Психология сексуальности 1
План
1. Сексологія як наука. Методи досліджень в сексології.
2. Поняття про сексуальність, її біологічні, психологічні, поведінкові, медичні, культурні, соціально-правові аспекти. Сексуальність у межах різних категорій цінностей.
3. Психосексуальний розвиток людини та статева соціалізація. Особливості фазового розвитку та зміни співвідношення біологічних, психологічних, соціальних компонентів у становленні сексуальності.
4. Гендерні особливості сексуальної поведінки. Чоловіча та жіноча сексуальність. Сексуальні ролі.
3. Психосексуальний розвиток людини та статева соціалізація. Особливості фазового розвитку та зміни співвідношення біологічних, психологічних, соціальних компонентів у становленні сексуальності.
Психосексуальний розвиток людини
Вікові періоди | Етапи психосексуального розвитку | Фази і їх основні прояви |
З перших місяців життя до. 2-4 років (максимум 5 років) | I етап. Формування статевого самосвідомості | 1-а фаза (Вироблення установки): усвідомлення власної статевої приналежності і статі інших людей 2-я фаза (Научіння і закріплення установки): цікавість, спрямоване на статеві ознаки, в тому числі вивчення статевих органів |
Від 2-5 років до 7-10 років. | II етап. Формування статевої ролі в відповідно до свого підлогою | 1-а фаза: вироблення статеворольових установок 2-а фаза: научение статеворольової поведінки в іграх |
Від 7-10 років. до 18-20 років. (Максимум 25 років). частіше 7-10 років. частіше 11-15 років. частіше 16-20 років. | III етап. Формування психосексуальних орієнтації,обумовлюють вибір об'єкта статевого потягу і форм його реалізації. | |
1-а стадія - формування платонічного лібідо | 1-а фаза: обожнювання, платонічні мрії, фантазії 2-а фаза: залицяння, платонічне спілкування | |
2-а стадія - формування еротичного лібідо | 1-а фаза: еротичні фантазії 2-а фаза: еротичні ласки та ігри | |
3-я стадія - формування сексуального лібідо | 1-а фаза: сексуальні фантазії 2-а фаза: початок статевого життя, поєднання сексуальних ексцесів з періодами утримання і мастурбації |
4. Гендерні особливості сексуальної поведінки. Чоловіча та жіноча сексуальність. Сексуальні ролі.
Сексуальність – вроджена потреба і функція людського організму подібно до процесів дихання, травлення тощо. З біологічної точки зору – це готовність до повноцінної сексуальної діяльності: розвинуті геніталії, статевий потяг, здатність до сексуального збудження і його інтенсивність, можливість переживати оргазм, віковий та конституційний критерій. Але сексуальність значно ширша від її суто генітального виміру і, як кажуть, 90 % сексуальності – в голові, а не в статевих органах.
Сексуальність – це не просто універсальний біологічний інстинкт, а й складне соціокультурне явище, яке охоплює різні сфери психічного життя людини – відчуття, переживання, уяву, думки, дії, вчинки – все те, що супроводжує її активність. Сюди ж належать сексуальні установки, пристрасть, збудливість, почуттєвість, хтивість, сексуальне задоволення, насолода, реакція на сексуальні стимули.
Сексуальність особистості залежить від трьох взаємопов’язаних чинників: її статевого ототожнення (ідентифікації), її ґендерного ототожнення і її сексуальної поведінки.
Основні функції сексуальності: біологічна (запліднення), психологічна (насолода), соціальна (реалізація потреби в комунікації). Прояви сексуальності різноманітні, зумовлені фізіологічними й анатомічними відмінностями чоловіка й жінки, їх гормональними особливостями, ґендерними ролями, які вони засвоюють і вдосконалюють упродовж усього життя.
Л. Щеглов виділяє наступні основні моделі сексуальності:
1. Біологічна модель. Увесь спектр сексуальності тут зводиться до біологічної проблематики, тобто у людській сексуальності бачать лише фізіологічні прояви. Представників цього напрямку більше цікавить організм людини, ніж її особистість. Саме цей підхід у сексопатології часто провокує пацієнта на пошуки „чарівної” таблетки, а лікаря – цю таблетку надати.
2. Психогідравлічна модель. В її основі лежить фрейдівське уявлення про лібідо, що має на увазі первісний енергетичний імпульс людини, життєву силу й енергію. Саме лібідо визначає всю еволюцію особистості від народження і до смерті. Замасковані перетворення лібідо визначають і пояснюють наші індивідуальні нахили, симпатії і антипатії, потаємні бажання, страхи і багато інших особливостей особистості. Сексуальна мотивація багато в чому визначається саме цими особливостями і вираженістю внутрішнього сексуального напруження, що вимагає розрядки.
Однією з цілей психоаналізу була спроба пояснити, яким чином нагромаджена сексуальна енергія розподіляється в індивідуальній психіці, розряджається чи перетворюється у сфері громадської діяльності. Форми перетворення сексуальної енергії лягли в основу концепції сублімації З. Фрейда, за якою сексуальна енергія може мати два виходи: шляхом досягнення сексуальної насолоди, що є примітивнішою формою розрядки, і шляхом сублімації, тобто на „вищому” рівні, коли первісна енергія лібідо переключається на інші форми активності.
3. Екологічна модель. М. Волен і Дж. Шмідт, їх послідовники трактують сексуальну мотивацію не стільки як наслідок зростаючого напруження сексуальної енергії, як схильність до реагування певним чином на певні подразники. Така схильність виникає на основі двох компонентів. Ними є вроджені біофізіологічні особливості, що змінюються в процесі онтогенезу, і набуті особливості, що з’являються в результаті научіння і є узагальненням всього комплексу життєвого сексуального досвіду людини. Сексуальна мотивація базується на поєднанні двох цих компонентів. Таким чином, екологічна модель спирається на тезу про те, що сексуальна активність і сексуальна поведінка є результатом процесу навчання, соціалізації, що спирається на відповідну нейрофізіологічну основу [2].