Психологические тесты
План
1. Визначення терміну „тест”
2. Вплив досліджень Ф. Гальтона
3. Невербальні статичні стимули
Список використаної літератури
1. Визначення терміну „тест”
Тестування— метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та задач - тестів, що мають певну шкалу значень. Тестування використовується для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей особистості. Виділяють три основні сфери застосування тестового методу: освіта, професійна підготовка та відбір, психологічне консультування та психотерапія. Тестовий метод дає змогу з певною мірою ймовірності встановити актуальний рівень розвитку в індивіда необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо.
Тест (від англ. test– випробування, дослідження) – стандартизована методика психологічного виміру, призначена для діагностики вираженості у індивіда і психічних властивостей або станів при вирішенні практичних завдань. Психологічний вимір нормується у величинах між індивідуальних відмінностей. Тестування представляє собою серію відносно коротких випробовувань (завдань, запитань, ситуацій або ін.). Результати виконання тестів є індикаторами психічних властивостей або станів.
Тести поділяються на два типи: власне психологічні та тести досягнень (випробування знань, умінь, навичок, рівня загальної або професійної підготовки).
Методика тестування може бути поділена на три етапи:
1) вибір тесту (зумовлений метою тестування та ступенем достовірності й надійності тесту);
2) його проведення (обумовлюється інструкцією до тесту);
3) інтерпретація результатів (визначається системою теоретичних припущень відносно предмета тестування).
За функціональною ознакою призначення тестів щодо предмета дослідження розрізняють:
за предметом діагностики: тести інтелекту, тести креативності, тести особистісні, тести здібностей, соціально-психологічні тести;
за способом реалізації: маніпулятивні, тести „олівець-папір”, апаратурні, ситуаційно-поведінкові, комп’ютерні;
розрізняють також аналітичні тести і тестові батареї, індивідуальні і групові тести;
за метою застосування виділяють тести готовності до школи, клінічні, професійного відбору;
за психометричними основами тести поділяються на такі, в основі яких лежать шкали індивідуальних відмінностей і на критеріально-орієнтовані тести.
Поняття „тест” стало застосовуватись з кінця ХІХ ст., і першість на його використання приписується американському вченому Джеймсу Кеттелу. Сам тестовий метод отримав свій розвиток у першій половині ХХ ст.. завдяки працям А. Біне, Л. Термена, Г. Россолімо та ін., а першим широко застосовуваним тестом стала шкала „Біне – Сімона”, створена у 1905 році для діагностики рівня розумової розвиненості дітей і виявлення нездатних до навчання у масовій школі. В даний час психологами розроблено декілька тисяч тестів і тестових батарей, хоча тести мають властивість з часом втрачати дієвість через причини зміни часу і культури суспільства, рівня освіченості людей, а також тестової обізнаності.
Застосування тестів завжди є етапом вирішення дослідницького або практичного завдання. В історії тестового методу виділяють декілька етапів щодо визначення дослідницького ефекту процедур та розуміння універсальності його результатів: від повної абсолютизації — до критичної оцінки ефективності методу як засобу дослідження та прогнозу потенціалу індивідуального розвитку особистості. Сьогодні вважають, що результати тестування інтелекту виявляють не розумовий потенціал піддослідного, а ті особливості його минулого досвіду, навченості, які відображаються на результатах його роботи з тестом. Тому результати, отримані при застосуванні тестів інтелекту, стали називати «тестовим» або «психометричним» інтелектом. Проте в психологічній практиці тести інтелекту мають широке застосування і як дослідницькі процедури, і як психодіагностичні — в психотерапії та психологічному консультуванні.
Розрізняють три види тестів досягнень: 1) тести дії (призначені для виявлення вміння виконувати дії з використанням механізмів, матеріалів, інструментарію); 2) тести письмові (завдання подаються на спеціальних бланках і полягають у виборі правильної відповіді на запитання —вербальне або графічне); 3) усні тести (на заздалегідь підготовлену систему запитань даються усні відповіді, під час їх оцінки враховується правильність формулювання відповідей).
Тести досягнень широко використовуються в шкільній психодіагностиці та системі професійної підготовки й відбору. Проте це більш характерно для зарубіжної психологічної служби; у вітчизняній психологічній практиці тести досягнень поки що не мають широкого використання.
Тести особистісиі — методики психодіагностики, за допомогою яких вимірюються різні сторони особистості та її характеристики: установки, цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та між-особистісні властивості, типові форми поведінки. Відомо декілька сот різновидів особистісних тестів, у зв'язку з цим особливо важливим є правильне тлумачення та відповідальне використання результатів цих тестів. Тести, як правило, будуються в одній з трьох форм їх можливої організації: 1) шкали та опитувальні листи; 2) ситуативні тести або тести діяння, в яких подаються перцептивні, когнітивні або оціночні задачі, оцінку себе, своїх особистісних конструктів, тощо; 3) проективні методи. Існують також тести змішаних форм.