Логопедия 16
План
1. Загальна характеристика дитячого церебрального параліча та форми.
2. Розвиток рухових функцій дитини з ДЦП.
3. Провідні напрями корекційно-розвивальної роботи з дошкільниками із ДЦП.
4. Характеристика порушень інтелекту у дітей із ДЦП.
5. Особливості психологічного обстеження дитини із ДЦП
6. Корекція порушень читання та письма у дітей із ДЦП.
7. Форми організації спеціального навчання та виховання дітей з ДЦП.
6. Корекція порушень читання та письма у дітей із ДЦП.
Діти з церебральними паралічами важко засвоюють навички читання і письма. При дислексії (порушення читання) спостерігаються своєрідні труднощі у засвоєнні навичок читання: перестановка звуків, змішування подібних по написанню букв, пропуск рядка. Довгий час діти читають повільно, по складах, часто вгадують слова, перекручують фонеми, невірно сприймають найпростіші тексти.
Дітям важко з'єднувати букви у слова, а слова у фрази, тому вони спотворюють графічний образ букв, замінюють і пропускають їх, переставляють букви і склади.
Для володіння навичками письма необхідний повноцінний фонематичний слух і звуковий аналіз, постійний зв'язок і взаємодія мовно-слухової, мовно-рухової і зорово-моторної системи. Дитина повинна не тільки виділяти звукові елементи, але і зобразити їх на письмі у графеми, а графеми - у кінеми. При дитячих церебральних паралічах кожна з цих операцій, необхідних для письма, може бути недостатньою, що зумовлює специфічні труднощі в оволодінні письмовою мовою. Це може бути пов'язане з несформованістю розумових дій у звуковому аналізі, і тоді при розвитку усної мови діти не готові до навчання грамоти. Або мають погано розвинені зорові уявлення, недорозвинений оптико-просторовий гнозис. У таких випадках діти не впізнають букви, довго не можуть їх запам'ятати.
Характерною особливістю порушень письма у дітей з церебральними паралічами є його дзеркальність. Дзеркальність письма найбільш частіше спостерігається у дітей з правостороннім геміпарезом при письмі лівою рукою. Діти малюють і пишуть справа наліво і асиметричні букви зображують дзеркально. Вони плутають подібні по написанню графеми, пропускають склади, букви, змішують і заміняють приголосні, близькі за місцем і способом артикуляції. Промовляння викликає ще більш виражене змішування.
Письмо включає ряд специфічних операцій: аналіз звукової сторони слова, звукобуквений аналіз слова. Перша умова письма - виділити послідовність звуків у слові. Друга умова - уточнення звуків, переведення фонем у графеми, автоматизація фонем на письмі.
Великі труднощі у дітей з церебральним паралічами виникають при написанні творів, оповідань, що можна пояснити недостатністю операцій задуму і відбору слів. Мовні порушення у дітей з церебральними паралічами рідко бувають ізольовані, частіше вони об'єднуються.
Складність патогенезу і клінічних проявів різних форм мовних розладів визначає необхідність комплексного, динамічного медико-логопедичного підходу до їх діагностики й лікування.
До лікувальних заходів слід включати диференційовану медикаментозну терапію (залежно від форми дитячого церебрального паралічу, характеру порушення мови, віку дитини), фізіотерапевтичне лікування, лікувальну фізкультуру, масаж у поєднанні з логопедичними заняттями.
Правильна діагностика перелічених порушень має велике значення для розроблення змісту й методики корекційної роботи. Завданням диференціальної діагностики є відмежування дизартрії від дислалії та алалії. Необхідним є ретельне обстеження всіх боків мовлення дитини з церебральним паралічем, вивчення стану її загальної і мовленнєвої моторики, будови артикуляційного апарату.
На початку дослідження на основі документації та бесіди з батьками з'ясовуються дані про психомоторний розвиток та мовний розвиток дитини, про перенесені хвороби. У мовленнєвій картці фіксується діагноз дитини, вказується форма ДЦП, наявність психоневротичних розладів на основі висновку психоневролога.
Логопедом з'ясовується стан зору і слуху дитини. Зниження слуху часто спостерігається при наявності гіперкінезів. Частіше відмічається його зниження у високочастотному діапазоні звуків і збереження у низькочастотному. Це має орієнтувати логопеда на характер порушень звуковими. Дитина з гіперкінетичною формою церебрального паралічу може не чути звуків високої частоти ("т", "к", "с", "п", "є", "ф", "ш"), мати труднощі в їх вимові, пропускати їх у мовленні, замінювати іншими звуками тощо.
7. Форми організації спеціального навчання та виховання дітей з ДЦП.
З народженням в сім'ї дитини з подальшим діагнозом «дитячий церебральний параліч» усі зусилля батьків спрямовані в першу чергу на те, щоб відновити втрачені чи недостатньо розвинені фізичні функції. Діти проходять численні курси лікування та медичної реабілітації. Дуже часто поза увагою батьків залишається інтелектуальний і психосоціальний розвиток дитини, оскільки на це не залишається вже часу й сил. Тому для батьків важливо усвідомити, що максимальний розвиток здібностей хворої дитини з опорою на її збережені психічні і фізичні можливості – важлива умова входження в соціальне життя як повноправного члена суспільства. Розпочинати цю роботу слід якомога раніше. Одним із найважливіших етапів є вплив на психічний розвиток дитини у дошкільному віці, оскільки в цей час закладається основа для подальшої навчальної діяльності. Тому батьки дитини, разом з вихователем дошкільного закладу, мають проводити систематичну роботу, яка допоможе дитині із ДЦП розвиватися та підготуватися до шкільного навчання.
Завдання вихователів – ретельно планувати гнучкі і цікаві заняття, які б відповідали можливостям кожної дитини. Більшість занять проводяться в підгрупах (2-3 дітей) або індивідуально.
На основі адаптованої програми вихователь розробляє індивідуальний план, а група стає динамічним мінливим середовищем, яке відповідає дитячим можливостям і потребам. Вихователь має враховувати стадії розвитку кожної дитини і розробляти такі індивідуальні заняття, які б гарантували успішність процесу навчання і розвитку кожного малюка.
Особливості навчання і виховання дітей із ДЦП обумовлені первинною структурою дефекту, яка виявляється у рухових порушеннях, основними з яких є параліч і парези, порушення м'язового тонусу. Саме через враження рухової сфери у цієї категорії дітей спостерігається порушення зорових, слухових, тактильних, кінестатичних відчуттів та сприймань, що негативно позначається на формуванні зорових образів, уявлень, впізнаванні знайомих предметів. З порушеннями зорово-моторної координації тісно пов'язані порушення просторових уявлень і просторового орієнтування – співвідношення елементів у просторі, розуміння пропорції і перспективи. У значної частини дітей з ДЦП спостерігається недостатність мовленнєвої діяльності.