Зміст

1. Вступ

2. Джерела права ЄС

3. Первинне право

4. Вторинне право

5. Прецедентне право (рішення Європейського суду)

Висновок 

Вступ

Перш ніж описувати джерела права Європейського Союзу (ЄС), я дам визначення деяких понять.

Європейський Союз - об'єднання 27 європейських держав, що підписали Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір). ЄС - унікальне міжнародне утворення: він поєднує ознаки міжнародної організації та держави, однак формально не є ні тим, ні іншим.

Особливістю Європейського Союзу, що відрізняє його від інших міжнародних організацій, є наявність власного права, яке безпосередньо регулює відносини не тільки держав-членів, а й їхніх громадян та юридичних осіб.

«Джерела права - акти уповноважених органів влади, що встановлюють норми права і зовнішні форми правотворчої діяльності держави. Основні види джерел права: правовий звичай; прецедент (характерний для англосаксонської правової системи); нормативний акт; нормативний договір (угода між різними суб'єктами права) ».

Проаналізувавши вищенаведені визначення, можна дати визначення джерел права ЄС.

Джерела права Європейського Союзу - документи, що встановлюють норми права і зовнішні форми правотворчої діяльності Європейського союзу.

Далі у своїй роботі я розповім докладніше про поняття, види джерел права ЄС, дам їм характеристику.


1. Джерела права Європейського союзу

Джерела права Європейського Союзу - це зовнішні форми виразу його правових норм. Система джерел права ЄС відрізняється великою своєрідністю. Вона обумовлена особливостями формування європейського права та його структурою.

Всі джерела права Союзу утворюють взаємозв'язану систему, побудовану на ієрархічних засадах. Документи, які мають вищу юридичну силу в правовій системі Союзу, становлять джерела первинного права. Подібно конституції держави, вони складають ядро правової системи Європейського Союзу, закріплюють статус Союзу як політичної організації та його окремих органів. На підставі первинного права органи Союзу видають нормативні акти та інші документи, що становлять разом джерела вторинного права, яке називають також правом «похідним». Переважна частина загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених Союзом, закріплена саме тут.

У той же час джерела вторинного права за своєю юридичною силою повинні відповідати праву первинному, а у випадку протиріч підлягають скасуванню.

Самостійне положення займає третя група джерел - джерела прецедентного права. Вона поєднує в собі риси як первинного, так і вторинного права Союзу, займає проміжне положення між ними.

Професор Л.М. Ентін виділяє чотири головні групи джерел європейського права. По-перше, нормативно-правові акти, по-друге, загальні принципи права, по-третє, рішення Суду ЄС і, по-четверте, міжнародні договори.


2. Первинне право

Первинне право - джерела, які мають основоположний характер у правовій системі і які мають вищу юридичну силу.

Як відомо, основним джерелом права в державах є конституція, відповідно до якої приймаються інші закони, нормативні акти. У Європейському Союзі функції конституції виконують установчі договори.

У рамках Європейського Союзу дані джерела за своєю формою є міжнародними договорами, які підписані і ратифіковані усіма державами-членами і для своєї зміни, за загальним правилом, потребують злагоді кожного з них.

Першим договором, з якого почалося формування первинного права, послужив в даний час вже не діє Договір про ЄОВС 1951 А так само це установчі документи (договори) організації: Договір про заснування Європейського співтовариства 1957 р., Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 р. і Договір про Європейський Союз 1992 р. Всі три договори пов'язують одні й ті ж країни.

До «установчих договорів в широкому сенсі» зазвичай відносять всі перераховані вище акти, а також міжнародні договори змінюють і доповнюють їх («ревізійні» договори): Брюссельський договір, що засновує єдина Рада і єдину Комісію європейських співтовариств (Договір про злиття) 1965 р., Бюджетний договір 1970 р., Бюджетний договір 1975 р., Єдиний європейський акт 1986 р., Амстердамський договір про зміну Договору про Європейський Союз, договорів, що засновують європейські співтовариства та низки пов'язаних з ними актів 1997 р. На Конференції держав-членів, завершівшейся11 грудня 2000 р. в м. Ніцца, були схвалені чергові зміни до установчих договорів Союзу (Ніццький договір 2001 р.). Ці зміни були остаточно оформлені 14.02.2001г.

Складовою частиною первинного права Союзу виступають договори про приєднання нових держав-членів: договір 1972 р. про приєднання Великобританії, Данії та Ірландії; договір 1980 р. про приєднання Греції, договір 1985 р. про приєднання Іспанії та Португалії та договір 2003 р., на підставі якого членами Союзу стали 10 країн Східної Європи і Середземномор'я. 

Характеристики работы

Реферат

Количество страниц: 11

Бесплатная работа

Закрыть

Источники права ЕС

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.