Психология семьи
План
1. Вирішення конфліктів у сім’ї
2. Мета і завдання психологічної діагностики сім’ї
3. Методи психологічного вивчення сім'ї
Література
3. Методи психологічного вивчення сім'ї
Розв’язати перелічені завдання важко насамперед через складність сім’ї як системи, на формування і життєдіяльність якої впливають безліч зовнішніх і внутрішніх факторів, а також через відсутність єдиного підходу до вирішення проблем сім’ї.
Серед існуючих теоретичних концепцій З. Кісарчук вирізняє два полярних підходи до вивчення сім’ї: індивідуальний і системний. При індивідуальному підході сім’я розглядається як стрес-фактор, з яким має впоратися член сім’ї, який звернувся за консультацією до психолога. Завдання психолога полягає у виявленні індивідуальних особливостей членів сім’ї, що утруднюють сімейну адаптацію. Системний підхід переміщує центр діагностики з індивіда на групові процеси сім’ї як системи, а проблеми членів сім’ї в цьому разі вважаються такими, що відбивають дисфункції сімейної системи.
У межах індивідуального підходу використовують діагностичні засоби, спрямовані на дослідження таких сфер сімейного життя, як подружні стосунки, стосунки батьків і дітей, стилі виховання і їх вплив на становлення особистості дитини.
Діагностика подружніх стосунків спрямована насамперед на виявлення факторів, що знижують задоволеність шлюбом і, отже, порушують його стабільність.
Так, виявлення рівня подружньої сумісності на основі структурно-функціонального підходу (коли сумісність виявляється у здатності подружжя утворювати цілісну, врівноважену сімейну діаду з узгодженими і несуперечливими сімейними ролями) припускає вивчення різних характеристик подружжя:
психофізіологічних властивостей індивідуальності членів сім’ї; при цьому передбачається насамперед визначення сумісності типів вищої нервової діяльності подружжя, їхніх темпераментів з можливим використанням експрес-методик (тестиопитувальники Айзенка, Стреляу та ін.);
характерологічних властивостей членів сім’ї (опитувальник Кеттела (16 P.), MMPI та ін.);
характеристик ціннісно-мотиваційної сфери подружжя (методика ціннісних орієнтацій Рокича — Ядова, методика ТЮФ Шмельова — Болдиревої, методика “Сімейні цінності” В. Торохтія та ін.);
співвідношення психологічних сімейних ролей (методика РОПД А. Волкової і Г. Трапезникової, методика визначення функціонально-рольової погодженості С. Ковальова, методика “Соціально-рольова адекватність” В. Торохтія та ін.).
Діагностика подружніх стосунків на основі адаптивного підходу припускає вивчення характеристик міжособистісних стосунків, внутрішньосімейного спілкування і взаємодії, виявлення тих їх аспектів, що призводять до непорозумінь і конфліктів, з метою пошуку резервів адаптації подружжя один до одного.
У цьому разі доцільно застосовувати шкалу подружньої адаптації (тест-опитувальник “Задоволеність шлюбом”, шкали суб’єктивної задоволеності шлюбом Г. Трапезникової та ін.), техніку “репертуарних грат” В. Похилько й О. Федотової, метод семантичного диференціала, тест Лірі, методику МСК В. Левкович і О. Зуськової, задачно-ігрові методи (наприклад, гру “Інтрига” О. Кроніка й О. Кронік), моделювання суб’єктивної ситуації конфлікту (“МАКС” В. Сміхова та ін.). При цьому часто використовують прийом “рефлексивної імітації”, коли пропонують заповнити за партнера той чи інший опитувальник, а потім виявляють ступінь розуміння подружжям один одного, а також рівень реалізації їхніх очікувань щодо партнера.
Література
1.Анцупов А.Я., Шипілов А.И. Конфліктологія: Підручник для вузів. – М.: ЮНіТі, 1999.
2.Дмитрієв А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введення в загальну теорію конфліктів. – М., 1993.
3.Канатаев Ю.А. Психологія конфлікту. – М.: ВАХЗ, 1992.
4.Олейник А.Н. Основи конфліктології. – М.: АПО, 1992.
5.Сисенко В.А. Подружні конфлікти. – М.: Думка, 1989.
6.Ішмуратов В.А. Конфлікт і злагода – К:Наука, 1999.
7.Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. – М: Питер, 2000.
8.Ковальов С.В. Психологія сучасної сім”ї. – Наука, 1999
9.Сім”я. Довідник. – Просвітництво, 2000.
10.Ковальов С.В. Психологія сімейних стосунків. – Наука, К 2001.