План

1. Психокорекція проблемних молодших школярів

2. Поняття психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу

Література

1. Психокорекція проблемних молодших школярів

Корекція труднощів дітей у навчанні — складний і ба­гатогранний процес. Він торкається не лише усунення чи пом'якшення недоліків їхньої навчально-пізнавальної діяльності, а й потребує вирішення особистісних проблем кожної дитини, гармонізації її ставлень до самої себе, ро­весників і дорослих. Тому важливо, аби до корекційної роботи з дитиною залучалася не лише школа, а й сім'я.

Важлива роль в організації корекції труднощів у на­вчанні школярів належить шкільному психологові. А він проводить, насамперед, діагностику інтелектуального й особистісного розвитку дітей і, виходячи з її результатів, стає консультантом педагога щодо побудови програми індивідуально спрямованої корекційно-розвивальної роботи з кожною дитиною, працює з сім'єю, де виховується дити­на, яка має труднощі у навчанні, нарешті, — він здійснює окремі форми корекційної роботи з дітьми. Крім різнобічного діагностичного вивчення дитини, психологу разі потреби порушує питання про обстеження її в психолого-медико-педагогічній консультації та встановлює контакт з цією установою.

Успішність корекції труднощів у навчанні дітей зале­жить від того, наскільки тісно вона пов'язана з діагности­кою і є її безпосереднім продовженням. Тому й говорять про діагностико-корекційну систему як єдине ціле.Завдан­ня діагностики — виявлення загальних, типових та інди­відуальних особливостей дітей, що мають труднощі у на­вчанні, з метою врахування їх у педагогічному процесі. Без такої діагностичної основи корекція навчання дітей неприпустима і не може бути успішною. Здійснювана наосліп, без урахування причин порушення навчальної діяльності кожної дитини та можливостей їх усунення відповідними методами педагогічного впливу, вона дискре­дитує саму ідею допомоги дітям із труднощами в навчанні.

Ті чи інші труднощі дитини в навчанні негативно позначаються на її здатності працювати разом з класом. Через те вона більшою чи мен­шою міроюпотребує індивідуалізації навчального процесу.Тим часом в умовах великої наповнюваності класу в ма­совій школі та напруженого темпу вивчення програмового матеріалу можливості індивідуальної роботи з дітьми дуже обмежені. Вони бувають достатніми для тих учнів, які ма­ють легкі порушення навчальної діяльності, пов'язані з недоліками переважно мотиваційної та емоційно-вольової сфер чи з вадами окремих функцій, наприклад, уваги, сенсомоторної координації, за належно сформованої пізна­вальної діяльності в цілому.

Типологія дітей з труднощами в навчанні:

• Діти з розладами регуляції навчальної діяльності - мають розлади тих функцій, які забезпечують цілеспрямованість і послідовність, необхідні для успішного виконання будь-якого завдання (причини, що дезорганізовують діяльність дитини й перешкоджають формуванню позитивної навчальної мотивації, є досить поширене порушення поведінки, зване гіперактивністю з дефіцитом уваги),10% хлопчиків і 1% дівчаток;

Гіпоактивні (недостатня концентрація уваги через ослабленість нервової системи, проте характерним недоліком її функціонування є переважання прогресіє гальмування).

• Діти з відставанням в інтелектуальному розвиткові та достатніми передумовами научуваності(стійкі труднощі в навчанні) – педагогічно занедбані діти. Недостатній розвиток мислення і мовлення,звуженість знань і уявлень про світ, емоційно-мотиваційнанезрілість зумовлюють неінформованість в них здатності довільно регулювати свою поведінку: усвідомлювати мету, послідовність дій, оцінюючи їх правильність.

• Діти зі зниженою научуваністю (причина відставання -недоліки функціонування ЦНС, зумовлені травмами, ускладненнями внутрішньоутробного розвитку, перенесеними неврологічними захворюваннями чи просто спадковими вадами) - діти із затримкою психічного гозвитку (ЗПР). Несприятливі передумови научуваності., інертність пізнавальних процесів. Це виявляється і в актуалізації необхідних знань для розв 'язання того чи іншого завдання і в пошукові оптимальних шляхів досягнення мети. Тому вони не завжди успішно користуються навіть тими знаннями і вміннями, які у них є. Низька научуваність - дитині важко скористатися новою інформацією, пов'язавши її з уже наявним досвідом.

В основі педагогічної занедбаності лежить соціальна незрілість особистості. Інтелектуальна недостатність в цих дітей проявляється в недоліку об’єму знань, уявлень, якими володіє дитина даного віку при наявності достатньої здібності до узагальнення, вміння використовувати допомогу у виконанні завдань, хороші орієнтації у повсякденній життєйській ситуації.

Педагогічно занедбані характеризується бідністю інтелектуальних інтересів, недостатністю вищих потреб особистості.

Ці випадки поглиблюються як правило ще й недоліками сімейного виховання, несприятливим психологічним мікрокліматом в сім’ї (постійні конфлікти,алкоголізм батьків, бездоглядність дитини), тому сім’я, як правило, не може надати допомогу у подоланні педагогічної занедбаності.

В психокорекційну програму рекомендується включати групові заняття із загального розвитку дітей, розширення кругозору.

Труднощі в навчанні можуть бути пов’язані з типом ВНС: гіперактивні, гіпоактивні (через мірна повільність)

Корекція невстигання у навчанні полягає:

1. Встановлення причин, що зумовили труднощі у навчанні.

2. Збагачувати дітей різноманітними знаннями про навколишнє життя і про певні взаємозв’язки між предметами і явищами.

3. необхідно зміцнювати працездатність дітей, їх уміння зосереджувати увагу н і цілеспрямовано працювати:

4. ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати.

5. розвивати позитивно навчальну мотивацію.

Кожне завдання треба дрібнити на більш прості і допомагати учневі перейти від одного до іншого.

Розглядати сюжетні малюнки і складати розповідати за їх змістом.

Розвиток довільності..

В молодшому шкільному віці в центр психічного розвитку дитини висувається формування довільності і розвиваються довільна пам’ять, увага, мислення. Дитина вчиться керувати своєю поведінкою, протіканням психічних процесів (мислення, уваги, пам’яті).

Важливою стороною корекційних програм по розвитку довільності є формування функції планування. Ефективним прийомом тут являються спеціальні тренування.

Імпульсивним дітям пропонується виконувати завдання з відстрочкою (10...15с.), в ході якої вони повинні були обдумати, що і як робити. Крім того, їх навчати конкретним правилам і прийомам аналізу завдання, контролю, вміння діяти за правилами.

Для розвитку довільності можна використовувати вправи:

“Будиночок”

“Домалюй узор” і т. д. (вміння діяти за правилом). Правилом є схема з’єднання в цілісний узор окремих елементів.

Для розвитку довільності уваги, можна використовувати завдання на запам’ятовування картинок і слів.

(25 картинок, тривалість сприйняття кожної картинки 3с.)

Методика “Заучування 10 слів” – дитині пропонується запам’ятати назви 10 знайомих їй предметів.

У корекційні заняття слід включати вправи на стійкість уваги та спостережливість

“Простеж за напрямком”

“Порівняй два ескізи”

“Чого не вистачає на картинці”

Вправи на аналітичне сприймання, тобто вміння уявно розчленувати зображений предмет на окремі елементи (деталі, частини).

“Знайди малюнок двійник” (сприяє подоланню надмірної імпульсивності при сприйманні різноманітних об’єктів).

Ці вправи сприятимуть подальшому розвитку швидкості сприймання.

Якщо дитина дає швидко неправильні відповіді, це свідчить про її підвищену імпульсивність.

Якщо дитина довго думає, але не дає правильної відповіді, це говорить про недостатню стійкість здорової пам’яті.

Підвищена імпульсивність і недостатня стійкість здорової пам’яті долаються однаковими способами:

o поелементним порівнянням основного зображення з іншими зображеннями;

o називання дій, що виконуються в голос (“Я мушу виконувати завдання уважно, не квапитися, спочатку буду порівнювати плавці, потім хвости....”).

Діти, які розв’язують задачі повільно мають в основному інертний тип ВНД, надмірно обережні, невпевнені.

Таких дітей слід поступово навчати швидшого темпу розумових дій – наприклад, нормування часу за допомогою секундоміра. Важливо підкріплювати правильні дії словами: “Молодець! Вірно”.

Вправи на просторову уяву та просторове мислення:

“Скільки тут кубиків”

“Яка вийде коробка”.

Задачі на умовиводи при співставленні предметів та подій:

“Пара до пари” – вміння виділяти суттєву ознаку предмета.

“Добери пару” – має усвідомити призначення предмета, що знаходиться у рамці, а потім і всіх предметів по за нею.

“Протилежності на малюнках” (визначення суттєвих ознак, і в першу чергу функціональних усіх предметів, що досягається при абстрагуванні від ознак випадкових).

“П’ятий зайвий” – вивчення суттєвих ознак зображених предметів, далі – узагальнення предметів, що мають одну і ту ж властивість.

“Як розвивалися події” – розуміння життєвих подій, зв’язків між подібними епізодами, вміння логічно їх аналізувати.

Дитина не може усвідомлено поставити перед собою мету позбутися від своїх психологічних проблем і порушень. Тільки тоді вона буде співпрацювати з психологом, коли їй це буде цікаво. Тому важливе використання ігрових моментів, особливо привабливих для дітей.

Завдання Складання цілого зображення з окремих частин.

Це завдання може мати багато варіантів, які ускладню­ють його чи полегшують. Основний його зміст полягає в конструюванні на площині: складання.окремого зобра­ження чи цілого сюжетного малюнка з частин. Чим більший набір зображень матиме психолог, тим цікавішою й різноманітнішою для дитини буде гра. Для цього знадобляться будь-які малюнки, наклеєні на кар­тон і розрізані на кілька частин. Чим більше частин, тим складніше завдання. Воно ускладниться також, якщо змішати разом частинки різних зображень і запропонува­ти дитині знайти потрібні для відтворення якогось зобра­ження. Найдоступнішим матеріалом можуть бути художні поштові листівки. Колекція таких листівок, розрізаних на частини, урізноманітнить завдання за змістом зображень.

Для дітей із недостатньо сформованим сприйманням, особливо просторовими уявленнями, такі завдання мо­жуть становити значні труднощі.

Найпростішим завданням є складання окремого зоб­раження (наприклад, обличчя ляльки, фігури тварини, контури літака та ін.), розрізаного на 5—6 частин (можна і на 3—4, якщо дитина має значні труднощі).

Можливі такі варіанти завдань:

1) складання зображення за уявленням.

Даються частинки зображення і пропонується скласти з них ціле. За окремими деталями дитина має уявити те зображення, яке треба відтворити.

2 )Складання зображення за зразком.

Для цього потрібно мати два примірники зображень: Цілий і розрізаний. Перед дитиною кладеться ціле зобра­ження та безладно розсипаються окремі його частини й пропонується скласти таке саме.

Для корекційно-розвивальних занять із молодшими школярами кабінет шкільного психолога має устатковува­тися достатньою кількістю різних дидактичних ігор і вправ. Звичайно, весь обсяг завдань і дидактичного матеріалу до них в одному посібнику подати неможливо.

Ось деякі зразки, типові завдання, де показано їх розвивальні можливості, дано деякі методичні поради щодо їх використання. Психолог, який скористається цим матеріалом для практичної роботи, має до кожного типу за­вдань дібрати аналогічні, простіші, складніші. Цікаві й змістовні заняття з дітьми можливі за наявності багатьох однотипних завдань на різному дидактичному матеріалі.

Розвиток сприймання та орієнтування в просторі Складання одночасно двох фігур різної величини:

Для виконання цього завдання потрібно мати два одна­кові зображення різної величини, розрізані на однакові де­талі і змішані. Процес складання

відповідних фігур потре­бує, крім аналізу деталей за формою, ще й за величиною

Вправа Складання візерунків з мозаїки.

Комплекти "Мозаїка" можна придбати в магазині ігра­шок як відому дидактичну гру. Це набір різнокольорових многокутників і спеціальної панелі, на якій вони закріплю­ються відповідно до заданого малюнка. Складність малюн­ка може регулюватися залежно від можливостей виконавців.

За відсутності готових наборів можна виготовити.з пластика, цупкого паперу чи картону набори і викладати з них різнікомпозиції за накресленим зразком.

Для цієї гри придатні будь-які площинні зображення чи об'ємні фігури, іграшки, предмети побуту, які можна розклас­ти чи поставити в різному порядку. Наприклад, на столі ви­кладається композиція: будиночок, праворуч ростуть квіти, ліворуч — ялина, перед будиночком — песик. Дитина уважно розглядає композицію. Потім вона заплющує очі або відходить вбік, а тим часом деталі композиції міняються місцями. По­вернувшись, дитина має розповісти, що змінилося.

Просторова орієнтація дітей особливо добре тренується, якщо в різному порядку розташовувати об'ємні предмети: іграшки, навчальне приладдя. Наприклад: на столі лежить книжка, праворуч від неї — олівець, зліва — ручка

Непомітно для дитини предмети розкладають в іншому порядку. Розглянувши їх знову, дитина має пояснити, як вони тепер розміщені один відносно іншого. Предмети потрібно розміщувати так, щоб доводилося вживати різні прийменники:під, над, ззаду, збоку, спереду, зліва, справа,поряд.Добре, коли в грі бере участь кілька учнів, вони при­думують завдання одне для одного, переміщуючи предмети.

Вправа Орієнтування у просторі за інструкцією.

Грати можна в кімнаті, ще краще — у дворі, в саду з гру­пою дітей. Наприклад, хтось із учасників гри ховає за деревом м'яч. Його треба знайти, вислухавши інструкцію: "Іди ліворуч" підійди до дерева, заглянь за дерево". Складність маршруту й відповідно — інструкції залежать від можливостей дітей її ви­конати. Спочатку інструкцію дає дорослий. Потім свої інструкції діти можуть давати одне одному по черзі.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 16

Бесплатная работа

Закрыть

Основы психокоррекции 9

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.