Требования к психологу-консультанту и его работы
План
1. Кого можна вважати кваліфікованим психологом-консультантом. Що для цього необхідно знати і уміти робити
2. Загальні вимоги, що пред'являються до психологічного консультування і до психолога-консультанта
3. Спеціальні вимоги, що пред'являються до різних видів психологічного консультування
Перелік використаної літератури
1. Кого можна вважати кваліфікованим психологом-консультантом. Що для цього необхідно знати і уміти робити
Психологом-консультантом, якщо так називати людину, яка досить професійно, відповідально і на високому рівні займається психологічним консультуванням, може стати тільки та людина, яка має загальну і спеціальну вищу психологічну освіту і, крім того, достатній досвід практичної роботи в ролі психолога-консультанта, високо оцінений фахівцями і підтверджений відповідним сертифікатом. Пояснимо сказане детальніше.
Загальним вищим психологічним називається така освіта, яку фахівець отримує після успішного закінчення психологічного факультету або відділення вищого учбового закладу - університету або інституту. Спеціальним психологічним називається така освіта, яка припускає спеціалізацію в одній з галузей психологічної науки і практики. Така подвійна освіта потрібна психологові-консультантові для того, щоб на сучасній науковій основі і з глибоким практичним розумінням справи займатися консультуванням, будучи в змозі відповідати, зокрема, на наступні питання:
Яка психологія сучасного клієнта?
Що відбувається нині з тим клієнтом, який реально звернувся за допомогою в психологічну консультацію?
Чому цьому клієнтові потрібні саме такі, а не які-небудь інші рекомендації?
Яку дію ці рекомендації повинні будуть зробити на клієнта?
Як пояснити клієнтові на науковій основі значущість цих конкретних рекомендацій?
Відповіді на усі ці питання, що даються психологом-консультантом, мають бути зрозумілими клієнтові і досить переконливими для професіоналів-психологів.
Спеціальним практичним називається така психологічна освіта, яка пов'язана з практичною діяльністю психолога-консультанта, з освоєнням ним методів психологічної роботи з людьми, що звертаються за допомогою в психологічну консультацію. В першу чергу йдеться про такі науково обгрунтовані методи роботи, які викладаються на спеціальних факультетах, де готують практичних психологів з вищою освітою. Досить великий досвід практичної роботи психологові-консультантові потрібний тому, що йому доводиться мати справу не з наукою або викладанням психології, а з цілком реальними і часто досить складними життєвими проблемами людей. Отримані у внз знання не перетворюються на уміння без досвіду практичної роботи.
Усі без виключення тонкощі практичної роботи психолога-консультанта, усі можливі ситуації, з якими він може зіткнутися в житті, неможливо передбачити заздалегідь і включити відповідні дисципліни в учбову програму підготовки внз. Отже, досвід практичної роботи психологові-консультантові у будь-якому випадку просто потрібний.
Усе сказане украй важливе для нормальної професійної роботи психолога-консультанта. Окрім знань і умінь, психолог-консультант повинні мати ряд спеціальних особових якостей. Приміром, він повинен любити людей, бути здатним без слів розуміти і відчувати їх стан, бути добрим, терплячим, товариським і відповідальним. До цього переліку можна було цілком додати слова, свого часу сказані про психолога-консультанта відомим фахівцем в цій області Р. Меем. Консультант-психолог, писав він, повинні уміти притягати до себе людей, почувати себе вільним в будь-якому суспільстві, бути здатним до емпатії. Головне у справжнього психолога-консультанта - це "доброзичливість і прагнення зрозуміти клієнта, допомогти йому побачити себе з кращого боку і усвідомити свою цінність як особистості".
2. Загальні вимоги, що пред'являються до психологічного консультування і до психолога-консультанта
Система загальних, професійних і морально-етичних вимог, що пред'являються до психологічного консультування і до практичної роботи психолога-консультанта, краще всього відбита в існуючих кодексах професійної етики практичних психологів. Багато положень цих кодексів безпосередньо застосовано до роботи психолога-консультанта. Нагадаємо про ці положення, включивши в їх формулювання замість слова "психолог" словосполучення "психолог-консультант".
1. Професійна діяльність психолога-консультанта характеризується його особливою відповідальністю перед клієнтом за ті рекомендації, які він пропонує клієнтові.
2. Практична діяльність психолога-консультанта повинна спиратися на відповідні морально-етичні і юридичні основи.
3. Діяльність психолога-консультанта спрямована на досягнення виключно гуманних цілей, що припускають зняття яких би то не було обмежень на шляху інтелектуального і персонального (особового) розвитку клієнта.
4. Свою роботу психолог-консультант будує на основі безумовної пошани гідності і недоторканості особи клієнта. Психолог-консультант шанує засадничі людські права, визначувані загальною Декларацією прав людини.
5. У роботі з клієнтами психолог-консультант керується принципами чесності і відкритості (щирості). В той же час він має бути обачний в радах і рекомендаціях клієнтові.
6. Психолог-консультант зобов'язаний повідомляти колег, членів своїх професійних об'єднань про порушення прав клієнта, що помічаються їм, про випадки негуманного відношення до клієнтів.
7. Психолог-консультант має право робити лише такі послуги клієнтам, для яких він має необхідну освіту, кваліфікацію, знання і уміння.
8. У своїй роботі психолог-консультант повинні застосовувати тільки апробовані методики, що відповідають сучасним загальнонауковим стандартам.
9. Обов'язковою складовою частиною роботи психолога-консультанта є постійна підтримка на високому рівні своїх професійних знань і умінь.
10. У разі вимушеного застосування психологічних методик і рекомендацій, що не пройшли достатньої апробації, не повністю відповідають науковим вимогам, психолог-консультант повинні про це попереджати своїх клієнтів і бути дуже обережним у своїх виводах.
11. Психолог-консультант не має права розголошувати або передавати третім особам дані про своїх клієнтів або про результати консультування.
12. Психолог-консультант зобов'язаний перешкоджати використанню методів психологічного консультування і психологічної дії на людей некомпетентними особами, професійно не підготовленими людьми, а також попереджати про це тих, хто користується послугами таких "фахівців".
13. Психолог-консультант не має права передавати некомпетентним особам методи психологічної роботи з клієнтами.
14. Психологові-консультантові слід дотримуватися обережності, щоб не викликати необгрунтованих надій і очікувань з боку клієнта, не давати йому обіцянок, рад і рекомендацій, які не можна буде виконати.
15. Психолог-консультант несе особисту відповідальність за зберігання в таємниці інформації, що стосується клієнтів.
Дотримання усіх цих правил або етичних норм є обов'язковим в практичній роботі психолога-консультанта.
Є, крім того, ряд істотних відмінностей хорошого, професійно підготовленого психолога-консультанта від поганого, професійно не цілком підготовленого. Ці відмінності торкаються того, як психолог-консультант поводиться по відношенню до клієнта в різних ситуаціях психологічного консультування, як він виходить із скрутних випадків, які нерідко виникають в процесі проведення психологічного консультування. Представлена нижче таблиця 1 включає перерахування в порівнянні десяти особливостей поведінки хорошого і поганого психолога-консультанта.
Таблиця 1
Порівняльні особливості поведінки під час консультації хорошого і поганого психолога-консультанта
На додаток до сказаного зупинимося на якостях, які психолог-консультант повинні мати і які він повинен проявляти в спілкуванні з клієнтами.
1. Здатність до емпатії, співпереживанню, співчуттю. Під цією здатністю розуміється уміння глибоко психологічно проникати у внутрішній світ іншої людини - клієнта, розуміти його, бачити що відбувається з його власних позицій, сприймати світ його очима, приймати як допустиму і правильну його точку зору.
2. Відкритість. Намагаючись зрозуміти клієнта, проникнути в його внутрішній світ, психолог-консультант відверто повідомляє його про свої власні почуття, викликаючи з його боку емпатичну реакцію і тим самим роблячи його відкритим для себе.
3. Вираження особистої турботи про клієнта за допомогою співпереживання, співчуття йому, а також жестів, міміки, пантоміміки.
4. Доброзичливість. Добре, емоційно позитивне відношення до клієнта, особиста зацікавленість і участь в рішенні його проблем.
5. Безоценочное відношення до клієнта, у тому числі до дотримання з його боку тих моральних, етичних норм, яких він у своїй поведінці дотримується, навіть якщо це поведінка самому консультантові не подобається.
6. Відмова від моралей, нав'язування клієнтові своїх рад.
7. Довіра до клієнта, віра в його здатність і можливість самостійно впоратися зі своєю проблемою.
8. Готовність і прагнення консультанта не стільки позбавити клієнта від своїх переживань, скільки направити його переживання в конструктивне русло.
9. Уміння тримати оптимальну психологічну дистанцію між собою і клієнтом.
10. Уміння вселяти в клієнта упевненість і рішучість переробити себе.