Вещественные доказательства в уголовном производстве
Зміст
Вступ 3
1. Поняття, ознаки та види речових доказів у кримінальному провадженні 6
2. Процесуальний порядок вилучення та огляду речових доказів 13
3. Зберігання речових доказів та вирішення питання про них 19
Висновок 26
Список використаних джерел 28
Вступ
Специфіка пізнавальної діяльності в кримінальному процесі, що відбувається у формі доказування, виявляється в тому, що вона має дві сторони: пізнавальну та посвідчуючу. Остання означає, що фактичні дані, пізнані та одержані уповноваженими особами у ході кримінального провадження, повинні бути зафіксовані у такій передбаченій законом процесуальній формі, яка гарантує їх достовірність, а також дозволяє будь-якому суб'єкту кримінально-процесуальної діяльності користуватися ними у незмінному (цілісному) вигляді незалежно від часу та місця їх формування.
У відповідності зі ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому КПК.
Таким чином, що стосується значення кримінально-процесуального доказування, то його не можливо перебільшити. Адже, говорячи про процес доказування у кримінальному провадженні, ми говоримо, насамперед, про те, що вирішується доля людини. І від того, наскільки правильно буде зібрано і оцінено весь доказовий матеріал, залежить правильність, законність судового рішення у кримінальному провадженні.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Реалізація вимог Конституції і виконання органами досудового розслідування, прокурорами, слідчими суддями та судами завдань кримінального провадження неможливі без прийняття правоохоронними органами законних і обґрунтованих процесуальних рішень. Саме шляхом прийняття таких рішень здійснюється втілення в життя вимог Конституції і чинного законодавства, досягається вирішення завдань кримінального провадження.
В свою чергу, прийняття законних і обґрунтованих процесуальних рішень можливе лише тоді, коли вони ґрунтуються на перевірених та правильно оцінених відомостях, одержаних у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону. Чільне місце серед них займають речові докази, як окреме джерело доказів, визначене у ч. 2 ст. 84 КПК України. Помилка суб'єкта доказування під час оцінки доказів та їх джерел може призвести до прийняття незаконних рішень, порушення прав і свобод громадян, покарання невинуватого або виправдання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Окрім того, на практиці виникає чимало проблемних питань, пов'язаних із вилученням, оглядом речових доказів, їх зберіганням, а також обліком та передачею речових доказів, контролем їх обліку та стану зберігання.
Невирішеним залишається ряд аспектів, пов'язаних з поняттям, змістом і значенням речових доказів, їх відмежуванням від документів. Крім того, проблемними залишаються деякі питання, пов'язані з оцінкою речових доказів поряд з іншими джерелами доказів, передбачених ч. 2 ст. 84 КПК України.
Метою курсової роботи є узагальнення теорії вилучення, зберігання та вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні, визначення найбільш важливих теоретичних положень, які регламентують основні питання теми.
Завданнями курсової роботи є:
- визначити поняття, ознаки та види речових доказів у кримінальному провадженні;
- з'ясувати сучасний стан питання та його правову регламентацію;
- узагальнити особливості процесуального порядку зберігання речових доказів;
- сформулювати узагальнюючі висновки, запропонувати пропозиції по вдосконаленню теорії і практики.
Об'єкт дослідження- кримінально-процесуальні відносини, що виникають в процесі доказування.
Предмет дослідженняє речові доказ у кримінальному провадженні.
Структура моєї курсової роботи:
зміст;
вступ;
розділ 1;
розділ 2;
розділ 3;
висновок;
список використаних джерел.