Причины преступности в криминологии

Зміст

1. Поняття та класифікація причин та умов злочинності в сучасній кримінології

2. Біопсихологічні теорії причин злочинності

3. Соціальні теорії причин злочинності

4. Культуроцентрична концепція причин злочинності

5. Основні підходи до вивчення причин та умов злочинності у сучасній вітчизняній кримінології

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Причина злочинності - центральна проблема кримінології. Вона протягом багатьох століть цікавила учених і письменників, філософів і юристів, професіоналів і широкі верстви читачів. Все, хто займалися цією проблемою, прагнули дати відповіді на ряд взаємозв'язаних питань, які могли б прояснити справу. Головне з них: чому вчиняються злочини? Його можна дещо конкретизувати: це залежить від особи злочинця або від навколишнього середовища? Якщо від особи, то чому злочини скоюють люди самого різного віку, освіти, виховання, темпераменту і способу життя? Якщо ж здійснення злочину залежить не від особи, а від середовища, то чому люди, що виросли в одній сім'ї, часом поводяться по-різному?

Всі ці питання можна продовжити і поглибити, наприклад: чи є схильність до злочину спадковою? Якщо так, то чи винувата сама людина, що вчинила протиправно? Якщо ж ця схильність не успадковується, то які чинники зовнішнього середовища штовхають її на злочин? І нарешті, чи є злочинність вічною? Чи можна попередити злочини? Чи є непоправні злочинці?

Цей ланцюжок питань з неясними відповідями завжди знаходився і продовжує знаходитися в полі зору кримінологів. Прояснення позицій по кожному з питань і впирається в проблему причин злочинності.


1. Поняття та класифікація причин та умов злочинності в сучасній кримінології

На даний момент існують певні суперечності серед вчених щодо визначення самого поняття злочинності.

Так, за часів існування СРСР тривалий час у радянській кримінології панувало таке визначення поняття злочинності: це соціально-правове явище, яке змінюється й охоплює сукупність злочи­нів, що вчинені в суспільстві за певний період і характеризу­ються певними кількісними та якісними показниками.

За А. Зелінським це масовий прояв деструктивності в поведінці людей, що виявляється в системі пе­редбачених кримінальним законом діянь, які вчинені на конкретній території або серед членів певних соціальних груп протягом одного року або певної його частини.

За В.В. Голіною,злочинність - це відносно масове, істо­рично мінливе соціальне явище, яке має певну територіальну і часову поширеність, являє собою цілісну, засновану на статистичних зако­номірностях систему одиничних суспільно небезпечних діянь, заборо­нених кримінальним законом.

Відомий вчений-кримінолог Н. Кузнєцова пропонує інше визначення злочинності: це соціальне і кримінально-правове явище, що змінюється історично й становить систему злочинів.

Під причинами злочинності ми розуміємо такі явища суспільного життя, які породжують злочинність, підтримують її існування, викликають її зростання або зниження.

Крім причин злочинності є ще поняття умов, сприяючих здійсненню злочинів. До них відносяться як природні, так і соціальні або технічні чинники. Самі по собі ці умови не породжують злочинів, але допомагають їх реалізації. Разом з тим умови і причини іноді можуть мінятися місцями; одне і те ж явище (наприклад, безгосподарність) може в одних випадках породжувати злочини, а в інших тільки сприяти їм. Причини злочинності і умови, що їй сприяють, об'єднуються загальним поняттям детерміації злочинності, тобто об'єктивної залежності причинної обумовленості від інших явищ природи і суспільства.

Вивчення причин злочинності і умов, що сприяють вчиненню злочинів, здійснюється в Україні як науковими, так і так би мовити «практичними установами». Необхідно зазначити, що кримінологія виникла в XIX в., але і до появи цієї науки люди замислювалися про причини негативних явищ, у тому числі злочинності.

Розбіжності між прихильниками природно-наукових підходів до аналізу злочинців і злочинності і тими, хто більше орієнтувався на вивчення соціальних явищ, привели до виникнення і розвитку двох основних шкіл в кримінології - антропологічної і соціологічної. Їх пояснення причин злочинності були протилежними і часто несумісними.

Разом з тим вже в XIX в. більш докладне вивчення злочинності привело до тому, що вся більша увага стала звертатися на множинність і різноманітність причин. Виявилося, що на злочинність впливають не тільки індивідуальні властивості людини (такі, як темперамент або коло інтересів), але і умови сімейного виховання, особливості найближчого оточення, рівень освіти, професія, а також соціальні процеси, такі як рівень цін, війни, безробіття і т.п.

Даний перелік різних явищ і обставин не впорядкований, не зв'язаний будь-якою послідовністю і тим більше системою. Проте нарощування цих обставин (вони отримали назву «чинників») продовжувалося. Вже Ч. Ломброзо в своїй другій книзі «Злочин» перераховував чинники етнічні, культурологічні, демографічні, економічні, педагогічні, сімейні, професійні, спадкові, кліматичні, метеорологічні і ін. Далі число чинників злочинності росло в геометричній прогресії.

Необхідно зазначити, що дана теорія має певні недоліки.

По-перше, теорія чинників злочинності змішує головне і другорядне, істотне і неістотне, провідне і залежне від нього, у тому числі причини злочинів і умови, що ним сприяють.

По - друге, згадана теорія не розглядає відповідні чинники в системі, не розкриває механізму впливу на злочинність даних обставин.

На фоні цих недоліків виникли спроби, направлені на з'ясування питомої ваги різних чинників і встановлення тим самим чинників головних і другорядних. Робилися і арифметичні підрахунки їх ваги. Але визначати кількісне значення чинників, не зведених в яку-небудь систему, виявилося заняттям непродуктивним. Іронізуючи над такими спробами, американський кримінолог Р. Макайвер писав: «Жоден механік не скаже, що швидкість автомобіля залежить в такій мірі від карбюратора, в такій мірі від системи запалення, в такій мірі від бензину... Це не у меншій мірі відноситься і до суспільства».

Ряд учених в основу класифікації поклали філософське поняття про повну причину як сукупності всіх обставин, що викликають настання наслідку і причини специфічної, тобто конкретних обставин, які ведуть до слідства.

Вітчизняні кримінологи також класифікували причини злочинності на: 1) причини злочинності як соціального явища в цілому; 2) причини окремих видів злочинності; 3) причини конкретного злочину; 4) умови, сприяючі здійсненню злочинів.

Один з методів класифікації причин злочинності полягає в тому, щоб розглядати їх на різних рівнях( психологічному, соціологічному, філософському).

Отже, під причинним комплексом злочинності розуміються взаємозв'язані, взаємообумовлені негативні соціальні явища, об’єднані загальною природою, а також особливості виникнення, стану і розвитку найуразливіших їх зон, в межах яких частіше за все можуть створюватися сприятливі умови для здійснення злочинів.

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 21

Бесплатная работа

Закрыть

Причины преступности в криминологии

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.