Уголовно-правовая характеристика кражи как корыстного преступления против собственности
Зміст
Вступ. 3
Розділ 1. Загальна характеристика злочинів проти власності. 6
1.1. Поняття злочинів проти власності, їх види. 6
1.2. Судова практика у справах про злочини проти власності. Теоретичні аспекти розкрадання. 10
Розділ 2. Крадіжка як різновид злочину проти власності 13
2.1. Поняття крадіжки в кримінальному законодавстві України, елементи складу злочину. 13
2.2. Відмежування крадіжки від інших корисливих злочинів проти власності 19
Розділ 3. Кримінально-правова політика України у боротьбі з крадіжками 22
Висновки. 28
Список використаних джерел. 31
Вступ
Актуальність теми дослідження.З проголошенням незалежності України розпочалась побудова нових економічних відносин, які є характерними для розвинутих країн з ринковою економікою. Незважаючи на кардинальну зміну ідеологічного курсу за останні 20 років в Україні, слід визнати, що економічні відносини власності (присвоювання) становлять основу (базис) кожного суспільства, а правове регулювання з’являється насамперед як система норм, що закріплюють, регламентують та охороняють ці відносини (їх вольову сторону). Тому охорона існуючих відносин власності — найважливіше завдання будь-якої правової системи, її стрижень.
Особливої гостроти відносини власності набувають за наявності таких, уже сталих в Україні, соціально-економічних явищ, як занепад економіки, зростання злочинності, масове безробіття, матеріальне зубожіння населення. У цьому контексті до найважливіших завдань правової держави належать як удосконалення кримінального законодавства і практики його застосування на прогресивній основі, водночас охороняючи загальнолюдські цінності, так і суттєве поліпшення роботи всіх правоохоронних органів та теоретичне дослідження питань боротьби зі злочинністю.
Оскільки власність є економічною основою життя суспільства та людини, показником добробуту населення, конче потрібно забезпечити належний захист з боку держави цього осердя всіх суспільних відносин. Це положення має свої витоки як із вітчизняного, так і міжнародного права.
У статтях 13 та 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання. Аналогічне положення проголошено й у ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.[4]
Однією з поширених форм посягань на власність є викрадення шляхом крадіжки. Слід зазначити, що з прийняттям Конституції України, Цивільного кодексу України, низки інших нормативних актів, які закріпили правовий статус усіх форм власності, виникла нагальна потреба приведення кримінального законодавства у відповідність до вказаних положень.Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найцінніших соціальних прав особи - право власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Метою курсової роботи є дослідити особливості складу злочину – крадіжка в кримінальному праві, теоретичні аспекти та здійснити практичне дослідження вчинення даного злочину, охоронювані суспільні відносини на які посягає злочинець при вчинені даного злочину.
З урахуванням зазначеної мети даного дослідження, були поставлені такі завдання:
- дати загальну характеристику злочинам проти власності;
- з’ясувати поняття та елементи складу злочину крадіжка, його обов’язкові та факультативні ознаки, їх значення та види;
- дати визначення теоретичним аспектам розкрадання;
- сформулювати критерії, відмежування крадіжки від інших корисливих злочинів проти власності;
- проаналізувати судову практика у справах про злочини проти власності;
- висвітлити аспекти кримінально-правової політики України у боротьбі з крадіжками.
Отже, крадіжка (таємне викрадення чужого майна) – це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Дослідженням у даному напрямку займалися такі вчені як: Кривоченко Л. М; Тацій В. Я., Сташис В. В., Панов М. І.,Бажанов М. І., Баулін Ю. В.,. Борисов В. І та ін..
Об’єкт дослідження правовідносини, які виникають при вчине крадіжки, елементи складу злочину, критерії відмежування крадіжки від інших злочинів проти власності.
Предмет дослідження є кримінально-правова характеристика крадіжки як корисливого злочину проти власності, що передбачений кК Ураїни.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої в роботі мети та завдань дослідження: порівняльно-правовий, логіко-правовий, системний аналіз, стастичний, діалектичний метод.