Государство лицо проблемы взаимодействия
План
1. Людина, особа, громадянин: співвідношення понять.
2. Правовий статус: поняття і структура.
3. Правовий статус особи і громадянина.
4. Права людини: поняття та структура.
5. Об’єктивне та суб’єктивне право.
6. Поняття юридичного обов’язку.
7. Проблема класифікації прав.
8. Гарантії прав та свобод людини і громадянина.
ІІІ. Правовий статус особи і громадянина
Місце особи в суспільстві, а громадянина в державі визначається реальністю наданих їм прав та обов’язків. Характеристика співвідношення правового статусу особи та громадянина визначає особливості положення людини в державно-організованому середовищі. Зазначимо, що категорії “правовий статус особи та громадянина” мають самостійний характер, а їх взаємодія засновується, по-перше, на нерозривності суспільства і держави і, по-друге, на наявності спільних та особливих рис цих юридичних понять.
Спільні риси підкреслюють похідний характер цих категорій та їх залежність від рівня організованості систем, що їх гарантують. Як правовий статус особи, так і правовий статус громадянина:
характеризують правове положення єдиного суб’єкта – людини;
вони мають єдиний зміст;
певним чином встановлюються та закріплюються;
засновуються на гуманістичних принципах та загальнолюдських цінностях;
відображають рівень розвитку суспільства та держави і визначають його;
гарантуються системою засобів;
мають спільну мету – впорядкування відносин між людьми та взаємодії індивіда і соціальної системи (нації, народу, суспільства, держави);
мають визначену структуру, що характеризується певною взаємодією компонентів.
Однак, за наявності значної кількості спільних ознак, ці категорії зберігають відносну самостійність, що і визначається притаманністю їм особливих рис. Їх можна визначити схематично:
Правовий статус особи | Правовий статус громадянина |
Існує до виникнення держави і з нею не пов’язаний | Виникає з появою держави та безпосередньо залежить від неї |
Закріплюється соціальними норма-ми в довільному порядку, існує в усній формі | Має письмовий характер. Закріпляється правовими нормами та має характер чітко визначеного документу |
Заснований на загальнолюдських цінностях та принципах | Заснований на нормах національно-го та міжнародного права |
Поширюється на все населення | Поширюється на громадян певної держави |
Має внутрішній характер | Може мати як національний, так і міжнародний характер |
Реалізується в силу авторитетності для кожного з суб’єктів, тобто добровільно | Має обов’язковий характер і реалізується незалежно від бажання суб’єктів |
Основними елементами змісту є права та обов’язки | Окрім прав та обов’язків структур-ними елементами є свободи та інтереси |
Права та обов’язки мають єдиний зміст і невідокремлений характер | Права та обов’язки розмежовані, їх зміст чітко визначений |
Права та обов’язки не пов’язані і реалізація права не залежить від виконання обов’язку іншим суб’єктом | Права та обов’язки мають взаємний характер, оскільки юридичний обов’язок є гарантією реалізації суб’єктивного права |
Не має чітко визначеного механізму реалізації прав та обов’язків | Має законодавчо визначений механізм реалізації прав та обов’язків |
Існує як загальний статус | Може бути загальним, спеціальним, галузевим, індивідуальним |
Не залежить від громадянства | Безпосередньо пов’язаний з громадянством |
Гарантується суспільством | Гарантується державою |
Порушення прав та невиконання обов’язків тягне застосування заходів громадського впливу | Порушення прав та невиконання обов’язків тягне застосування юридичної відповідальності |
Відповідальність не має примусового характеру і може виходити як від суспільства в цілому, так і його структурних підрозділів (партій, організацій, об’єднань) | Відповідальність має примусовий характер і призначається від імені держави |
Правовий статус особи та громадянина можуть існувати окремо (наприклад, у випадку, коли особа є іноземцем чи не має громадянства), а також можуть співпадати. Це має місце у випадку наявності громадянства у особи, або коли держава гарантує реалізацію проголошених суспільством цінностей.