План

1. Комерційна концесія.

2. Публічна обіцянка винагороди.

3. Набуття збереження майна без достатньої правової підстави.

4. Умови деліктної відповідальності.

5. Відшкодування шкоди, завданої незаконної діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду.

6. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою чи неповнолітнього особою.

7. Відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

8. Спадковий договір.

9. Спадкування за законом.

10. Право на заповіт.

11. Виконання заповіту.

12. Заповідальний відказ.

13. Право на обов'язкову частку в спадщині.

14. Спадкова трансмісія та спадкування за правом представлення.

15. Оформлення права на спадщину

1. Комерційна концесія.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, в тому числі право на фірмове найменування і (або) товарний знак, торговельну марку правоволодільця, охоронювану комерційну інформацію, а користувач зобов’язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути суб’єкти підприємницької діяльності, зареєстровані у встановленому законом порядку - правоволоділець і користувач.

Договір комерційної концесії є консенсуальним, взаємним, оплатним і повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Виходячи з закордонного і міжнародного досвіду, виділяються чотири групи відносин, називаних в українському законодавстві комерційною концесією: промислова комерційна концесія, яка передбачає виробництво товарів; збутова комерційна концесія, яка передбачає продаж товарів; комерційна концесія на обслуговування, яка передбачає надання послуг; комерційна концесія бізнес-формату.


2. Публічна обіцянка винагороди.

Публічна обіцянка винагороди - це звернена до невизначеного кола осіб обіцянка майнової винагороди за досягнення обумовленого результату тому, хто досягне цього результату. Обіцянка винагороди має юр значення лише за наявності таких ознак: 1)обіцянка винагороди має бути публічною, тобто бути сповіщеною у засобах масової інформації або ін чином невизначеному колу осіб; 2)обіцянка винагороди повинна мати майновий характер; 3) умовою одержання винагороди є вказівка на результат, якого слід досягти для одержання винагороди (передання інформації, знайдення речі, знайдення фіз. особи);

4) обіцянка винагороди повинна дати можливість встановити, хто її обіцяв. Суб'єктами зобов'язання можуть бути як фіз, так і юр особи. Особа, яка обіцяє винагороду, є боржником, а той, хто відізвався на таку обіцянку, - кредитором. До умов сповіщення публічної обіцянки винагороди законодавець відносить: • зміст завдання; • строк виконання; • місце виконання; • форму та розмір винагороди. Строк виконання завдання може бути встановлено безпосередньо в оголошенні. Якщо його не встановлено, то завдання вважається чинним протягом розумного часу відповідно до змісту завдання.


3. Набуття збереження майна без достатньої правової підстави.

За зобов'язанням із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок ін особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Підставами виникнення зобов'язання може бути: 1)набуття, збереження майна без достатньої правової підстави; 2)підстава, на якій було набуто майно, згодом зникла. Суб'єктами зобов'язання є особа, яка безпідставно набула або зберегла майно (боржник), та особа, яка має право одержати від боржника безпідставно набуте або збережене майно (кредитор). Об'єктом зобов'язання є дії безпідставно збагаченогоборжника щодо повернення потерпілому (кредитору) безпідставно набутого або збереженого. Законодавець розрізняє такі види зобов'язань із безпідставного збагачення: 1) зобов'язання із безпідставного набуття майна, тобто майно набувача збільшується, а майно потерпілого зменшується; 2) зобов'язання із безпідставного збереження майна, тобто збереження майна з боку набувача і зменшення або незбільшення майна з боку потерпілого. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.


4. Умови деліктної відповідальності.

Деліктні зобов'язання, як і ін цивільно-правові зобов'язання, виникають за наявності юр фактів, пов'язаних із завданням шкоди, тобто деліктом. Підстави виникнення деліктного зобов'язання збігаються з підставами деліктної відповідальності. Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких відносяться: а)наявність шкоди; б)протиправну поведінку заподіювача шкоди; в)причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; г) вину. За загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню: а)в повному обсязі - тобто відшкодовується як реальна шкода, тобто втрачене або пошкоджене майно в результаті протиправної поведінки правопорушника, так і упущена вигода; б)особою, яка безпосередньо завдала шкоду. Законом визначено такі випадки, коли шкоди завдано правомірними діями: 1) під час виконання фіз особою своїх обов'язків; 2) під час здійснення фіз особою права на самозахист; 3)у разі прийняття закону про припинення права власності на певне майно; 4)у стані крайньої необхідності; 5)за згоди потерпілого, але за умови дотримання правових норм. Два виняткові випадки, коли допускається відшкодуваня шкоди, завданої правомірними діями. Йдеться про завданя шкоди власникові майна у разі прийняття закону, що припиняє його право власності,і у стані крайньої необхідності. Обов'язковою підставою делікт відповідальності є причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою


5. Відшкодування шкоди, завданої незаконної діями органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду.

Ця шкода відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб цих правоохоронних органів. Законодавець намагається надати певні гарантії захисту фіз особі від незаконних дій правоохоронних органів. До цих незаконних дій законодавець відносить наступні: 1)незаконне засудження; 2) незаконне притягнення до кримін відповідальності; 3)незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд; 4) незаконне затримання; 5)незаконне накладання адмін стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Заподіяна фізичній особі цими незаконними діями шкода відшкодовується державою незалежно від вини правоохоронних органів.

Шкода, завдана фіз або юр особі внаслідок постановления судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді, які вплинули на винесення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів держ бюджету. Громадянин, звільнений з роботи поновлюється на колишній роботі (посаді).

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Гражданское право 15

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22 и (050) 297–73–76
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.