План

1. Форми реалізації державного суверенітету в Україні

2. Захист права власності

3. Необхідна оборона

Список використаної літератури

1. Форми реалізації державного суверенітету в Україні

Державний суверенітет України по­стає як ознака, яка закріплює й одно­часно забезпечує можливість держави, завдяки притаманним їй механізмам та інститутам державної влади, здій­снювати свою «верховну» та «суверен­ну» волю і як сутнісна характеристика держави, що на конституційному рів­ні проголосила себе демократичною, правовою і соціальною державою, для якої людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпе­ка є найвищою соціальною цінністю. У цьому контексті державний сувере­нітет виявляє складну свою структуру, яка включає в себе декілька елементів або складових частин, що утворюють його зміст та сутність. Особливо ця проблема актуалізувалась для України у 2014 р. у зв’язку з відомими поді­ями в Криму та на Південному Сході України. Протягом останнього часу це поняття зазнало істотних змін. Насам­перед це було пов’язано з переосмис­ленням співвідношення таких понять, як «державний суверенітет», «націо­нальний суверенітет» та «народний су­веренітет», що змушує говорити вже не стільки про незалежність та самостій­ність державної влади як певні «абсо­лютні цінності та ознаки», скільки про її джерело, а також про те, наскільки суверенна державна влада спромож­на реалізовувати ті цілі і завдання, які лежать в основі її суверенної влади у внутрішньому та зовнішньому аспек­тах. Основною характеристикою внут­рішнього державного суверенітету вва­жаються: ефективне функціонування органів державної влади (законодав­чих, виконавчих, судових, контрольно-наглядових), наявність ефективно дію­чої та динамічно прогресуючої пра­вової системи, забезпеченість основ­них внутрішніх функцій держави. З цього погляду державний суверені­тет тлумачиться не стільки як самодо­статня ціль, скільки як ознака держави та спосіб організації і функціонування системи державної влади.

Внутрішній аспект забезпечення державного суверенітету України вклю­чає декілька важливих елементів.

По-перше, суверенітет України по­ширюється на всю її територію. Наве­дена норма закріплена у ч. 1 ст. 2 Кон­ституції України. Це означає, що влада Української держави є джерелом права, що є обов’язковим для всього населен­ня. Водночас ця влада є винятковою, оскільки лише Українська держава має законне право щодо застосування державного примусу. Поширення дер­жавного суверенітету на всю терито­рію не означає, що держава не може передавати частину своїх повноважень на місцевий рівень. Насправді, в умо­вах демократичного правління та різ­них форм державного устрою, це може проявлятись як у ставленні держави до своїх територіальних одиниць, що ма­ють статус автономії, так і у ставленні до органів місцевого самоврядування.

По-друге, необхідно зазначити, що суверенна Українська держава як дже­рело права і разом з тим правова і со­ціальна держава не може видавати пра­вові акти виключно виходячи з власних інтересів та власних міркувань доціль­ності. Це означає, що суверенний правотворчий процес Української держави реалізується відповідно до певних пра­вових цінностей і принципів: невід­чужуваність природних прав людини і громадянина, пріоритет прав людини і громадянина, верховенство права, за­конність тощо.

По-третє, суверенітет Української держави, яка проголосила себе демо­кратичною, правовою і соціальною, виникає не exnihilo,а має своє чітко виражене джерело. Це положення за­кріплюється ст. 5 Конституції України, яка встановлює, що носієм сувереніте­ту і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосе­редньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

По-четверте, державний суверенітет України має не лише ряд вихідних уні­версальних характеристик (єдність, не­подільність, невідчужуваність тощо), що роблять його тотожним із суверені­тетом будь-якої іншої держави, а й ха­рактеризується в термінах конкретних результатів повсякденного функціо­нування держави. Суверенітет держа­ви - це не стільки «свобода від», коли держава реалізує гасло «державна во­ля - найвищий закон», скільки «свобода для». А отже, забезпечення державного суверенітету постає як постійне поси­лення функціональної ефективності держави, підвищення рівня внутріш­ньої і зовнішньої безпеки, унеможливлення будь-яких спроб зовнішньої або внутрішньої експансії, які б мали своїм наслідком підрив цілісності держави, зменшення її економічного потенціалу, погіршення соціального забезпечення громадян, руйнацію основ конститу­ційного ладу тощо.

З огляду на це забезпечення дер­жавного суверенітету України як не­залежної, демократичної, соціальної і правової держави є складним, багатоаспектним і багаторівневим проце­сом, який включає в себе такі основні напрями діяльності, як: гарантування стабільності форми Української дер­жави; розвиток всіх елементів право­вої системи України (мається на увазі не лише система законодавства, а й правові відносини, юридична практи­ка, суспільна та індивідуальна право­ва свідомість, правореалізація тощо); підвищення ефективності організації і функціонування всієї системи дер­жавної влади, а не лише окремих гілок та/або органів державної влади; зміц­нення економічного, культурного, со­ціального, політичного, екологічного та безпекового потенціалу держави; позиціонування України на зовніш­ній та внутрішній арені як активного суб’єкта, спроможного вирішувати складні завдання на національному і глобальному рівнях, здатного до пе­редбачуваної та надійної міжнародної співпраці; зміцнення демократизму Української держави та гарантування основ конституційного ладу України; забезпечення еволюційного розвитку системи державної влади.

Зазначені напрями забезпечен­ня державного суверенітету України більш змістовно втілюються у такому.

1.Гарантування стабільності фор­ми Української держави як одного з ключових напрямів забезпечення державного суверенітету. Під фор­мою Української держави розуміється система визначених Конституцією та законами України легітимних спосо­бів і засобів організації та здійснення державної влади в Україні. Україна, яка з часу проголошення своєї неза­лежності утвердилась як країна з рес­публіканською формою державного правління, з 1991 р. до 2014 р. зміни­ла декілька різновидів республікан­ської форми державного правління: 1) 1991-1996 рр. - президентська рес­публіка; 2) 1996-2004/2006рр. - пре­зидентсько-парламентська республіка; 3) 2004/2006-2010 рр. - парламентсь­ко-президентська республіка; 4) 2010­2014 рр. - президентсько-парламентська республіка; 5) з 2014 - парламент­сько-президентська республіка. Хоча визначений генезис республіканської форми державного правління є таким переважно де-юре, а не де-факто. Ра­зом з тим рішенням Конституційного Суду України у 2010 р. було фактично відновлено суперпрезидентську мо­дель, що не лише вкотре реконструю­вало всю систему державної влади, а й поставило ряд питань щодо легітимності як всієї державної влади в ціло­му, так і окремих її вищих органів.

2.Державний суверенітет в Укра­їні не може бути реалізований поза демократичним розвитком її політико-правового режиму. Конституційна практика останніх років та події осені 2013 р. - весни 2014 р. в Україні свід­чать про об’єктивну потребу подаль­шої демократизації політико-правового режиму з метою формування дієвих інститутів демократії та створення на­лежних конституційно-правових ме­ханізмів гарантування державного суверенітету демократичної України. Головними завданнями подальшої де­мократизації політико-правового ре­жиму як напряму забезпечення дер­жавного суверенітету України через удосконалення Конституції України можуть бути:

-удосконалення правових механіз­мів реалізації прав і свобод людини та громадянина та створення систе­ми ефективних гарантій цих прав [3, с. 611];

-запровадження реальних конститу­ційно-правових механізмів безпосеред­ньої реалізації народного суверенітету шляхом проведення всеукраїнського референдуму (чітке конституційне за­кріплення предмета всеукраїнського референдуму та удосконалення порядку ініціювання проведення всеукраїнсько­го референдуму громадянами України);

-конституювання нових форм пря­мого народовладдя, які позитивно за­рекомендували себе у країнах Західної Європи; переосмислення та удоскона­лення існуючої пропорційної виборчої системи з метою забезпечення реалі­зації принципу народного представ­ництва у виборних органах державної влади та органах місцевого самовряду­вання;

-переформатування системи стри­мувань і противаг між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади та главою держави з метою унеможливлення в подальшому нових консти­туційних конфліктів;

-запровадження інститутів громад­ського контролю за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні;

-оптимізація системи місцевого са­моврядування в Україні та забезпечен­ня дієвих механізмів реалізації права територіальних громад самостійно ви­рішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів Укра­їни тощо.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 23

Бесплатная работа

Закрыть

Правоведение 4

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.