Теория государства и права
План
1. Функції і принципи юридичної відповідальності.
2. Підстави юридичної відповідальності, її види.
3. Поняття і функції правової свідомості, її структура і види.
4. Поняття і зміст правової культури.
5. Поняття і принципи законності.
6. Поняття правопорядку. Співвідношення законності і правопорядку.
7. Поняття і види юридичної практики.
8. Загальна характеристика та ознаки правопорушень. Види та елементи правопорушень.
9. Правововий статус особистості.
10. Поняття і структура правової системи, її види.
11. Романо - германська правова система.
12. Англосаксонська правова система.
1. Функції і принципи юридичної відповідальності.
Функції:
- Регулятивна;
- Охоронна;
- Штрафна;
- Каральна;
- Попереджувальна;
- Виховна;
- Правовідновлююча;
- Стимулююча.
Принципи:
- Законності;
- Справедливості;
- Гуманізму;
- Доцільності;
- Неприпустимості аналогії права і аналогії закону;
- Невідворотності;
- Індидуалізації покарання;
-Неприпустимості подвоєної відповідальності;
- Обґрунтованості ЮВ;
- Загального правосуддя.
2. Підстави юридичної відповідальності, її види.
Здійснення правопорушення тягне за собою ЮВ у вигляді застосування заходів державного примусу, каральної спроможності понесення втрат особистого чи організаційного, матеріального характеру.
Підстави:
- Факт скоєння правопорушення;
- Наявність у діях особи складу правопорушення;
- Наявність відповідної НП, яка передбачена притягненням до ЮВ за певне правопорушення:
- Акт застосування права.
Види:
- Кримінальна;
- Адміністративна;
- Дисциплінарна;
- Цивільно-правова;
-Міжнародно-правова.
3. Поняття і функції правової свідомості, її структура і види.
Правосвідомість – це система ідей, уявлень, емоцій, почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого та бажаного права, а також до діяльності пов’язаної з правом.
Функції правосвідомості - це основні напрями впливу правосвідомості на розвиток суспільних відносин.
Функції:
- Пізнавальна;
- Правостворююча;
- Регулююча.
Структура правосвідомості:
- Правова психологія;
- Правова ідеологія;
- Правова поведінка.
Види правової свідомості:
За глибиною відображення правової дійсності:
- Буденна - це сукупність знань, ідей, теорій, концепцій, почуттів і емоцій та інших ідеологічних і психологічних якостей основної маси громадянського суспільства відносно діючого і бажаного права та правової системи.
- Професійна - сукупність юридичних професійних правових знань, почуттів, емоцій, оцінок, настанов, мотивів, які характерні для представників відповідної групи та формуються в результаті професійної діяльності і навчання.
- Наукова - сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок, емоцій і почуттів юристів-науковців відносно існуючої і бажаної правової системи громадянського суспільства.
За ступенем узагальнення:
- Індивідуальна - сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда.
- Групова - це правова психологія і правова ідеологія, що характеризує ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства.
- Суспільна - це правосвідомість, що характеризує ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси.
4. Поняття і зміст правової культури.
Правова культура суспільства - це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства. Однією з форм прояву правосвідомості є правова культура, змістом якої є сукупність знань про право. На відміну від правової свідомості правова культура охоплює матеріальну і духовну сторони буття суспільства і, як явище соціальне, відображає якісний стан правового життя суспільства на кожному етапі його розвитку. Розвиток правової культури обумовлюється історичними, соціально-економічними, політичними умовами, які об'єктивно складаються в суспільстві, ступенем гарантованості державою та громадянським суспільством прав і свобод людини. Визначити дійсний зміст правової культури можна лише за умови її аналізу як частини загальнонаціональної культури. Виходячи з того, що культура (за визначенням К. Гіртця) є структурою певної сукупності понять, за допомогою яких люди формують свій досвід, правову культуру необхідно розглядати як явище багатоаспектне.
У першу чергу, її можна визначити як сукупність правових знань, духовних цінностей, принципів, правової діяльності, правових звичаїв. З іншого боку, правова культура визначається як ступінь правової розвиненості особи, характер її правової діяльності і юридичної практики, рівень засвоєння суб'єктом правових норм та можливості об'єктивної оцінки та прогнозування подальшого розвитку суспільства і держави, характер участі у перетворенні правової дійсності, міру її правової активності; оволодіння культурою правового мислення. Крім того, правова культура може бути охарактеризована як процес, спосіб і форма реалізації знань і переконань особи під час здійснення правової діяльності. І нарешті, правову культуру можна розглядати і як один з факторів правового регулювання, передумову духовного розвитку людини і суспільства в цілому.
5. Поняття і принципи законності.
Законність - основа нормальної життєдіяльності цивілізованого суспільства, забезпечення інтересів громадян, їх рівності перед законом. Вона передбачає чіткий поділ влади, їх гармонійна взаємодія.
Законність є строге і повне здійснення приписів правових законів і заснованих на них юридичних актів усіма суб'єктами права.
Ознаки законності:
1. Загальність (ніхто не може ухилитися від виконання законів - це відноситься і до держави).
2. Нерозривний зв'язок з правом, юридичними нормами. Нормативною основою законності є закони. Для режиму законності необхідно чітко відпрацьований законодавство і безумовна реалізація розпоряджень законів і підзаконних актів.