когнітивний і емоційний компоненти цієї взаємодії дитина - дорослий.
Мета дослідження – дослідити особистісні очікування дитини дошкільного віку у спілкуванні з дорослими.
Об'єкт дослідження – спілкування дитини і дорослого.
Предмет дослідження – особистісні очікування дитини у спілкуванні з дорослими.
Гіпотеза: при проведенні дослідження ми виходили з припущення, що існує пряма залежність між типом дитячо-батьківських стосунків і формуванням особових якостей у дитини дошкільного віку.
Завдання:
- Провести аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних учених з проблеми спілкування дитини з дорослими.
- Виявити труднощі в дитячо-батьківських взаєминах.
- Визначити тип дитячо-батьківських стосунків і виявити взаємозв'язок з особовими якостями дитини.
Методи дослідження. Для підтвердження гіпотези застосовувалися наступні методи психологічного дослідження: аналіз літературних джерел, спостереження, бесіда, анкетування, тестування.