План

1. Робота практичного психолога з педагогічним колективом спрямована на профілактику виникнення конфліктних ситуацій

2. Психологічні рекомендації при роботі з гіперактивними дітьми

Список використаної літератури

2. Психологічні рекомендації при роботі з гіперактивними дітьми

Якщо говорити детально, то в перекладі з латинської мови «активний» – означає діяльний, дієвий, а грецьке слово «гіпер» вказує на перевищення норми. Гіперактивність у дітей виявляється невластивою для нормального, відповідного зросту розвитку дитини неуважністю, імпульсивністю. За даними психолого-педагогічної літератури, в описі таких дітей уживаються терміни: «рухливий», «імпульсивний», «спритний», «енерджайзер», «вічний двигун», «живчик», «вулканчик». Деякі автори використовують і такі словосполуки, як «моторний тип розвитку» «діти з підвищеною активністю» «діти з підвищеною афективністю». За даними фахівців, мало не половина дітей страждає так званою гіперактивністю. Не лише у нашій країні, але і у всьому світі кількість таких дітей неухильно зростає. Якщо дитина гіперактивна, то труднощі зазнає не лише вона сама, але і його оточення: батьки, однокласники, вчителі. Такому дитяті необхідна своєчасна допомога, інакше надалі може сформуватися асоціальна або навіть психопатична особа: відомо, що серед малолітніх правопорушників значний відсоток складають гіперактивні діти.

Допомога гіперактивній дитині – це дуже складний процес, і багато підводних каменів на шляху до повного відновлення. Ось що розповіла завуч однієї школи про такого першокласника.

Під гіперактивністю прийнято розуміти занадто неспокійну фізичну і розумову активність у дітей, коли збудження переважає над гальмуванням. Лікарі вважають, що гіперактивність є наслідком дуже незначного ураження мозку, яке не визначається діагностичними тестами.

Кажучи науковою мовою, ми маємо справу з мінімальною мозковою дисфункцією. Ознаки гіперактивності виявляються у дитини вже в ранньому віці. Надалі його емоційна нестійкість і агресивність часто приводять до конфліктів в сім'ї і школі.

Найяскравіше гіперактивність проявляється у дітей в старшому дошкільному і молодшому шкільному віці. У цей період здійснюється перехід до ведучої – учбової діяльності і в зв'язку з цим збільшуються інтелектуальні навантаження: від дітей потрібні уміння концентрувати увагу на тривалішому відрізку часу, доводити почату справу до кінця, добиватися певного результату. Саме в умовах тривалої і систематичної діяльності гіперактивність заявляє про себе дуже переконливо. Батьки раптом виявляють багаточисельні негативні наслідки непосидючості, неорганізованості, надмірної рухливості свого малюка і, стурбовані цим, шукають контактів з психологом.

Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей:

1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, маля корчиться, звивається.

2. Дитя не може спокійно сидіти на місці, коли від нього цього вимагають.

3. Легко відволікається на сторонні подразники.

4. Насилу чекає своєї черги під час ігор і в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій і свят).

5. На питання часто відповідає, не замислюючись, не вислухавши їх до кінця.

6. При виконанні запропонованих завдань випробовує складнощі (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння).

7. Насилу зберігає увагу при виконанні завдань або під час ігор.

8. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.

9. Не може грати тихо, спокійно.

10. Багато базікає.

11. Часто заважає іншим, пристає до тих, що оточують (наприклад, втручається в ігри інших дітей).

12. Часто складається враження, що дитя не слухає звернену до нього мову.

13. Часто втрачає речі, необхідні в дитячому саду, школі, удома, на вулиці.

14. Інколи здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).

Всі ці ознаки можна згрупувати за наступних напрямках:

– надмірна рухова активність;

– імпульсивність;

–відволікання-неуважність.

Діагноз вважається правомірним, якщо наявні щонайменше вісім зі всіх симптомів. Так, маючи досить хороші інтелектуальні здібності, гіперактивні діти відрізняються недостатністю мовного розвитку і тонкої моторики, зниженим інтересом до придбання інтелектуальних навиків, малювання, мають деякі інші відхилення від середніх вікових характеристик, що приводить до відсутності у них інтересу до систематичних, вимагаючих уваги занять, а значить, і, майбутньою або справжньою учбовою діяльністю.

За даними психологів, гіперактивність серед дітей від 7 до 11 років в середньому складає 16,5%: серед хлопчиків – 22%, серед дівчаток – близько 10%.

Причини можуть бути такими: велика ранимість мозку плоду чоловічої статі по відношенню до різних видів патології вагітності і пологів, при яких страждає мозок, що розвивається. Можливо, свою роль грають функціональні і генетичні чинники. Крім того, вважається, що менший ступінь функціональної асиметрії у дівчаток створює більший резерв для компенсації порушень тих або інших вищих психічних функцій. Можливо, над дівчатками більше є достатні норми соціальної поведінки, що з дитинства вселяють їм слухняність. В якості розрядки дівчинка може просто поголосити, тоді, як хлопчик в аналогічній ситуації швидше стане «бігати по стелі».

В цілому прийоми модифікації поведінки дітей з гіперактивністю можна звести до наступних:

  • У своїх стосунках з дитиною дотримуйтеся "позитивної моделі". Хваліть її, коли вона на це заслужила, підкреслюйте успіхи. Це укріплює упевненість дитини у власних силах, підвищує її самооцінку.
  • Уникайте повторень слів "ні" і не "можна".
  • Розмовляйте з дитиною завжди стримано, спокійно, м'яко.
  • Давайте маляті лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити.
  • Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
  • Заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).
  • Підтримуйте удома чіткий розпорядок дня. Час їди, виконання домашніх завдань і сну щодня повинно відповідати встановленому режиму.
  • Уникайте, по можливості, скупчення людей. Перебування в крупних магазинах, на ринках, в ресторанах і т. д. впливає на таку дитину надмірно стимулююче, збуджує дію.
  • Під час ігор обмежуйте дитину одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих приятелів.
  • Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
  • Надайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисні щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття, ігри.
  • Постійно враховуйте недоліки дитини.
  • Гіперактивність може стримуватися за допомогою вищеназваних заходів.

    В організації допомоги гіперактивним дітям і їх батькам необхідна і участь педагогів – вихователів, вчителів. І тут роль психолога центру або шкільного психолога неоцінима. Виконання ряду його рекомендацій дозволяє нормалізувати взаємини педагога з "важким" учнем і його батьками, допомагає дитині досягати вищих результатів на заняттях, в навчанні.

    Перш за все психолог надає вчителеві, вихователеві докладні відомості про природу гіперактивності, про характер поведінки дітей з гіперактивністю в дитячому саду, школі. Підкреслює, що робота з такими дітьми повинна будуватися на індивідуальній основі, а особливу увагу слід приділяти їх відволіканню під час уроку, слабкій саморегуляції і самоорганізації. Доцільно по можливості ігнорувати зухвалі вчинки і заохочувати хорошу поведінку дитини.

    Під час занять або уроків важливо обмежувати до мінімуму відволікаючі чинники. Цьому, зокрема, може сприяти оптимальний вибір місця для гіперактивного учня в групі або в класі за партою – в центрі приміщення напроти столу вихователя, вчителя, класної дошки.

    Дитині має бути надана можливість у випадках скрути швидко звернутися за допомогою до педагога. Його заняття необхідно будувати по чітко розпланованому, стереотипному розпорядку, використовуючи для цього спеціальний календар або щоденник.

    Завдання, запропоновані на заняттях, слід роз'яснювати дитині окремо або, якщо це в школі, писати на дошці, у жодному випадку не супроводжуючи іронічним поясненням, що робиться це спеціально для "нашого особливого хлопчика" (дівчинки).

    На певний відрізок часу дитині дається лише одне завдання. Якщо належить виконати велике завдання, воно пропонується у вигляді послідовних частин, і педагог періодично контролює хід роботи над кожною з частин, вносячи необхідні корективи. Під час учбового дня передбачаються можливості для рухової "розрядки": фізичної праці, спортивних вправ.

    Всі ці моменти шкільного життя дитини психологові доцільно постійно відстежувати.

    Особливості психокорекційної роботи з гіперактивними дітьми молодшого шкільного віку

    Етапи психокорекційної роботи з гіперактивною дитиною:

    - лікування і виховання гіперактивної дитини має проводитися комплексно: невролог, психолог, педагог, батьки;

    - невролог призначає лікування, пояснює батькам причини виникнення гіперактивності, зв’язок фізіологічних проблем (як правило ММД) із поведінковими проявами і розробляє індивідуальну програму допомоги дитині;

    - психолог спільно з педагогами та батьками здійснює психокорекцію емоційної сфери та поведінки дитини:

    - проведення психологом тренінгу ефективної взаємодії для батьків гіперактивної дитини; головним завданням батьків є забезпечення загального емоційно-нейтрального фону розвитку і навчання дитини, спостереження за динамікою змін в ході психокорекції; пам’ятка для батьків гіперактивної дитини (розроблені конкретні рекомендації);

    1) проведення психологічних практикумів для педагогів з метою володіння навичками взаємодії з гіперактивними дітьми, консультування вчителя, пам’ятка для вчителя по роботі з гіперактивною дитиною (розроблені конкретні рекомендації);

    2) практичний психолог безпосередньо займається з дитиною індивідуально, а також в групі гіперактивних дітей по спеціально розробленій програмі.

    Система побудови корекційної програми для гіперактивних дітей молодшого шкільного віку Індивідуальна форма.

    Основні напрямки і форма психокорекційної роботи практичного психолога з гіперактивною дитиною.

    1) розвиток дефіцитарних функцій (уваги, контролю поведінки, рухового контролю), дана робота проводиться поетапно, починаючи із розвитку однієї дифіцитарної функції, після закріплення стійких позитивних результатів якої, можна переходити до формування одночасно двох функцій, дана робота здійснюється лише в індивідуальній формі;

    2) відпрацювання конкретних навичок взаємодії з дорослими та ровесниками – включення гіперактивної дитини у групові види взаємодії, спочатку бажано включити гіперактивну дитину в роботу з малою підгрупою (2-4 чоловік) та лиш після цього - у загально групові ігри та заняття;

    3) робота з гнівом (за потребою).

    - на практиці гіперактивність часто обумовлена несформованістю комунікативних навичок молодшого школяра і, як наслідок, дезадаптацією у колективі ровесників, наступна корекційна програма проводиться в індивідуально-груповій формі;

    - мета: корекція гіперактивності молодшого школяра, розвиток дефіцитарних функцій, формування навичок спілкування з однолітками, розвиток симпатії та вміння володіти собою;

    - кількість занять у програмі – 14.


    Список використаної літератури

    1.Абрамова, Г. С. Практическая психология. «Академический Проект», 2000.

    2.Немов, Р. С. Психология. М., Владос ИМПЭ им. Грибоедова, А. О., 2001. Книга 2.

    3.Немов, Р. С. Психология. М., Владос ИМПЭ им Грибоедова, А. О., 2002. Книга 3.

    4."Основы этических знаний" под ред. профессора Росенко, М.Н.. Изд. "Лань", 1998.

    5.Хорни, К. Невротическая личность нашего времени. М., 1993.

    Характеристики работы

    Контрольная

    Количество страниц: 17

    Бесплатная работа

    Закрыть

    Методика работы практического психолога 12

    Заказать данную работу можно двумя способами:

    • Позвонить: (097) 844–69–22
    • Заполнить форму заказа:
    Не заполнены все поля!
    Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

    Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.